Ухвала

від 15.12.2008 по справі 32/481(18/178)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/481(18/178)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

15 грудня 2008 р.                                                                                   № 32/481(18/178)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Кравчука Г.А. –головуючого,

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.

перевіривши касаційну скаргу

Приватного багатогалузевого підприємства "СД"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від28.07.2008р.

у справі№32/481(18/178)

Господарського судуДніпропетровської області

за позовомПриватного багатогалузевого підприємства "СД"

до1). Виконавчого комітету Нікопольської міської ради2). Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції3). Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський кранобудівний завод"

простягнення збитків 35 248, 40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Приватного багатогалузевого підприємства "СД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р., однак вона не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Так, до касаційної скарги Приватного багатогалузевого підприємства "СД" доданий примірник квитанції №370610005 від 06.08.2008р. про сплату 352, 48 грн. державного мита з касаційної скарги, однак держмито сплачено не у встановленому розмірі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи №32/481(18/178), позов пред'явлений про стягнення збитків в сумі 35 248, 40 грн. З врахуванням неодноразових доповнень та уточнень позовних вимог позивач просив стягнути солідарно на свою користь з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради за рахунок бюджету 285 005, 91 грн., та з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції за рахунок державного бюджету 285 005, 91 грн., як грошовий еквівалент завданої матеріальної шкоди в загальному розмірі 570 011, 82 грн.; притягнути відповідачів до дольової відповідальності, стягнувши на користь позивача з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції за рахунок державного бюджету 25 211, 25 грн. (75%), з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради за рахунок місцевого бюджету –8 403, 75 грн. (25%), як грошовий еквівалент моральної шкоди в загальному розмірі 33 615 грн., завданої позивачу втратою майна та виданням незаконного рішення №109 від 21.02.2001р., створенням незаконних перешкод у поверненні майна через невиконання рішення господарського суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р., в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; також постановлено стягнути з позивача –Приватного багатогалузевого підприємства "СД" на користь державного бюджету 4 062, 12 грн., не сплачених під час звернення до суду із заявами про збільшення розміру позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

З врахуванням викладеного при подачі касаційної скарги мито повинно було бути сплачене у встановленому законом розмірі виходячи з наступного.

Згідно ст.46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою.

Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

За вказаних обставин касаційна скарга Приватного багатогалузевого підприємства "СД" підлягає поверненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В  :

Касаційну скаргу Приватного багатогалузевого підприємства "СД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р. у справі №32/481(18/178) Господарського суду Дніпропетровської області повернути особі, що її подала, а справу –до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                         Г.А. Кравчук

Суддя                                                                             Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                             В.І. Шаргало