Постанова

від 17.04.2007 по справі 26/521

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/521

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.04.2007                                                                                           № 26/521

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ -ТРАНС"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2006

 у справі № 26/521 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Радема"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ -ТРАНС"

 про                                                  стягнення 32112,29 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України в судовому засіданні 03.04.2007оголошено перерву на 17.04.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі №26/521 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 508 грн. основного боргу, 305,08 грн. державного мита, 112,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до умов договору № 21/07.05-1, укладеного між сторонами, та на підставі виставленого рахунку відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу кошти в сумі 58 708 грн.; відповідач взяті на себе за договором зобов'язання виконав не в повному обсязі, станом на 01.05.2006 заборгованість відповідача перед позивачем складає 30 508 грн.; суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі основного боргу 30 508 грн., в частині стягнення з відповідача пені та збитків від інфляції суд відмовляє, оскільки договором не передбачений термін розрахунків, а позивач відповідачу не заявляв вимогу відповідно до ст. 530 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі № 26/521 в частині стягнення 30 508 грн. та судових витрат скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на те, що судом не застосовано ст. 315 ГК України, якою для пред'явлення перевізником позову по спірному договору встановлено шестимісячний строк позовної давності, а вимоги до відповідача заявлені поза межами строку пред'явлення позову без посилання на поважні причини пропуску строку позовної давності, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заявник стверджує про незастосування судом норми ч. 1 ст. 32 ГПК України, положень п. 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, про те, що належними засобами доказування у справі є товарно-транспортні накладні.

На думку заявника, судом не застосовано п. 3.3 договору № 21/07.05-1 та не було досліджено чи направлялися на адресу відповідача товарно-транспортні документи, що підтверджують виконання перевезення та є підставою для платежу.

Заявник посилається на незастосування судом положень ч. 1 ст. 909 ЦК України та недотримання правил ст. 43 ГПК України, оскільки справа була розглянута за одне судове засідання без участі відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує твердження скарги, посилаючись, зокрема, на підтвердження наданих послуг з перевезення вантажів первинними та належними документами: товарно-транспортними накладними, дорожніми листами, рахунками-фактурами, актами передання-прийняття робіт, оригінали яких досліджувались судом першої інстанції; надсилання скаржнику своєчасно поштовим відправленням одного примірника товарно-транспортної накладної після здійснення перевезення; обумовлення термінів розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів у заявках на перевезення вантажів автомобільним транспортом, які є невід'ємною частиною договору № 21/07.05-1.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 05.03.2007 у справі № 26/521 позивачем надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 1 договору № 21/07.05-1 від 21.07.2005 відповідач, за договором експедитор, доручає, а позивач, за договором перевізник, приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом на території України згідно із заявками відповідача.

Із акту звірки взаємних розрахунків станом на 06.01.2006, підписаних сторонами та скріплених печатками, вбачається, що позивачем надавались відповідачу послуги у 2005 р., а саме: 23, 27, 30 липня та двічі 6 серпня, всього на загальну суму 58 708 грн.

У 2005 р. відповідачем надано, а позивачем прийнято до виконання наступні заявки на перевезення вантажів у липні та серпні: № 35 від 18.07., № 38 від 22.07., № 39 від 25.07., № 44 від 29.07., № 45 від 01.08.

Відомості про дату передання факсограм заявок №№ 35, 38 свідчать про їх дату саме 2005 р., а зазначення 2004 р. є помилковим.

Про виконання позивачем перевезень вантажів автомобільним транспортом відповідно до зазначених заявок свідчать дорожні листи вантажного автомобіля №№ 149, 150, 159, 171, 162, 160, 170, 172; товарно-транспортні накладні №№ 461210, 461209, 461211, 461225, 461218, 461216, 461231, 461234.

Позивачем надані відповідачу рахунки-фактури про оплату наданих автотранспортних послуг та сторонами складені акти передання-прийняття робіт (надання послуг) згідно із рахунками позивача, а саме: рахунок-фактура № - акт № відповідно:  РА-0000381 – РА-0000067, РА-0000398 – РА-0000073, РА-0000399 – РА-0000074, РА-0000426 – РА-0000084, РА-0000427 – РА-0000085.

Відповідно до п. 3.2 договору № 21/07.05-1 розмір плати, порядок та строки оплати рахунків позивача за надані згідно із цим договором послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів, визначаються сторонами в додатках чи при погодженні умов перевезення письмовими повідомленнями, які є невід'ємними частинами договору.

У вищезазначених заявках на перевезення вантажів обумовлені розміри вартості перевезень, форми і строки оплати: безготівкова, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку – заявки №№ 35, 38, 39 та з моменту отримання товарно-транспортної накладної – заявки № 44, 45.

Позивачем надані копії чеків, квитанцій, реєстрів, підтверджуючих надсилання документів відповідачу.

Позивачем пред'явлено відповідачу чотири претензії: від 06.09.2005 № 454, від 19.09.2005 № 480, від 06.12.2005 № 669, від 06.01.2006 № 08 з вимогами здійснити повний розрахунок за надані автотранспортні послуги за договором № 21/07.05-1 та у претензіях зазначено про те, що всі необхідні документи у відповідача є. Про одержання зазначених претензій відповідачем свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень та відмітка відповідача на копії претензії від 06.01.2006 № 08.

Пунктом 2.2.6 договору № 21/07.05-1 встановлено обов'язок відповідача здійснювати своєчасні розрахунки за надані послуги.

Із вищезазначених документів вбачається, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих позивачем автотранспортних послуг за заявками №№ 35, 38, 39, 44, 45 не пізніше вересня 2005 р.

Докази сплати відповідачем заборгованості у повному розмірі, як погоджено у заявках, відсутні.

В п. 4.7 договору № 21/07.05-1 сторони погодили умову про сплату відповідачем позивачу пені у випадку затримки оплати рахунків.

Таким чином позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені та інфляційних втрат є такими, що відповідають нормам ст.ст. 193, 216, 232 ГК України, ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України та підтверджені матеріалами справи, з урахуванням такого.

Як вбачається із розрахунку суми позову позивачем нараховано інфляційні втрати, виходячи із суми боргу та суми пені, що не відповідає нормі ст. 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено нарахування індексу інфляції до суми боргу, а пеня є неустойкою, а не боргом. Однак, оскільки сума інфляційних втрат, нарахована від суми основного боргу при застосуванні правильного порядку, є більшою ніж 317,94 грн., то стягненню підлягає заявлена позивачем сума.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договором не передбачений термін розрахунків, а позивач відповідачу не заявляв вимогу відповідно до ст. 530 ЦК України, оскільки строк оплати сторонами погоджено у заявках, які є додатками до договору № 21/07.05-1 згідно із п. 1 договору, також позивачем пред'явлені відповідачеві вимоги про сплату за надані послуги у претензіях, крім того, зробленому в рішенні висновку суду про наявність підстав для стягнення основного боргу мав передувати висновок про настання терміну розрахунку.

Із доводами апеляційної скарги апеляційна інстанція не погоджується, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки такої заяви не було зроблено до винесення судом рішення, судом першої інстанції правомірно не застосовано позовну давність.

Статтями 99, 101 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В засіданні апеляційного суду 03.04.2007 відповідачеві було відмовлено у прийнятті заяви про застосування позовної давності, керуючись нормами ст.ст. 99, 101 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2006 у справі № 26/521 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Транс" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; 01133, м. Київ, а/с-14; код 33297184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радема" (33009, м. Рівне, провулок Робітничий, 1; код 31430797) 30 508 грн. основного боргу, 1 286 грн. 35 коп. пені, 317 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 321 грн. 13 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 26/521 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.