Рішення

від 26.09.2012 по справі 48/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/339 26.09.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алла" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс-А" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Приватного підприємця Добровольної Надії Миколаївни 2. Закритого акціонерного товариства "Есма" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" провизнання недійсним договору Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Івченко А.М.

Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача:Кібець С.В. від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:не з'явився від третьої особи 1:Кібець С.В. від третьої особи 2:не з'явився від третьої особи 3:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алла" (надалі -ТОВ "Алла") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" (надалі -ТОВ "Автохелп") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс-А" (надалі -ТОВ "Реверс-А") про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу нежилого будинку від 13.07.2009 р. відповідач 1 не мав достатнього обсягу повноважень для продажу нежитлового будинку загальною площею: 164,60 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 26-А, у зв'язку із чим на думку позивача порушені його права, як орендаря зазначеного майна на підставі договору оренди від 01.06.2009 р., а отже позивач вказує на підстави щодо визнання Договору купівлі-продажу нежилого будинку від 13.07.2009 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. у зв'язку із клопотанням відповідача 1 про відкладення розгляду справи, невиконанням сторонами вимог ухвали суду та залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного підприємця - Добровольної Надії Миколаївни, розгляд справи відкладено до 19.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача 2 та залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Закритого акціонерного товариства "Есма" (надалі -ЗАТ "Ексма") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" (надалі -ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП"), розгляд справи відкладено до 03.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Івченко А.М., Пукшин Л.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. колегією суддів прийнято до провадження справу № 48/339 та призначено її до розгляду 24.10.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. розгляд справи відкладено до 21.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. розгляд справи відкладено до 30.11.2011 р. у зв'язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

30.11.2011 р. через канцелярію суду від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження, мотивоване тим, що на розгляді господарського суду міста Києва знаходиться справа №2/471-41/119 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" до Закритого акціонерного товариства "Есма" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП " за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Добровольної Надії Миколаївни про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р., який укладений між Закритим акціонерним товариством "Есма" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП".

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. у зв'язку із перебуванням судді Пукшин Л.Г. у відпустці розгляд справи доручено здійснити у наступному складі Бойко Р.В. (головуючий), Івченко А.М., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. колегією суддів у новому складі прийнято до провадження справу № 48/339 та призначено розгляд на 14.12.2011.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. у зв'язку із перебуванням судді Сташків Р.Б. на лікарняному розгляд справи доручено здійснити у наступному складі Бойко Р.В. (головуючий), Івченко А.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. колегією суддів у новому складі прийнято до провадження справу № 48/339.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. у зв'язку із неявкою третіх осіб, невиконанням сторонами вимог ухвали суду та необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи відкладено до 16.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. у зв'язку із неявкою третіх осіб, невиконанням сторонами вимог ухвали суду та необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи відкладено до 25.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2012 р. зупинено провадження у справі №48/339 до вирішення справи №2/471-41/119-62/188 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" до Закритого акціонерного товариства "Есма" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП " за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Добровольної Надії Миколаївни про визнання договору недійсним, що розглядається господарським судом міста Києва, зобов'язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

25.07.2012 р. до канцелярії суду надійшло клопотання Приватного підприємця Добровольної Н.М. про поновлення провадження у справі у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у ній.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2012 р. поновлено провадження у справі №48/339 та призначено її до розгляду на 31.08.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 31.08.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Шаптала Є.Ю. у відпустці справу №48/339 передано на розгляд колегії суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), Івченко А.М., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2012 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №48/339, розгляд справи відкладено до 10.09.2012 р. у зв'язку із заявленим відповідачем 1 клопотанням та неявкою представника позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р. розгляд справи відкладено до 26.09.2012 р. у зв'язку із заявленим відповідачем 1 клопотанням.

В судове засідання представник позивача та третьої особи 1 з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явилася, вимоги ухвали суду не виконала, через канцелярію суду подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом в задоволенні клопотання відповідача 1 відмовлено з огляду на наступне:

По-перше, відповідачем 1 не надано жодних доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставин (проведення виїмки саме 26.09.2012 р. о 10:00 год.).

По-друге, відповідач 1 не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити іншу особу для представництва власних інтересів.

По-третє, відповідач 1 надав письмові та усні пояснення щодо предмету спору у численних судових засіданнях у справі, що свідчить про з'ясуванні судом його правової позиції.

Належне повідомлення відповідача 1 про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 10.09.2012 р. та визнається представником відповідача 1 в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Відповідач 2, треті особи 2 та 3, повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Оскільки про час і місце судового засідання відповідачі 1 та 2, а також треті особи 2 та 3 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2009 р. між ТОВ "Автохелп" (продавець) та ТОВ "Реверс-А" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1 Договору продавець продав, а покупець купив нежилий будинок (літера Б), розташований за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26-А, що становить 27/100 частини цілого майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26-А, загальна площа відчужуваного нежилого будинку становить 164,60 кв.м.

Пунктом 2 Договору встановлено, що нежилий будинок, що продається, належить продавцю на підставі рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 р. №2/378, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 18.05.2009 р. у реєстровій книзі №190п-220, за реєстраційними номером 9519-п.

Згідно з п. 5 Договору продавець стверджує, що нежилий будинок, який є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, не заставлений, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб не має.

На виконання умов Договору ТОВ "Автохелп" передало, а ТОВ "Реверс-А" отримало у власність нежитлову будівлю (літера Б), розташовану за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26-А, що підтверджується актом приймання-передачі будівлі від 14.07.2009 р.

Як вбачається із матеріалів справи, у листопаді 2004 року ТОВ "Автохелп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Есма" та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р., укладений між ЗАТ "Есма" та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" в частині продажу будівлі СВЧ (ТВЧ) і дворового туалету загальною площею 158,60 кв.м. та будівлі прохідної площею 28,80 кв.м., що розташовані в м. Києві по бул. І.Лепсе, 26.

У ході розгляду справи Публічним акціонерним товариством "Есма" було подано зустрічний позов до ТОВ "Автохелп" про визнання відсутнім у ТОВ "Автохелп" права спільної сумісної власності на будівлю СВЧ (ТВЧ) та дворового туалету загальною площею 158,60 кв.м., будівлі прохідної площею 28,80 кв.м., що розташовані в м. Києві по бул. І.Лепсе, 26, та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р.

За наслідками розгляду наведених спорів господарським судом міста Києва було прийнято рішення від 15.02.2012 р. у справі №2/471-41/119-62/188, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2012 р., яким в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено частково, визнано відсутнім у ТОВ "Автохелп" права спільної сумісної власності на будівлю СВЧ (ТВЧ) та дворового туалету загальною площею 158,60 кв.м., будівлі прохідної площею 28,80 кв.м., що розташовані в м. Києві по бул. І.Лепсе, 26

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем законності Договору, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу нежилого будинку від 13.07.2009 р. відповідач 1 не мав достатнього обсягу повноважень для продажу такого майна (не був його власником).

Позивач вказує, що особа, яка визначена продавцем за Договором (ТОВ "Автохелп") не мала права розпоряджатися спірним майном, оскільки майно, що було передано за таким договором у власність відповідачу 2 є власністю Добровольної Надії Миколаївни, а не відповідача 1.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

05.02.2001 р. між ЗАТ "Есма" (продавець) та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р., відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець придбаває нерухоме майно, а саме належне продавцеві на праві власності нерухоме майно, що входить до складу майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26 на умовах та в порядку, визначених договором.

Згідно додаткової угоди від 06.03.2011 р. до Договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р. право власності на майновий комплекс, розташований у м. Києві за адресою: бульвар І.Лепсе, 26, що придбавається згідно договору, належить згідно Свідоцтва реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 05.03.2001 р. та довідки-характеристики №425035 від 05.03.2011 р. продавцеві, і переходить від продавця до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі майнового комплексу, що придбавається згідно з договором.

20.03.2001 р. на виконання умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р. ЗАТ "Есма" передало, а ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" прийняло у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26, що підтверджується актом прийому-передачі майнового комплексу, що придбавається згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна №№202 від 05.02.2001 р.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Автохелп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ "Есма" та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" про визнання Договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р. недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва 15.02.2012 р. у справі №2/471-41/119-62/188, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2012 р., у задоволенні позовних вимог ТОВ "Автохелп" про визнання Договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 р. недійсним відмовлено, визнано відсутнім у ТОВ "Автохелп" права спільної сумісної власності на будівлю прохідної, будівлю колишнього дворового туалету, приміщення СВЧ, що розташовані за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26, до ТОВ "Автохелп" не переходило.

03.02.2004 р. між ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" (продавець) та Добровольною Надією Миколаївною (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, згідно п. 1 якого продавець продав, а покупець купила належний продавцеві на праві колективної власності нежилі будівлі: приміщення термообробки (будівля ТВЧ та дворовий санвузол) літ. Б, склад (літ. К), що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26.

Пунктом 4 Договору купівлі-продажу від 03.02.2004 р., визначено, що право власності на нежитлове приміщення виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору і права власності на куплені нежилі приміщення.

Договір купівлі-продажу від 03.02.2004 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. та 06.02.2004 р. зареєстрований в Київському міському БТІ в реєстрову книгу за реєстровим номером №727.

Таким чином, право власності на спірне майно відповідно до п. 4 Договору купівлі-продажу від 03.02.2004 р. та ст. 334 Цивільного кодексу України належить Добровольній Надії Миколаївні з 06.02.2004 р. (момент проведення державної реєстрації).

Із наявної в матеріалах справи копії рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27.05.2010 р. у цивільній справі №2-1366-1/2010 за позовом Добровольної Надії Миколаївни до ТОВ "Автохелп" про звільнення приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічним позовом ТОВ "Автохелп" до Добровольної Надії Миколаївни про визнання договору недійсним вбачається, що Добровольна Надія Миколаївна правомірно набула права власності на нежилі будівлі: приміщення термообробки (будівля ТВЧ та дворовий санвузол), що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26, та має право володіти, користуватися і розпоряджатися таким майном.

За змістом ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, наведеним судовим рішенням встановлено право власності Добровольної Надії Миколаївни на спірне майно на момент укладення Договору між ТОВ "Автохелп" та ТОВ "Реверс-А" (13.07.2009 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З огляду на викладені норми вбачається, що право на укладення договору купівлі-продажу майна має лише власник такого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Абзацом 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. визначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Тобто, зазначено, що у випадку відчуження майна власником та існування наступних правочинів, за позовом такого власника може бути визнано недійсним лише перший правочин, з пред'явленням до кінцевого набувача віндикаційного позову.

Судом встановлено, що власником спірного майна на момент укладення Договору була Добровольна Надія Миколаївна, а спірне майно вибуло з її володіння без її волі та згоди, тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи (зокрема, лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №39638 (И-2011 від 22.08.2011 р.) первинна реєстрація права власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, бул. Лепсе, 26-А була проведена за ТОВ "Автохелп", а від ТОВ "Автохелп" право власності на вказану будівлю перейшло та зареєстроване за ТОВ "Реверс-А".

Відтак, відповідач 2 використовує оскаржуваний Договір на підтвердження титулу власника спірного майна, яким в дійсності є Добровольна Надія Миколаївна, що свідчить про порушення її прав та законних інтересів відносно такого майна.

Таким чином, Договір укладено особою, яка не мала права розпоряджатися спірним майном, що суперечить ст.ст. 316, 317, 658 Цивільного кодексу України та згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсними.

Щодо правомірності звернення ТОВ "Алла" до суду з даним позовом необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

01.06.2009 р. та 01.05.2012 р. між Добровольною Надією Миколаївною (орендодавець) та ТОВ "Алла" (орендар) були укладені договори оренди, відповідно до п. 1.1 яких орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове платне користування наступне майно: нежилу будівлю (літ. Б), розташовану за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26, на умовах визначених цими договорами.

Згідно з п. 2.2 Договорів оренди вступ орендаря до користування приміщенням наступає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі до Договорів оренди) підтверджується передання Добровольною Надією Миколаївною спірного приміщення в користування позивачеві.

Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Отже, згідно умов Договорів оренди позивач набув права володіння та користування майном - нежилою будівлею (літ. Б), розташованою за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26.

Як вбачається із абзацу 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена особою, якщо вона доведе порушення її прав вчиненням такого правочину.

Тобто, заявлення відповідного позову про недійсність правочину має бути зумовлене порушенням прав та законних інтересів особи внаслідок вчинення даного правочину.

Укладення спірного Договору особою, якій не належало право власності на майно (ТОВ "Автохелп"), порушує права позивача як орендаря за Договорами оренди від 01.06.2009 р. 01.05.2012 р. з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Договори оренди від 01.06.2009 р. та 01.05.2012 р., укладені між Добровольною Надією Миколаївною та ТОВ "Алла", не містять положень заборони застосування до орендних правовідносин норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Права та обов'язки орендаря визначені, зокрема, положеннями ст. 285 Господарського кодексу України, ст. 777 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В той же час, крім положень законодавства права та обов'язки орендаря можуть визначатися договором, що укладається між орендарем та орендодавцем. Такі положення, користуючись принципом свободи договорів, сторони можуть врегульовувати на власний розсуд.

Пунктом 4.2 Договорів оренди від 01.06.2009 р. та 01.05.2012 р. визначені права орендаря, з яких: обладнати приміщення, що орендується, на власний розсуд (п.п. 4.2.2); встановлювати замки на вхідні двері, що орендуються, охоронну та протипожежну сигналізацію (п.п. 4.2.5), здійснювати перебудову, добудову та перепланування приміщення, що орендується та проводити при необхідності, викликаний потребами орендаря, його капітальний ремонт виключно за умови отримання письмової згоди орендодавця (п.п. 4.2.6 Договору); здавати приміщення в суборенду за умови отримання письмової згоди орендодавця (п.п. 4.2.7).

Суд відзначає, що укладення ТОВ "Автохелп" та ТОВ "Реверс-А" оспорюваного договору купівлі-продажу нежилого будинку перешкоджає позивачу користуватися своїми правами як орендаря такого приміщення у відповідності до умов п. 4.2 Договорів оренди та чинного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач є заінтересованою особою в розумінні положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України та правомірно звернувся до суду про визнання недійсним правочину (Договору), яким порушено його права та законні інтереси.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Алла" є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алла" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку, укладений 13.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автохелп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реверс-А", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тонконог О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №645.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" (03061, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 26; ідентифікаційний код 24941339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алла" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2; ідентифікаційний код 32374042) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс-А" (03126, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 26-А; ідентифікаційний код 33234496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алла" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2; ідентифікаційний код 32374042) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -01.10.2012 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: А.М. Івченко

Р.Б. Сташків