Постанова

від 04.10.2012 по справі 30/5005/2273/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 30/5005/2273/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіМогил С.К., судді судді Вовка І.В., Кондратової І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Бротстоун ЛТД (Brotstone LTD) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. у справі № 30/5005/2273/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомКомпанії Бротстоун ЛТД (Brotstone LTD) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарттрейд" треті особи 1. Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Прогрес" 2. Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області простягнення 21 511 287,13 доларів США у судовому засіданні взяли участь представники: від позивачаГризодуб Я.Д., від відповідачане з'явився; Колосовський Ю.О. (приймав участь у судовому засіданні 20.09.2012 р.), від третіх осібне з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Компанія Бротстоун ЛТД (Brotstone LTD) звернулась до ТОВ "Стандарттрейд " про стягнення з останнього боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-315 від 24 вересня 2007 року у сумі 21 511 287,13 доларів США.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2012 року у справі № 30/5005/2273/2012(суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Павловського П.П., суддів Чус О.В., Швець В.В.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій вірно встановивши фактичні обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

17.09.2012 р. Національний банк України в особі Управління Національного банку України у Дніпропетровській області через канцелярію суду подав пояснення, в яких зазначив, що у даному випадку нерезидент фактично здійснив інвестицію в Україну, тобто перерахував в Україну і в подальшому використав її на інвестиційну діяльність, в даному випадку -на купівлю цінних паперів (акцій). У разі прийняття судом рішення на користь резидента, з метою купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентом і нерезидентом повинні бути надані уповноваженому банку документи, перелічені у абзацах 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11 підпункту а) пункту 2 глави 3 розділу ІІ Положення № 281.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, в судовому засіданні 20.09.2012 р. представник відповідача усно підтримав касаційну скаргу, позов визнав в повному обсязі.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України в судовому засіданні 20.09.2012 р. оголошувалась перерва.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарськими судами, за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-33 від 13.09.2007 року позивач придбав у Компанії SAMTREX TRADING LIMITED (зареєстрована відповідно до законодавства Кіпру, представлена повіреним ТОВ "К2 Інвест") акції ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес" номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 236000 шт.

24 вересня 2007 року між Компанією Бротстоун ЛТД (надалі -продавець), від імені якої на підставі довіреності від 23.08.2006 року діяв Радченко М., та ТОВ "Стандарттрейд" (надалі -покупець), від імені якого на підставі Ліцензії ДКЦПФР серії АБ №113023 від 15.10.2004 року на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів та замовлення до договору на брокерське обслуговування № Б-165 від 26.06.2007 р. діяло ТОВ "ФК "Гамбіт", був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-315 (надалі - договір), згідно умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах цього договору цінні папери: прості іменні акції в документарній формі, емітент - ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес", номінальною вартістю 0,25 грн. (код ЄДРПОУ 33648113), ISIN код: UA2304201005, в кількості 21 580 000 шт. Загальна сума угоди становить 20 511 287,13 доларів США.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання вказаного договору зі сторони позивача підтверджується випискою про обіг на рахунку в цінних паперах № 004937, що складена станом на 02.03.2012 року, а також випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 005053, що складена станом на 28.09.2007 року. ТОВ "Стандарттрейд" своєчасно не здійснило розрахунки за придбані акції, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбання нерезидентом Компанією Бротстоун ЛТД цінних паперів українського емітента - ВАТ "Машинобудівний завод "Прогрес" є однією із форм здійснення іноземної інвестиції відповідно до статті 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у матеріалах справи відсутня інформація про інвестора та про історію коштів, на які інвестором придбані акції української компанії, підтвердження ввезення коштів в доларах США в Україну, на які були куплені цінні папери, позивачем не надано довідку про оцінку цінних паперів, у зв'язку з чим дійшли висновку про те, що здійснення відповідачем оплати вартості цінних паперів може мати наслідком переказування іноземної валюти за кордон, що за відсутності вказаних документів є порушенням норм Законів України "Про інвестиційну діяльність" та "Про режим іноземного інвестування".

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки суди не з'ясували до кінця дійсний правовий зміст правовідносин та не встановили дійсні права та обов'язки сторін стосовно предмета та підстав виникнення спору.

Так, суди попередніх інстанцій зазначивши про те, що здійснення відповідачем оплати вартості придбаних цінних паперів (акцій) в сумі 21511287,13 доларів США за відсутності інформації про інвестора та про історію коштів, на які інвестором куплені акції української компанії, підтвердження того, що кошти в доларах США були ввезені в Україну і на них були куплені акції товариства, а також довідки про оцінку цінних паперів, є порушенням норм Законів України "Про інвестиційну діяльність" та "Про режим іноземного інвестування", та підставою для відмови в позові щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-315 від 24 вересня 2007 року у сумі 21 511 287,13 доларів США, помилково не врахували, що предметом спору у справі є стягнення заборгованості за цивільно-правовим договором.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з законодавством України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов'язковим для виконання сторонами і визнання судом неправомірними вимог щодо сплати заборгованості за договором за умови настання строків виконання зобов'язання може бути лише у разі визнання договору недійсним з підстав, передбачених чинним законодавством.

Згідно із положеннями ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Разом з тим, не визнавши в судовому порядку договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-315 від 24 вересня 2007 року недійсним з підстав, передбачених чинним законодавством, суди попередніх інстанцій не встановили та не навели обставин, які б звільнили покупця (відповідача у справі) від виконання зобов'язання щодо оплати придбаних за договором акцій.

При цьому, судами попередніх інстанцій також не вказано та не обґрунтовано, яким чином факт внесення і реєстрації іноземних інвестицій та необхідність їх підтвердження впливає на вирішення питання про права та обов'язки сторін з виконання договору купівлі-продажу, укладеного в Україні за українським законодавством.

Статтею 44 Закону України "Про Національний банк України" встановлені повноваження Національного банку України в сфері валютного регулювання та контролю. Так, Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Тобто, порушення правил валютного законодавства може бути підставою для застосування Національним банком України як заходу відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) фінансових санкцій, порядок застосування яких визначено чинним законодавством, але не підставою для відмови судом у захисті цивільного права та інтересу позивача в разі порушення його контрагентом договірних зобов'язань.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного суду ґрунтуються не на всебічно досліджених і перевірених судом доказах та встановлених фактах, а на припущеннях щодо можливого порушення порядку перерахування іноземної валюти за кордон при виконанні рішення суду про задоволення позову.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене у постанові, всебічно і повно дослідити та перевірити всі фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, оцінити правовий зміст заявлених позовних вимог і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Крім того, для з'ясування дійсних обставин справи суду слід обговорити питання залучення до участі у справі відповідний податковий орган, який згідно частини 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України та на підставі пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" може звертатися до судів з позовами про визнання договорів недійсними, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів та контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії Бротстоун ЛТД (Brotstone LTD) задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2012 р. у справі № 30/5005/2273/2012 скасувати.

Справу № 30/5005/2273/2012 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. Суддя Кондратова І.Д.