Постанова

від 02.10.2012 по справі 33/386

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 33/386

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПолянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Консалтинг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року у справі № 33/386 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Сведбанк" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігорний Дім", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Консалтинг" простягнення 3 523 769,55 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від позивача відповідача 2 Ковальчук Є.М. дов. №227 від. 19.07.2012 року Лєвєнтова О.В. дов. № 49 від 01.05.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі за текстом -ПАТ "Сведбанк") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ігорний Дім" (далі за текстом -ТОВ "Ігорний Дім") та товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Консалтинг" (далі за текстом -ТОВ "Максимум Консалтинг") про стягнення 3 523 760, 55 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року позов задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ "Ігорний Дім" та ТОВ "Максимум Консалтинг" на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість по кредиту в розмірі 389 025, 34 доларів США (еквівалент в національній валюті за курсом НБУ станом на 08.11.2011 року - 3 104 694, 53 грн.), заборгованість по процентам в розмірі 36 789, 62 доларів США (еквівалент в національній валюті за курсом НБУ станом на 08.11.2011 року - 293 607, 00 грн.), пеню в розмірі 15 721, 44 доларів США (еквівалент в національній валюті за курсом НБУ станом на 08.11.2011 року -125 468, 09 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ "Максимум Консалтинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 06.02.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Максимум Консалтинг" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 33/386 -без змін.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими актами, ТОВ "Максимум Консалтинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року у справі № 33/386 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Сведбанк" в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 252, 559, 611, 613, Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 232, 236, Господарського кодексу України, ст. ст. 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

18.09.2012 року на адресу Вищого господарського суду України від відповідача 2 надійшло клопотання про оголошення перерви.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд касаційної скарги, у зв'язку з заявленим клопотанням, неявкою відповідача 1 та відсутності доказів ознайомлення позивача та відповідача 1 з відзивом на касаційну скаргу.

Крім того, в зазначеному клопотанні відповідач 2 просив винести окрему ухвалу у відношенні суддів Київського апеляційного господарського суду колегією суддів касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 90 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2012 року № 03.08-05/918 для перегляду в касаційному порядку справи № 33/386 у зв'язку виходом судді Корсака В.А. з лікарняного сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Полянський А.Г., судді Корсак В.А., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2007 року між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ТОВ "Ігорний Дім" було укладено кредитний договір № 10/42369/Н-080607/К, за умовами якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк на та умовах передбачених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користуванням кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі, у строки передбачені даним договором.

З матеріалів справи вбачається, що до вказаного Договору 24.07.2008 року між сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 04.10.2007 року та № 2 від 24.07.2008 року до кредитного договору № 10/42369/Н-080607/К від 20.07.2007 року.

Відповідно до п. 1.1. кредитного Договору, банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк на та умовах передбачених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користуванням кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі, у строки передбачені даним договором.

Згідно п. 1.2. кредитного Договору, розмір кредитної лінії становить 600 000,00 дол. США.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що строк користування кредитною лінією з 20.07.2007 року по 18.07.2014 року включно з урахуванням графіка.

У відповідності до положень п. 1.4. кредитного Договору, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить:

- у гривні - 13,0% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень, починаючи з серпня 2007 року, на рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкриті в АКБ "ТАС-Комерцбанк", за попередній місяць становить не менше, ніж 90% від загального обсягу грошових надходжень, на рахунки позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць.

- у доларах США - 15% річних, у разі порушення умов п.п. 1.4.1., п. 7.5. кредитного договору.

Відповідно п. 3.1. кредитного Договору, проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4. даного договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії).

Згідно п. 3.3. кредитного договору, проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії.

Погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 18.07.2014 року включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у графіку. При цьому при зміні розміру кредитної лінії відповідно графіку, строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно графіку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачується одночасно з погашенням кредитної лінії у відповідності з п.п 1.2., 1.3 (п. 4.1. кредитного договору).

У відповідності до положень 8 розділу кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 04.10.2007 року, сторони за взаємною згодою домовились без будь-якої додаткової угоди до даного договору встановити наступний порядок змін умов даного договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором, серед іншого, якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.3. договору, та/або при невиконання додаткових зобов'язань позичальника, передбачених даним договором.

При настанні вищевказаних обставин строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, сплата процентів за користування ними) за взаємною згодою сторін, вважається такими, що настав, на десятий календарний день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов даного договору, у порядку, передбаченому даним пунктом договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, на виконання умов кредитного договору банк, на підставі заяви № 11/05/07 від 11.05.2007 року, надав ТОВ "Ігорний Дім" кредит в розмірі 600 000, 00 дол. США, що підтверджується виписками по особовому рахунку.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 389 025, 34 дол. США та по нарахованим процентам в розмірі 36 789, 62 дол. США.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, у зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, нарахував позичальнику пеню за прострочення сплати кредиту та процентів в розмірі 15 721, 44 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами кредитного Договору, відповідно до п. 6.1. було погоджено, що у випадку ненадходження на рахунок позивача суми кредитної лінії, процентів та комісій в строки, визначені кредитним договором, відповідач, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за кредитним договором, сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, що діє на момент прострочення відповідного платежу (для доларів США) від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням для доларів США (фактичній кіль кості днів у році для гривні). Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що відповідачем порушено вимоги Договору, а тому наявні підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок попередніх судових інстанцій про наявність у ТОВ "Ігорний Дім" перед ПАТ "Сведбанк" заборгованості по кредиту в розмірі 389 025, 34 дол. США та по процентам в розмірі 36 789, 62 дол. США та розрахованою пенею в розмірі 15 721, 44 доларів США.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи скаржника щодо неправомірного нарахування пені необґрунтованим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій враховуючи умови договору та положення ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правомірно задоволено вимоги щодо стягнення пені .

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що положеннями п. 5.1.2. кредитного Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 24.07.2008 року сторонами погоджено, що виконання позивальником своїх зобов'язань по даному договору забезпечується порукою ТОВ "Максимум Консалтинг".

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", ТОВ "Ігорний Дім" та ТОВ "Максимум Консалтинг" укладено договір поруки № 10/42369/Н-021106/1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику в межах кредитної лінії згідно кредитного договору № 10/42369/Н-080607/К від 20.07.2007 року, у сумі 600 000, 00 доларів США строком по 18.07.2014 року включно.

Згідно положень ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 2 договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов кредитного договору усім належним йому майном та грошовими коштами.

Пунктом 3 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії, згідно кредитного договору, нарахованими процентами, пенями, комісія ми та іншими платежами, передбаченими кредитним договором.

Сторонами договору поруки, п. 8 договору поруки, було погоджено, що поручитель зобов'язався виконати основне зобов'язання в разі настання випадків зміни строків виконання зобов'язань за кредитним договором, передбачених кредитним договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п. 8.1. кредитного Договору, банк звернувся до ТОВ "Ігорний Дім" та ТОВ "Максимум Косалтинг" з повідомленням № 6645 від 14.09.2011 року про зміну умов кредитного договору № 10/42369/Н-080607/К від 20.07.2007 року, а також вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується поштовою квитанцією № 9847 від 15.09.2011 року та списком рекомендованих листів на відправку по м. Києву від 15.09.2011 року, яка відповідачами залишена без належного реагування та виконання.

Статтею 541 Цивільного кодексу України закріплено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено підстави припинення поруки.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення ст. 599 Цивільного кодексу України, зазначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника щодо припинення договору поруки є необґрунтованим з огляду на положення ст. ст. 559, 599 Цивільного кодексу України та п. 8 договору поруки, яким сторони погодили обов'язок відповідача 2 виконати основне зобов'язання у разі настання випадків зміни строків виконання зобов'язань за кредитним договором, передбачених кредитним договором.

В свою чергу п. 8.1. Договору кредиту, в редакції додаткової угоди № 1 від 04.10.2007 року, викладено в наступній редакції " сторони за взаємною згодою домовились без будь-якої додаткової угоди до даного договору встановити наступний порядок змін умов даного договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором, серед іншого, якщо позичальник порушує строки платежів, встановлених п. 3.3. договору, та/або при невиконання додаткових зобов'язань позичальника, передбачених п. п. 7.1.1. -7.1.9 цього договору.

При настанні вищевказаних обставин строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, сплата процентів за користування ними) за взаємною згодою сторін, вважається такими, що настав, на десятий календарний день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов даного договору, у порядку, передбаченому даним пунктом договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що договір поруки, враховуючи положення ст. ст. 559, 599 Цивільного кодексу України, п. 8 договору поруки та п. 8.1. кредитного Договору, не припинив свою дію.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог позивача про солідарне стягнення з ТОВ "Ігорний Дім" та ТОВ "Максимуму Консалтинг" заборгованості по кредиту в розмірі 389 025, 34 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 36 789, 62 дол. США, пені в розмірі 15 721, 44 дол. США як обґрунтованих.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судомами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум Консалтинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року у справі № 33/386 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року у справі № 33/386 залишити без змін.

Головуючий суддяА.Г. Полянський суддіВ.А. Корсак О.В. Яценко