Постанова

від 25.09.2012 по справі 9/405

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 9/405

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б. Дроботової, суддів :Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі№ 9/405 господарського суду міста Києва за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" до - Київської міської ради; - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівДержавне підприємство "Укрінвестбуд" провизнання незаконним рішення за участю представників: позивачаСуслик Л.Г., голова правління Лихадольська В.Б., дов. від 24.09.2012р. відповідачів - Дудник Л.В., дов. від 30.08.2012р. - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) третьої особи - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

07.12.2011 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року № 123/1333 "Про оформлення права користування земельними ділянками" в частині пунктів 15-15.4 оформлення Державному підприємству "Укрінвестбуд" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,88 га для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування житлового будинку на бульварі О.Давидова, 12 у Дніпровському районі міста Києва; скасувати Державний акт Серії ЯЯ № 0806678 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,881 га для завершення будівництва з подальшою експлуатацією та обслуговуванням житлового будинку, виданий 16.11.2004 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) Державному підприємству "Укрінвестбуд"; зобов'язати Київську міську раду розглянути питання про оформлення на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,881 га за адресою м. Київ, вул. Олексія Давидова, 12 для експлуатації та обслуговування житлового будинку.

Позивач послався на порушення Державним підприємством "Укрінвестбуд" обов'язків землекористувачів за статтями 91 та 96 Земельного кодексу України; оформлення спірного рішення з порушенням вимог статі 42 Земельного кодексу України та прав співвласників багатоквартирного будинку; вказав, що з 09.08.2005 року він набув статусу, визначеного статтею 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", та відповідно до положень статуту та статей 4, 16 Закону забезпечує реалізацію прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном.

Відповідачі відхилили позовні вимоги, вказавши, що на час прийняття спірного рішення права та інтереси позивача не могли бути порушені; позивач не звертався за оформленням права на земельну ділянку у встановленому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року (суддя Бондаренко Г.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з огляду на неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року (судді: Сулім В.В. -головуючий, Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильно застосовано статті 42, 120 Земельного кодексу України, статті 331, 382, частину 2 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 18.11.2003 року), а відтак суди не врахували, що власники приватизованих квартир з 2003 року набули права користування земельною ділянкою, та що зазначену земельну ділянку могло бути надано в користування особі, що здійснювала управління цим будинком або об'єднанню власників.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в судовому засіданні відхилив її доводи, як необґрунтовані.

У судовому засіданні від 18.09.2012 року оголошувалась перерва до 25.09.2012 року до 11 год. 00 хв.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.03.2004 року Київська міська рада прийняла рішення № 123/1333 "Про оформлення права користування земельними ділянками", яким земельну ділянку площею 0,88 га на бульв. Олексія Давидова, 12 у Дніпровському районі м. Києва передано у постійне користування Державному підприємству "Укрінвестбуд" для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування житлового будинку на бульв. Олексія Давидова, 12 у Дніпровському районі міста Києва .

Головним управлінням земельних ресурсів зареєстровано Державний акт серія ЯЯ № 080678 Державного підприємства „Укрінвестбуд" на право постійного користування вказаною земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 18 від 12.01.2005 року Державному підприємству "Укрінвестбуд" дозволено здійснити будівництво підземного паркінгу на бульв. Олексія Давидова, 12 у Дніпровському районі м. Києва відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації за умови вирішення питання щодо пайової участі відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" до початку проведення будівельних робіт, отримання дозволу на виконання будівельних робіт в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю та ордеру в Головному управлінні контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва.

Також судами встановлено, що 02.03.2005 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12"; 09.08.2005 року Акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" передало на баланс позивача багатоквартирний будинок.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" одноособово здійснює експлуатацію та обслуговування будинку № 12 по бульвару О. Давидова у м. Києві, в тому числі сплачує земельний податок на загальних підставах; натомість Державне підприємство "Укрінвестбуд" з моменту отримання цієї земельної ділянки в користування не використовувало її за цільовим призначенням, бо на час прийняття оспорюваного рішення будівництво будинку вже було завершено; багатоквартирний будинок на баланс третьої особи не передавався, а отже будинок третьою особою ніколи не експлуатувався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що спірним рішенням відбулося узаконення права користування земельною ділянкою, на якій здійснювалося будівництво багатоквартирного будинку № 12 по бульвару О. Давидова у м. Києві, за забудовником - Державним підприємством "Укрінвестбуд" з підстав наявних доказів переходу до нього права власності на відповідний об'єкт незавершеного будівництва, що відповідає приписам чинного законодавства; порушення відповідним узаконенням прав співвласників багатоквартирного будинку та створеного ним в подальшому Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" не вбачається; наведені позивачем порушення порядку використання земельної ділянки є підставою для вжиття відповідних заходів реагування до землекористувача, а не скасування спірного рішення.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси; зміст порушених цивільних прав або інтересів в силу принципів диспозитивності та змагальності судового процесу визначається, виходячи з підстав поданого позову; відсутність зазначених порушень є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У відповідності з вимогами статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) було визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.

Також частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) було встановлено, що, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення з позовом) встановлено, що у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а за частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Посилаючись на відповідні положення чинного законодавства, позивач не навів доказів та доводів щодо наявності та змісту прав на відповідну земельну ділянку у відчужувача майна як попереднього землевласника чи землекористувача.

Водночас за статтями 382 та 383 Цивільного кодексу України власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами та всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку; власник житлового будинку, квартири має право використовувати житлове помешкання для власного проживання, а також для проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Правовий статус земельних ділянок багатоквартирних жилих будинків врегульовано статтею 42 Земельного кодексу України, за якою земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них жилі будівлі, споруди, прибудинкові території державної або комунальної власності надаються у постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

До прибудинкової території відноситься встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку та пов'язаних з ним господарських та технічних будівель та споруд; розміри земельних ділянок прибудинкових територій визначаються в залежності від загальної площі житлових, допоміжних і нежилих приміщень, поверховості будинків, їх розташування в межах населеного пункту відповідно до державних норм і правил та затвердженої проектно-технічної документації; прибудинковою є територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку (стаття 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир, діяльність якого полягає у забезпеченні реалізації прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, а пунктом "е" статті 141 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 1702-17 від 15.11.2009 року) визначено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, з наведених приписів чинного законодавства вбачається, що позивачем не доведено наявності порушених прав об'єднання власників квартир, співвласників багатоквартирного будинку на момент прийняття спірного рішення, яким, враховуючи перехід права власності на об'єкт незавершеного будівництва, оформлено землекористування особи -забудовника за актом прийняття будинку в експлуатацію, про що зазначено господарськими судами попередніх інстанцій; за оформленням права на земельну ділянку у встановленому порядку позивач до уповноваженого органу не звертався.

Також судами вірно відхилено доводи про порушення порядку землекористування, оскільки наслідком такого порушення може бути припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, відповідно до статті 144 Земельного кодексу України, а не визнання незаконним рішення про надання земельної ділянки землекористувачу.

Касаційна скарга не містить доводів та не зазначає про наявні у матеріалах справи докази, що спростовували б висновки господарських судів попередніх інстанцій та не були б досліджені судами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду відповідно до поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги в оскарженій частині є законними та обґрунтованими.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Башта на Давидова 12" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі № 9/405 Господарського суду м. Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач