6/599
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2007 № 6/599
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Біланенко О.Ф. – представник (дов. №01-8/30 від 11.01.2007;
від відповідача - Єкимова О.В. – представник (дов. №2-49-08 від 10.01.2007
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Держрибінспекція)
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2006
у справі № 6/599 (Ковтун С.А.)
за позовом ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот"
до Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Держрибінспекція)
про стягнення 53440,02 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 у справі №6/599 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52 794,08 грн. основного боргу, 527,94 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що на замовлення Південного басейнового управління відтворення, охорони рибних ресурсів та регулювання рибальства "Південрибвод", правонаступником якого стало Південне державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів, а в подальшому – відповідач, виконані роботи, вартість яких не оплачена; відповідно до ч. 5 ст. 59 ГК України та ст. 526 ЦК України вимога про стягнення з відповідача 52 794,08 грн. є правомірною.
Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 у справі № 6/599 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та в позові відмовити повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник посилається на те, що позивач здійснив роботи по перевезенню, навантажуванню та розвантажуванню гравію саме Південрибводу за період з грудня 2003 р. по вересень 2004 р., а не Південному державному басейновому управлінню Держрибінспекції; відповідно до наказу Мінагрополітики від 20.04.2005 №162 "Південрибвод" та Миколаївську інспекцію рибоохорони було ліквідовано та затверджена комісія з ліквідації, до якої відповідно до ст. 105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами юридичної особи; після ліквідації Південрибводу було складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 25.05.2006, за яким кредиторська заборгованість перед позивачем в переліку дебіторської та кредиторської заборгованості не значиться; позивач не звернувся до ліквідаційної комісії, як того вимагає ст. 112 ЦК України; претензії кредиторів до суб'єкта, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи відповідача, зокрема, посилається на те, що ані у відповіді на претензію, ані у відзиві на позовну заяву відповідач не стверджував і не надавав доказів проведення процедури ліквідації, оскільки таких доказів не існує; із довідки Відділу державної реєстрації Херсонської міської ради за № 01-106 від 13.02.2007 вбачається, що 18.01.2006 до відділу Державної реєстрації від Південного басейнового управління надійшов наказ Мінагрополітики № 162 від 20.04.2005 про створення Південного державного управління охорони водних живих ресурсів, яке є правонаступником Південрибводу та Миколаївської інспекції рибоохорони і що станом на 13.02.2007 документи для проведення процедури припинення від Південрибводу, які передбачені ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" до відділу державної реєстрації не надходили.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Південне басейнове управління відтворення, охорони рибних ресурсів та регулювання рибальства "Південрибвод" листами від 23.12.2003, 22.03.2004, 18.05.2004, 15.06.2004, 21.09.2004, 12.11.2004 надало позивачеві замовлення на виконання робіт з перевезення, розвантаження гравію.
Позивачем замовлені роботи виконано, про виконання робіт, їх кількість, вартість складено замовником та виконавцем акти виконаних робіт №№ 1978 від 30.12.2003, 434 від 28.03.2004, 436 від 28.03.2004, 726 від 25.05.2004, 727 від 25.05.2004, 996 від 30.06.2004, 1520 від 27.09.2004, 1521 від 30.09.2004, 1888 від 16.11.2004, якими підтверджено виконання позивачем робіт на загальну суму 52 794,08 грн.
Пред'явлену позивачем претензію про сплату зазначеної заборгованості Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства залишила без задоволення, про що надіслана відповідь листом від 16.08.2006 за № 2-48-1171.
Відповідно до ст. 161 ЦК Української РСР зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Докази виконання зобов'язання перед позивачем, проведеного належним чином, відсутні.
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства аграрної політики України від 20.04.2005 № 162 "Про створення Південного державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів" створене Південне державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів на базі частки майна та штатної чисельності Південного басейнового управління та майна Миколаївської обласної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства та в пункті 2 цього наказу визнано Південне державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів правонаступником Південрибводу та Миколаївської інспекції рибоохорони.
Наказом Міністерства аграрної політики України від 08.06.2005 № 256 "Про внесення змін до деяких наказів Мінагрополітики" (пункт 12) до наказу Мінагрополітики від 20.04.2005 № 162 "Про створення Південного державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів" такі зміни: пункт 1 наказу після слова: "створити" доповнити словами: "як відокремлений структурний підрозділ (без права юридичної особи) Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства"; у пунктах 2 та 5 наказу слова: "Південне державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів" у всіх відмінках замінити словами: "Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства" у відповідному відмінку.
Як вбачається із наказів Міністерства аграрної політики України №№ 162, 256, правонаступником Південного басейнового управління відтворення, охорони рибних ресурсів та регулювання рибальства "Південрибвод" внаслідок злиття стало Південне державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів та в подальшому останнє перетворене у відокремлений структурний підрозділ відповідача.
Відповідно до ст. 108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Таким чином обов'язок здійснення розрахунків за виконані роботи на користь Південного басейнового управління відтворення, охорони рибних ресурсів та регулювання рибальства "Південрибвод" перейшов до відповідача.
Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству та матеріалам справи, враховуючи викладене та наступні обставини.
Посилання заявника на ст.ст. 111, 112 ЦК України є безпідставним, оскільки припинення юридичних осіб мало місце в результаті злиття та перетворення, за яких призначались правонаступники, а не в результаті ліквідації.
Також є безпідставним посилання на ст. 105 ЦК України без надання доказів, вжитих заходів на виконання вимог, вказаних у ч. 4 цієї статті, крім того, як вже було зазначено, у разі наявності правонаступника юридичної особи до останньої переходять права та обв'язки припиненої юридичної особи.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2006 у справі №6/599 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 6/599 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.02.2007 |
Оприлюднено | 06.01.2009 |
Номер документу | 2635492 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Ропій Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні