Постанова

від 04.10.2012 по справі 3/65-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 року Справа №3/65

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В.,суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О. А.,

за участі представників сторін:

прокурора -Василець Ю.О., посвідчення №26 від 23.02.09 р.,

1-го позивача -Кривохижа Ю.А., довіреність від 10.03.11 р.,

2-го позивача -не з'явився,

відповідача -Демиденко В.Ф., довіреність від 19.09.12 р.,

третя особа -не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора (вх. №2516П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 19 липня 2012 року по справі №3/65

за позовом Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Полтавської обласної ради, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті естейт девелопмент», м. Полтава

третя особа Державна інспекція сільського господарства України в Полтавській області, м. Полтава

про стягнення 94 728 грн. відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, Полтавської обласної ради звернувся з позовною заявою до ТОВ «Сіті естейт девелопмент»в якій просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Полтавської міської ради 75% від суми нарахованих сільськогосподарських втрат -71,046 грн., на користь Полтавської обласної ради 25% від суми нарахованих сільськогосподарських втрат -23,682 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19 липня 2012 року по справі №3/65 (суддя Бунякіна Г.І.) у позові відмовлено.

Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема, апелянт вказує, що застосування місцевим господарським судом ГОСТ 26640-85 (СТ СЭВ 4472-84) для визначення поняття «рілля»є недоречним, оскільки абз. а) ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що сільськогосподарські угіддя (рілля) відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Також скаржник зазначає, що відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України об'єктом правовідносин, що виникають у зв'язку із відшкодуванням втрат сільськогосподарського виробництва, є не всі землі сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарські угіддя визначені у ч.2 ст.22 Земельного кодексу України, а саме -рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища.

На думку апелянта, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, у якій власності перебувають угіддя. Важливим є те, що рілля втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському господарстві та вибувають із господарського обігу.

Прокурор зазначає, що в матеріалах справи є лист з Управління Держкомзему у м. Полтава від 11.08.2009 року за №01-01-28/5903, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка належить до земель саме сільськогосподарського призначення.

Також апелянт, як на доказ втрат сільськогосподарського виробництва, посилається на висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 17.04.2008 року за №621, в якому вказано, що проектом передбачено відвести земельну ділянку ТОВ «Сіті естейт девелопмент»загальною площею 11000 кв.м. з них ріллі не наданої у власність та постійне користування - 9877 кв.м. та зелених насаджень загального користування -1123 кв.м. для будівництва багатоцільового комплексу на території Полтавської міської ради за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 9а та визначено розмір втрат -94728 грн.

Полтавська міська рада надала суду письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх. №7462 від 24.09.2012 року), в якому підтримала апеляційну скаргу прокурора та зазначила, що вважає безпідставним застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин вимог ГОСТу 26640-85(СТ СЄВ 4472-84). Також, Полтавська міська рада наголошує, що спірна земельна ділянка надавалася за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Третя особа надала суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №7490 від 24.09.2012 року), в якому зазначено, що Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач, 2й позивач письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали.

2й позивач та третя особа, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка 2-го позивача та третьої особи не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників 2-го позивача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноважених представників відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення ТОВ «Сіті естейт девелопмент» 22 сесія 5 скликання Полтавської міської ради за рішенням від 06.12.2007 року погодила розташування багатоцільового комплексу на земельній ділянці орієнтованою площею 1,1 га по вул. Великотирнівській за рахунок вільних міських земель та зміною їх цільового призначення, при умови розробки містобудівного обґрунтування.

Рішенням 27 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 23.04.2008 року «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками»затверджено технічну документацію та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1000га з них ріллі не наданої у власність та постійне користування -0,9877 га ТОВ «Сіті естейт девелопмент»для будівництва багатоцільового комплексу на території полтавської міської ради.

На підставі вище вказаного рішення Полтавської міської ради, між ТОВ «Сіті естейт девелопмент»та Полтавською міською радою укладено договір суперфіцію від 12.05.2008 року строком на 5 років, згідно з яким суперфіціар (Полтавська міська рада) надає, а суперфіціарій (ТОВ «Сіті естейт девелопмент») приймає у платне строкове користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 9 «а», для будівництва багатоцільового комплексу.

28.10.2008 року 32 сесія 5 скликання Полтавської міської ради прийняла рішення, за яким внесла зміни до рішення Полтавської міської ради від 06.12.2007 року, погодивши: розташування багатоцільового комплексу та багатоповерхового паркінгу на земельній ділянці орієнтовною площею 2,1 га по вул. Великотирнівській зі знесенням гаражів на вільних міських землях зі зміною їх цільового призначення при умови розробки містобудівного обґрунтування; коригування проекту відведення земельної ділянки за цією адресою.

Рішенням позачергової 55 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 05.03.2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в т.ч. і ТОВ «Сіті естейт девелопмент». Та надано останньому земельну ділянку за кадастровим номером 5310137000:18:005:0096 по вул. Великотирнівська, 9 «а»в користування на умовах договору суперфіцію.

На підставі рішення позачергової 51 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 05.03.2010 року між Полтавською міською радою та ТОВ «Сіті естейт девелопмент»укладено договір суперфіцію строком на 5 років до 05.03.2015 року щодо земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 9 «а»; договір суперфіцію від 14.05.2008 року за №16-С з 05.03.2010 року вважається таким, що втратив чинність.

Як на підставу своїх позовних вимог прокурор посилається на ст. 207 Земельного кодексу України, оскільки відповідачу були нараховані втрати внаслідок вилучення сільськогосподарських угідь на території Полтавської міської ради для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського виробництва.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався ст.ст. 207, 149, Земельного кодексу України, з огляду на те, що спірна земельна ділянка надана з вільних міських земель, та відсутній факт саме вилучення зазначеної земельної ділянки.

Колегія суддів згодна з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Земельний кодекс України передбачає, що в разі вилучення чи викупу земельних ділянок власникам землі й землекористувачам мають бути відшкодовані втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Зокрема, стаття 207 Земельного кодексу України визначає поняття втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та умови їх відшкодування.

Пунктом 2 цієї статті встановлено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних їз сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва означають, насамперед, втрату самих сільськогосподарських (лісогосподарських) угідь як таких, а також лісових земель та чагарників.

Отже, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави. Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим в цьому зв'язку є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню»був затверджений відповідний Порядок.

За пунктом 1 наведеного Порядку умовами для відшкодування втрат є наявність у земельної ділянки, яка підлягає вилученню, статусу сільськогосподарського угіддя та самого факту вилучення земельної ділянки. Відсутність цих двох умов позбавляє права на зазначене відшкодування.

Момент відшкодування втрат повинен пов'язуватись з фактичним вилученням землі і саме з моменту припинення використання землі за призначенням, як засобу виробництва в сільському господарстві, настають шкідливі наслідки, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 2 ст. 149 Земельного кодексу України визначено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутній факт вилучення спірної земельної ділянки, порядок здійснення якого визначають приписи ст. 149 Земельного кодексу України.

Земельна ділянка як основний засіб сільськогосподарського виробництва -це земельна ділянка, на якій систематично проводяться сільськогосподарські роботи.

Матеріали справи свідчать, що на підставі звернення ТОВ «Сіті естейт девелопмент» 22 сесія 5 скликання Полтавської міської ради за рішенням від 06.12.2007 року погодила розташування багатоцільового комплексу на земельній ділянці орієнтованою площею 1,1 га по вул. Великотирнівській саме за рахунок вільних міських земель.

28.10.2008 року 32 сесія 5 скликання Полтавської міської ради прийняла рішення, за яким внесла зміни до рішення Полтавської міської ради від 06.12.2007 року, погодивши: розташування багатоцільового комплексу та багатоповерхового паркінгу на земельній ділянці орієнтовною площею 2,1 га по вул. Великотирнівській зі знесенням гаражів на вільних міських землях.

На підставі рішення позачергової 51 сесії 5 скликання Полтавської міської ради від 05.03.2010 року між Полтавською міською радою та ТОВ «Сіті естейт девелопмент»укладено договір суперфіцію строком на 5 років до 05.03.2015 року щодо земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 9 «а»за рахунок вільних міських земель.

Отже, за наведеними рішеннями Полтавської міської ради земельна ділянка, що розташована за спірною адресою, надавалися відповідачу з вільних міських земель.

У висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 03.04.2008 року за №341 (т. 1, а.с. 135) щодо використання спірної земельної ділянки в минулому зазначено, що дана земельна ділянка протягом останніх 100 років не використовувалась та значиться як вільні землі міської ради.

Наявні у справі докази беззаперечно свідчать про те, що спірна земельна ділянка не використовувалась для сільськогосподарських потреб, на ній не проводились будь-які сільськогосподарські роботи. В той же час, позивач в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду як доказів про використання земельної ділянки в якості основного засобу сільськогосподарського виробництва, так і доказів її вилучення у іншого власника або користувача.

Колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ГОСТу 26640-85(СТ СЭВ 4472-84) спростовується, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин зазначений ГОСТ 26640-85(СТ СЭВ 4472-84) був чинний, та використання судом приписів цього ГОСТу не протирічить діючому законодавству.

Також, в матеріалах справи відсутній лист з Управління Держкомзему у м. Полтава від 11.08.2009 року за №01-01-28/5903, на який посилається апелянт.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Таким чином, з огляду на відсутність у спірної земельної ділянки закріплених ст. 207 Земельного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню»таких обов'язкових умов нарахування втрат сільськогосподарського виробництва, як використання земельної ділянки як основного засобу сільськогосподарського виробництва та факту її вилучення у іншого власника або користувача в порядку визначеному Законом, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відповідно до положень ст. 207 Земельного кодексу України.

Колегія суддів спростовує посилання апелянта на висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 17.04.2008 року в якому визначено розмір втрат сільськогосподарського виробництва -94728 грн., оскільки зазначений висновок не є доказом по справі в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є похідним документом і не встановлює будь-яких об'єктивних даних, окрім встановлення відповідності вимогами законодавства, стандартам, нормам та правилам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд вірно застосував положення ст.ст. 207, 149, Земельного кодексу України.

За таких обставин підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року у справі №3/65-09 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.10.2012 року.

Головуючий суддя Бондаренко В. П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.