Ухвала

від 02.10.2012 по справі 22/539

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 22/539 02.10.12

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва

у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про повернення об'єкта оренди та зобов'язання вчинити дії

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від скаржника: Харитончук О.І. -директор; Горкуша В.В. -дов. №9 від 01.10.2012;

від стягувача: Конта М.П. -дов. №37 від 03.07.2012;

від ВДВС: не з'явилися;

Обставини справи :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2011р. позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволені частково, прийнято рішення зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву орендоване майно -цілісно-майновий комплекс державного підприємства Спеціалізоване конструкторсько-технологічне бюро роботизованих комплексів та систем "Роботекс", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4, згідно Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди.

Рішення набрало законної сили, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р., на його виконання судом видано накази.

06.06.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва.

Ухвалою суду від 14.06.2012 скаргу ТОВ "Агротехніка" повернуто без розгляду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 у справі №22/539 ухвалу господарського суду м. Києва від 14.06.2012 у справі №22/539 скасовано, а скаргу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.09.2012 розгляд скарги призначено на 02.10.2012.

02.10.2012 представник скаржника у судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом задоволено, скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник стягувача у судовому засіданні 02.10.2012 проти задоволення скарги не заперечував.

02.10.2012 представник Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду скарги повідомлений належним чином, однак згідно вимог ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Скарга мотивована наступним.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва ВП № 27225589 від 17.02.2012 закінчено виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №22/539 від 20.04.2011 щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка»повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву орендоване майно -цілісно-майновий комплекс державного підприємства Спеціалізоване конструкторсько-технологічне бюро роботизованих комплексів та систем «Роботекс», що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Пухівська. 4, згідно Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди.

Однак, виконавчі дії були здійсненні всупереч положенням наказу Господарського суду м. Києва №22/539 від 20.04.2011 та без дотримання Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди.

Окрім того, у постанові ВП № 27225589 від 17.02.2012 в супереч вимогам ст. 50 закону України «Про виконавче провадження»не зазначено про зняття арешту з майна ТОВ «Агротехніка»та повернення його власнику.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Агротехніка" вважає дану Постанову неправомірною та такою, що прийнята з порушення норм діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та стягувача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2, 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, судові накази.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної виконавчої влади, зокрема, і органи Державної виконавчої служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 3 статті 8 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Зокрема, наказом Господарського суду м. Києва №22/539 від 20.04.2011 передбачено порядок повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" орендованого майна, а саме таке повернення має здійснюватися згідно Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди.

Відповідно до пп. 1, 2 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 847 від 07 серпня 1997 року (далі -Порядок), даний порядок регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендодавцю орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендних підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передачі майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря та поширюється на випадки повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств і організацій та їхніх структурних підрозділів після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду чи арбітражного суду.

Згідно пп. 3,4 Порядку зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендного підприємства визначаються цим Порядком, договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою, якою може передбачатися: а) створення спільної комісії сторін по розмежуванню і оцінці майна орендного підприємства; б) проведення повної інвентаризації майна орендного підприємства; в) оцінка майна орендного підприємства та державної і орендарської часток у ньому; г) погашення орендарем заборгованості по орендній платі; д) реорганізація орендного підприємства. На підставі досягнутої домовленості орендодавець своїм наказом утворює спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна орендного підприємства (надалі - Комісія). До складу Комісії входять представники орендодавця і орендаря. На вимогу однієї з сторін до роботи в Комісії можуть залучатися і представники органу управління відповідним державним майном.

З матеріалів скарги слідує, що станом на 06.06.2012 вищевказана комісія створена не була, як і не було проведено повну інвентаризацію та оцінку приміщень, що свідчить про здійснення виконавчих дій всупереч положенням наказу Господарського суду м. Києва №22/539 від 20.04.2011 та вимогам ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Як слідує з ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2. ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як слідує з матеріалів скарги, державним виконавцем було здійснено арешт майна ТОВ «Агротехніка».

Однак, Постанова ВП №27225589 від 17.02.2012 не містить будь-яких положень стосовно наслідків завершення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова ВП №27225589 від 17.02.2012 про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п.7 Роз"яснення Вищого господарського суду від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визначає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визначає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визначає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка".

Виходячи з вищенаведеного та керуючись, ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" задовольнити повністю.

2.Визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва ВП № 27225589 від 17.02.2012 про закінчення виконавчого провадження.

СуддяМ.М.Якименко