Постанова

від 23.04.2013 по справі 48/339

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 48/339

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. та рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.09.2012р. у справі№48/339 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алла" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс-А" за участютретіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Добровольної Надії Миколаївни 2. Закритого акціонерного товариства "Есма" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" провизнання недійсним договору,

За участю представників:

- позивача: Залізняк І.І., дов. б/н від 27.08.2012р.;

- відповідача1: Вінокурова Р.О., дов. №16/10-3 від 01.03.2011р.;

- відповідача2: не з'явилися;

- третьої особи1: Залізняк І.І., дов. №319 від 30.01.2013р.;

- третьої особи2: не з'явилися;

- третьої особи3: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алла" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Реверс - А" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку від 13.07.2009р., укладеного між відповідачами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012р. у справі №48/339 (колегія суддів у складі головуючого судді Бойко Р.В., суддів Івченка А.М., Сташкова Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Дідиченко М.А., суддів Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А.), позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку, укладений 13.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автохелп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реверс-А", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тонконог О.Ю., зареєстрований в реєстрі за №645.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автохелп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012р. у справі №48/339 і припинити провадження у справі.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити у задоволенні касаційної скарги, а прийняті у справі судові акти - залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 13.07.2009р. між ТОВ "Автохелп" (продавець) та ТОВ "Реверс-А" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку, за умовами п.1 якого продавець продав, а покупець купив нежилий будинок (літера Б), розташований за адресою: м.Київ, бул. І.Лепсе, 26-А, що становить 27/100 частини цілого майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26-А, загальна площа відчужуваного нежилого будинку становить 164,6кв.м.

З договірних умов, визначених відповідачами у пунктах 2, 5 цього договору суди попередніх інстанцій встановили належність нежилого будинку, який продається, продавцю за рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. у справі №2/378, яке стало підставою для реєстрації 18.05.2009р. в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у реєстровій книзі №190п-220, за реєстраційним номером 9519-п. В договорі міститься твердження продавця, що нежилий будинок, який є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, не заставлений, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, права щодо нього у третіх осіб відсутні.

З аналізу матеріалів даної справи суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов вказаного договору, ТОВ "Автохелп" передало, а ТОВ "Реверс-А" отримало у власність нежитлову будівлю (літера Б), розташовану за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26-А за актом приймання-передачі будівлі від 14.07.2009р.

Місцевим та апеляційним господарськими судами з'ясовано, що у листопаді 2004р. ТОВ "Автохелп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Есма" та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001р., укладеного між ЗАТ "Есма" та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" в частині продажу будівлі СВЧ (ТВЧ) і дворового туалету загальною площею 158,6кв.м. та будівлі прохідної площею 28,8кв.м., що розташовані в м. Києві по бул. І.Лепсе, 26. У ході розгляду справи Публічним акціонерним товариством "Есма" було подано зустрічний позов до ТОВ "Автохелп" про визнання відсутнім у ТОВ "Автохелп" права спільної сумісної власності на будівлю СВЧ (ТВЧ) та дворовий туалет загальною площею 158,6кв.м., будівлю прохідної площею 28,8кв.м., що розташовані в м. Києві по бул. І.Лепсе, 26, та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001р. За результатами розгляду цих спорів господарським судом міста Києва 15.02.2012р. прийнято рішення у справі №2/471-41/119-62/188, залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2012р., про відмову у задоволенні первісного позову, та часткове задоволення зустрічного позову, з визнанням відсутнім у ТОВ "Автохелп" права спільної сумісної власності на будівлю СВЧ (ТВЧ) та дворовий туалет загальною площею 158,6кв.м., будівлю прохідної площею 28,8кв.м., що розташовані в м. Києві по бул. І.Лепсе, 26.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій у даній справі з'ясовано, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. у справі №2/378 визнано право власності ТОВ "Автохелп" на цілісний майновий комплекс загальною площею 615,9кв.м., розташований на земельній ділянці 0,2432га за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 26-А. Зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна майна" здійснити державну реєстрацію права власності ТОВ "Автохелп" на цілісний майновий комплекс загальною площею 615,9кв.м., розташований на земельній ділянці 0,2432га за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 26-А. Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. у справі №2/378 рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2010р. скасоване, справу №2/378 направлено на новий розгляд. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказане рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. у справі №2/378 не має юридичних наслідків. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що на даний час рішення по вищевказаній справі не прийнято.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2001р. між ЗАТ "Есма" (продавець) та ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №202, за умовами п.1.1 якого продавець продає, а покупець придбаває нерухоме майно, а саме належне продавцеві на праві власності нерухоме майно, що входить до складу майнового комплексу, розташованого за адресою: м.Київ, бул. І.Лепсе, 26 на умовах та в порядку, визначених договором. За додатковою угодою від 06.03.2011р. до договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001р. право власності на майновий комплекс, розташований у м. Києві за адресою: бульвар І.Лепсе, 26, що придбається за договором, належить продавцю на підставі Свідоцтва реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 05.03.2001р. та довідки-характеристики №425035 від 05.03.2011р., і переходить від продавця до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі майнового комплексу, що придбається за договором.

З аналізу матеріалів даної справи суди попередніх інстанцій встановили, що 20.03.2001р. на виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001р. ЗАТ "Есма" передало, а ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" прийняло у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, бул.І.Лепсе, 26, за актом прийому-передачі майнового комплексу.

Врахував вищевикладені обставини, а також рішення господарського суду міста Києва 15.02.2012р. у справі №2/471-41/119-62/188, залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2012р., про відмову в позові ТОВ "Автохелп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001р., та часткове задоволення зустрічного позову з визнанням відсутнім у ТОВ "Автохелп" права спільної сумісної власності на будівлю СВЧ та дворового туалету, будівлю прохідної, що розташовані за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26, суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли правильного висновку, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26, до ТОВ "Автохелп" не переходило.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 03.02.2004р. між ТОВ "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" (продавець) та Добровольною Надією Миколаївною (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами пунктів 1, 4 якого продавець продав, а покупець купила належні продавцеві на праві колективної власності нежилі будівлі: приміщення термообробки (будівля ТВЧ та дворовий санвузол) літ. Б, склад (літ. К), що знаходяться за адресою: м.Київ, бул. І.Лепсе, 26. Право власності на нежитлове приміщення виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору і права власності на куплені нежилі приміщення. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М., 06.02.2004р. зареєстрований в Київському міському БТІ в реєстровій книзі за реєстровим номером №727.

Врахував вказані обставини, з'ясовані на підставі аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 06.02.2004р. (моменту проведення державної реєстрації) право власності на спірне майно відповідно до п.4 договору купівлі-продажу від 03.02.2004р. належить Добровольній Надії Миколаївні, що відповідає ст.334 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій з копії рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27.05.2010р. у цивільній справі №2-1366-1/2010 за позовом Добровольної Надії Миколаївни до ТОВ "Автохелп" про звільнення приміщення та усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічним позовом ТОВ "Автохелп" до Добровольної Надії Миколаївни про визнання договору недійсним зазначено, що Добровольна Надія Миколаївна правомірно набула право власності на нежилі будівлі: приміщення термообробки (будівля ТВЧ та дворовий санвузол), що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 26, має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном. З огляду на зазначене, приписи ст.ст.4 5 , 115 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цим рішенням суду встановлено право власності Добровольної Надії Миколаївни на спірне майно на момент укладення договору між ТОВ "Автохелп" та ТОВ "Реверс-А".

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 01.06.2009р. та 01.05.2012р. між Добровольною Надією Миколаївною (орендодавець) та ТОВ "Алла" (орендар) були укладені договори оренди, за умовами п.1.1, 2.2 яких орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове платне користування наступне майно: нежилу будівлю (літ. Б), розташовану за адресою: м.Київ, бул. І.Лепсе, 26, на умовах визначених цими договорами і вступ орендаря до користування приміщенням наступає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору. З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі до вказаних договорів оренди, суди попередніх інстанцій встановили передачу Добровольною Надією Миколаївною спірного приміщення в користування позивачу. За умовами п.4.2 вказаних договорів оренди, орендар зобов'язаний, зокрема: обладнати приміщення, що орендується, на власний розсуд (п.п.4.2.2); встановлювати замки на вхідні двері, що орендуються, охоронну та протипожежну сигналізацію (п.п.4.2.5), здійснювати перебудову, добудову та перепланування приміщення, що орендується та проводити при необхідності, викликаний потребами орендаря, його капітальний ремонт виключно за умови отримання письмової згоди орендодавця (п.п.4.2.6); здавати приміщення в суборенду за умови отримання письмової згоди орендодавця (п.п.4.2.7).

Врахував вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, приписи ч.2 ст.203, ч.1, 3 ст.215, ст.216, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ст.ст.321, 658, 777 Цивільного кодексу України, ст.285 Господарського кодексу України, наявність порушених прав та інтересів позивача оспорюваним договором купівлі-продажу, укладеним особою, яка не була власником спірного майна та не мала права ним розпоряджатися, всупереч ст.ст.203, 316, 317, 658 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу недійсним на підставі ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

За приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі №48/339 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд покласти на скаржника.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко