Постанова

від 12.04.2007 по справі 17/466

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/466

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.04.2007                                                                                           № 17/466

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 від відповідача - Уколов О.Л.- представник, дов. б/н від 11.02.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2006

 у справі № 17/466 (Кролевець О.А.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП 08-13"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів"

 про                                                  стягнення заборгованності у розмірі 9090,00 грн.

 Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від12.04.2007 № 01-23/1/2 здійснено заміну складу суду у справі № 17/466.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 03.04.2007 розгляд справи № 17/466 відкладено на 12.04.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2006 у справі №17/466 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 060,00 грн. основного боргу, 3 030,00 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що факт надання позивачем відповідачу автотранспортних послуг відповідно до умов договору № 2 від 12.05.2006 та додаткової угоди до нього від 12.05.2006 підтверджується накладними №№ 087822, 0187824, дорожніми листами, актами виконаних робіт; оскільки відповідач припустився прострочення платежу, з нього на підставі п. 6.1 договору та ст. 231 ГК України підлягає стягненню пеня у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2006 у справі № 17/466 скасувати частково у зв'язку з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 6 060,00 грн. основного боргу, 68,00 грн. державного мита, 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Твердження апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, виходячи із норм ст. 920 ЦК України та керуючись п. 127 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, слід дійти висновку, що оскільки Статутом автомобільного транспорту Української РСР не встановлено відповідальності за затримку оплати послуг транспортних організацій, то рішення суду про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 030,00 грн. прийнято з порушенням норм матеріального права; крім того, навіть якби пеня все ж таки підлягала стягненню, то її розмір становив би, враховуючи обмеження розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань подвійною обліковою ставкою НБУ, яке встановлене статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", 276,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи проти доводів скарги, посилається, зокрема, на те, що позивачем, з огляду на норми ст.ст. 6, 11, 14, 629 ЦК України, відповідно до норм глави 32, ст. 231 ГК України, ст. 908 ЦК України, п. 6.1 договору № 2, укладеного сторонами, правомірно нарахована пеня за період з 21.06.2006 по 28.09.2006 в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Згідно із договором № 2 про надання транспортних послуг від 12.05.2006 позивач, за договором виконавець, зобов'язався надавати відповідачу, за договором замовнику, транспортні послуги відповідно до цього договору, а відповідач – оплатити ці послуги.

12.05.2006 сторонами укладені додаткові угоди про міжнародні перевезення за маршрутом: Україна – РФ, якими передбачено розмір вартості автопослуг по 3 030,00 грн. кожною та відповідачем надані, а позивачем прийняті до виконання заявки від 12.05.2006 про надання автотранспортних послуг за маршрутом: Артемівськ – Красногвардєйскоє, РФ.

Позивачем виконані взяті зобов'язання по здійсненню міжнародних автомобільних перевезень, що підтверджено CMR №№ 0187822, 0187824, актами виконаних робіт від 18.05.2006 та не заперечується відповідачем.

Пунктом 4.2 договору № 2 встановлено, що строк оплати транспортних витрат проводиться протягом 7-ми банківських днів після одержання всіх документів; проти одержання документів та наявності підстав здійснення платежу відповідач не заперечує, також надсилання позивачем відповідачу документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем зобов'язання з оплати наданих автотранспортних послуг не виконано.

Отже позовні вимоги про стягнення основного боргу є такими, що відповідають нормам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України та підтверджені матеріалами справи.

Пунктом 6.1 договору № 2 передбачено, що у випадку затримки оплати транспортних послуг, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочки платежу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; статтями 1 та 2 Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, оскільки у період прострочення відповідачем платежу розмір подвійної облікової ставки НБУ був меншим ніж 0,5%, то застосуванню підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, у зв'язку з чим є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 282,25 грн.

Апеляційна інстанція не погоджується із незастосуванням судом першої інстанції норми вищезазначеного Закону, обмежуючої розмір пені.

Із твердженнями апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Частиною 5 ст. 307 ГК України встановлено, що, зокрема, відповідальність суб'єктів господарювання за перевезеннями окремими видами транспорту визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 127 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (далі – Статут) встановлено, що будь-які угоди автотранспортних підприємств і організацій з вантажовідправниками, вантажоодержувачами, що мають на меті змінити відповідальність або звільнити від відповідальності, покладеної на автотранспортні підприємства та організації вантажовідправників, вантажоодержувачів, вважаються недійсними.

Проте, як у зазначеному пункті, так і у Статуті немає обмежень щодо права сторін передбачити в угодах додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань, в тому числі за прострочку платежу, якщо угодою сторонами погоджено умову про здійснення оплати транспортних послуг після їх надання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2006 у справі №17/466 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; п/р 26000000121453 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Харкова, МФО 351618; код 32915559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 08-13" (69035, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 159, 12; п/р 26002310030301 у філії АБ "Південний" м. Запоріжжя, МФО 313753; код 31037004) 6 060 грн. основного боргу, 282 грн. 25 коп. пені, 71 грн. 17 коп. державного мита, 82 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 08-13" 69035, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 159, 12; п/р 26002310030301 у філії АБ "Південний" м. Запоріжжя, МФО 313753; код 31037004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; п/р 26000000121453 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Харкова, МФО 351618; код 32915559) 46 грн. 25 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 17/466 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.