Постанова

від 09.12.2008 по справі 34/494

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/494

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 грудня 2008 р.                                                                                    № 34/494  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

ТОВ "Трест "Магістер"Панченко В.В. –(Дор. № 18 від 25.06.2008)

ЗАТ "Страхова компанія "Кредо-класик"Рибак Є.В. –(дор.№660 від 21.07.2008)

розглянув касаційну скаргуТОВ "Трест "Магістер"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2008

у справі№ 34/494 господарського суду м. Києва

за позовомЗАТ "Страхова компанія "Кредо-класик"

доАкціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"ТОВ "Трест "Магістер"

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2008 (суддя Р.Сташків) в позові про стягнення страхового відшкодування з ТОВ "Трест "Магістер" задоволено. В позові до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" відмовлено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що позивач невірно визначив особу першого відповідача до якої можуть бути заявлені регресні вимоги позивача.

Позивач, який виплатив страхове відшкодування за збитки, завдані внаслідок ДТП автомобілем, належним другому відповідачу, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Особою, відповідальною за збитки, завдані позивачу, є другий відповідач, як власник автомобіля, внаслідок експлуатації якого заподіяні збитки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 (судді: О.Євсіков, О.Вербицька, Л.Гарник) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення процесуального права щодо всебічного та повного дослідження обставин справи, недоведеності обставин справи, неправильності юридичної оцінки обставин справи.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до довідки відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2004 № 3-7153/04, 25.04.2004 сталася ДТП, а саме зіткнення автомобіля ВАЗ-21083", державний номерний знак 297-06 КА (далі - автомобіль "ВАЗ"), яким керував Пузін С.І., із автомобілем "ЗАЗ 110307", державний номерний знак 930-46 КН (далі -автомобіль "ЗАЗ"), яким керував Вертеба О.М. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "ЗАЗ", яким керував Вертеба О.М.

ДТП сталася в результаті порушення Пузіним С.І. вимог пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2004 у адміністративній справі № 3-7153/04, відповідно до якої Пузіна С.І., визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля "ЗАЗ", відповідно до акта автотоварознавчого дослідження № 54/06 від 29.06.2004, виконаного ПП "Галавтоекспертиза", становить 5257,11 грн.

Пошкоджений автомобіль "ЗАЗ" був застрахований на підставі страхового сертифікату № АК-7489 від 07.08.2003, укладеного між Вертебою М.Ф. та позивачем.

На виконання вищевказаного страхового сертифікату, за актом автотоварознавчого дослідження № 54/06 від 29.06.2004 відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 02.08.2004, Позивачем було виплачено страхове відшкодування за завдану автомобілю "ЗАЗ" матеріальну шкоду в сумі 4.970,38 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 12.08.2004.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст.1187 ЦК України).

Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 4970,38 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 10/3007 від 21.03.2005, та не заперечується сторонами, транспортний засіб - автомобіль "ВАЗ", яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "ЗАЗ" належить Відповідачу - 2.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем "ВАЗ", що належить Відповідачу-2 та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Відповідач-2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "ЗАЗ", в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Доводи скаржника, що оскільки автомобіль "ВАЗ" був застрахований у Відповідача-1, а тому Відповідач-1 повинен бути належним відповідачем у даній справі відхиляються з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "ВАЗ" будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована Відповідачем-2 у Відповідача-1 на підставі укладеного між ними договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № 15/164 від 11.03.2004.

Відповідно до зазначеного договору Відповідач-1 взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду,   заподіяну,   зокрема,   майну   третіх   осіб   під   час   ДТП,   яка   сталася   за   участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля "ВАЗ", і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Відповідача-2.

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Водночас, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містить посилань на умови з настанням яких у страховика, що застрахував відповідальність, виникає зобов'язання відшкодувати в порядку регресу страховій організації, що застрахувала майно, її витрати на виплату страхового відшкодування потерпілій застрахованій особі.

ч.1 ст.528 ЦК України дійсно передбачає можливість покладання боржником виконання свого обов'язку на іншу особу, а ч.1 ст.636 цього Кодексу передбачає можливість укладення договору на користь третьої особи, і підтвердженням цього є укладений між АТ "УПСК" та другим відповідачем договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, однак, з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено звернення потерпілої особи до АТ "УПСК" з вимогою виплати страхового відшкодування внаслідок вчинення ДТП з вини другого відповідача.

Чинним цивільним законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягнення з першого відповідача виплаченого страхового відшкодування відповідно до ст.993 ЦК України, оскільки перший відповідач не є особою, відповідальною за збитки, заподіяні дорожньо-транспортної пригодою, а є лише страховиком за укладеним з другим відповідачем договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Позивач не є стороною договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, укладеного між першим та другим відповідачами, ні третьою особою, яка постраждала внаслідок ДТП.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Касаційна інстанція вважає правомірним висновок про те, що особою, яка має відшкодувати виплачені позивачем страхові виплати, є ТОВ "Трест "Магістер", оскільки саме його працівник був визнаний винним у ДТП.

Крім того, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач-2 не довів факту того, що шкоду автомобілю "ЗАЗ" було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Разом з тим, як вказаним договором так і Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачений обов'язок сплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів ані страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів, ані страхувальнику, а лише третій особі, яка постраждала у ДТП з вини страхувальника.

Як встановлено колегією суддів, власник автомобіля "ЗАЗ" (особа, яка постраждала у ДТП) до відповідача-1 з будь-яким вимогами не зверталась.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Трест „Магістер" в порядку регресу збитків у розмірі 4.460,38 грн., суд вважає вимоги позивача до відповідача-2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог до відповідача-1 належить відмовити.

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція вважає, що судові рішення прийняті з з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування немає.

Доводи скаржника про помилковість висновків щодо того, що Вертеба О.М. є власником автомобіля, якому завданий збиток відхиляються, оскільки касаційна інстанція не вправі встановлювати обставини або збирати та перевіряти докази, тоді як апеляційна інстанція встановила, що доказів того, що гр. Вертеба О.М. був притягнутий органами ДАІ у судому порядку до відповідальності за порушення правил керування автомобілем "ЗАЗ", чи керування ним без належних підстав не надано.

Інші доводи щодо права регресу до першого відповідача відхиляються з вищевикладених підстав.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 та рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2008 у справі № 34/494 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                      В. Овечкін          

судді                                                                      Є. Чернов

                                               В. Цвігун