Постанова

від 02.10.2012 по справі 22/109

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.10.2012 р. справа №22/109

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М. Бойко І.А., Марченко О.А. за участю представників сторін: від позивача:Шпакова О.С. довіреність від відповідача:Рибак О.С. довіреність Від третьої особи:Баранова Я.В. довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 27.08.2012 року по справі№ 22/109 (суддя: Подколзіна Л.Д.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Династія", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м. Донецьк простягнення 133'024,95 грн. за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:Товариства з обмеженою відповідальністю "Стінінд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м. Донецьк простягнення 133'024,95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Династія", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область (далі по тексту -«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м. Донецьк (далі по тексту -«Відповідач») суму основного боргу у розмірі 133'024,95 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стінінд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області - третя особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (далі -«Третя особа») звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м. Донецьк про стягнення 133'024,95 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2012 року у справі № 22/109 у задоволенні позовних вимог Позивача було відмовлено. Позовні вимоги за Третьої особи -задоволені у повному обсязі.

Приймаючи рішення суд першої інсинуації виходив з того, що між сторонами існували договірні зобов'язання, на порушення яких Відповідач заборгував Позивачу спірну суму. Право вимоги цієї суми згідно договору № 103 від 15.11.209р. було Позивачем відступлено Третій особі, у зв'язку з чим згідно приписів ст.ст. 512, 516 Цивільного кодексу («ЦК») України. у нового кредитора -Третьої особи виникло право вимоги до боржника -Відповідача

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині задоволення вимог Третьої особи -скасувати та у задоволені цих вимог -відмовити. В іншій частині -рішення залишити без змін.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги та залишено без належної оцінки той факт, що поставка товару відповідачу, яка підтверджується видатковими накладними, була здійснена на підставі первинних документів, укладених без дотриманням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, без належних доручень виданих працівникам, які відносяться до категорії матеріально-відповідних осіб. Крім того, скаржник з посиланням на приписи п. 10.2 договору № 490 купівлі-продажу від 26.06.2007р., укладеного Сторонами, зазначив на те, що Позивач не мав права без згоди Відповідача передавати свої права за даним договором Третій особі.

Як з'ясовано колегією апеляційного суду -даний договір суду першої інстанції не надавався та останнім -не досліджувався.

Сторони та Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник скаржника підтвердив доводи викладені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги.

Представник позивача за первісним позовом надав відзив, у якому звернувся до суду з проханням залишити без змін рішення суду першої інстанції, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Стверджує, що рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2009р. по справі №15/208 за позовом «Торговий дім «Династія»до ТОВ «ТС «Обжора»про стягнення боргу, встановлено факт здійснення поставки Позивачем Відповідачу товару за вказаними у позові накладними та факт прийняття вказаного товару відповідачем, що у розумінні статті 35 ГПК України не доводяться знову.

Також представником позивачу у судовому засіданні було заявлено письмове клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Клопотання колегією суду було залишено без задоволення, з посиланням на статтю 101 ГПК України та повернуто у судовому засіданні представнику позивача.

Представник третьої особи надав відзив, у якому звернувся з проханням до суду залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення місцевого суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник третьої особи надав письмове клопотання про витребування доказів у справі №15/208, а саме: висновок експертної установи №489/23, договір №490/ТД68V та копію рішення у цій справі.

Клопотання судом відхилено з посиланням на приписи статті 101 ГПК України.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 21.05.2008р. по 26.09.2008р. між Сторонами, на підставі усної домовленості, було досягнуто згоду на постачання продукції -заморожених напівфабрикатів, де позивач виступав, як постачальник, а відповідача, як покупець з зобов'язанням сплатити отриману продукцію від постачальника на суму 135'876,96 грн..

Постачання вище наведеної продукції підтверджується наданим до матеріалів справи видатковими накладними скріпленими печатками обох сторін без будь-яких зауважень.

Виходячи з приписів зазначених накладних, постачання продукції за ними відбувалося на підставі договору від 01.06.2007р.

Отриману продукцію Відповідач оплатив лише частково у сумі 364,17 грн. та -частково повернув Позивачу товар на суму 2'487,84 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію склала -133'024,95 грн., що підтверджується матеріалами справи та Відповідачем належними доказами не спростовано.

15.11.2009р. між Позивачем та Третьою особою було укладено договір про відступлення права вимоги за № 103. Згідно умов цього договору Позивач передав Третій особі право вимоги з Відповідача спірної суми 133'024,95 грн.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приписами ст.6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правовідносини між сторонами, у відповідності до статті 11 ЦК України, можуть виникати не лише на підставі договорів, а і на підставі, зокрема, інших юридичних фактів, таких, як: двосторонніх специфікацій, акті виконаних робіт і т.п., що приводить до настання зобов'язань та правових наслідків їх невиконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням -є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи порядок оформлення правовідносини, що склалися між сторонами, то відповідно до статті 530 ЦК України, саме після звернення позивача з вимогою про оплату утвореної заборгованості, впродовж 7 днів кредитор має право вимагати його виконання.

15.09.2009р. позивач направив на адресу відповідача вимогу, яка останнім була отримана та залишена без відповіді та задоволення.

Часом пізніше, як зазначалось раніше позивач уклав з третьою особою договір про відступлення права вимоги.

Приписи ч.1 та ч.3 ст. 512 ЦК України встановлюють, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до норм цивільного законодавства відступлення права вимоги передбачає перехід права вимоги, що забезпечують виконання зобов'язання.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Третьої особи виникло право вимоги до відповідача щодо сплати грошової заборгованості у розмірі 133'024,95 грн..

Стаття 101 ГПК України передбачає, що перегляд апеляційним судом справи здійснюється за наявними та додатково поданими у справі доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи провадження у справі через його постійне необґрунтоване затягування Відповідачем відбувалось тривалий час, продовж якого Відповідач мав повну можливість надати суду зазначений додатковий доказ (договір № 490 від 26.06.2007р.), на підтвердження своїх заперечень. Проте -не скористався своїм правом через власну недбалість.

Під час перегляду рішення апеляційним судом Відповідач обґрунтованого підтвердження об'єктивної неможливості надання цього доказу суду першої інстанції не надав.

До того ж скаржником не доведено, що спірне постачання відбувалося саме на підставі договору № 490 від 26.06.2007р.

Відтак, апеляційний господарський суд не приймає зазначений доказ до уваги.

Окрім того, рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2009р. у справі №15/208 встановлений факт постачання товару, про який йдеться у позовній заяві, не за договором №490 від 26.06.2007р.

Колегія суду також звертає увагу скаржника на те, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Династія», не виключено з ЄДР.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м. Донецьк -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2012 року у справі №22/109 залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.А. Бойко О.А. Марченко

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-трет. особі; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС