Рішення

від 04.10.2012 по справі 21/153-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 21/153-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоттер-Україна», Одеська обл., м. Одеса

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 52 233,40 гривень

за участю представників:

від позивача: Єфтеній С.В. (довіреність №1 від 05.10.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 04.05.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоттер-Україна» (далі-ТОВ «Хоттер-Україна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1/відповідач) про стягнення 52 233,40 грн., з яких: 44 593,00 грн. заборгованості за договором №121108/1 від 12.11.2008р. та 7 640,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав. Проте, у відповідності до пояснень представника відповідача, наданих в судових засіданнях, відповідач наявність 44 593,00 грн. заборгованості за договором №121108/1 від 12.11.2008р. визнає, однак просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на передчасність заявлених вимог.

Разом з позовною заявою позивачем було подано суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011р. порушено провадження у справі №21/153-11 та призначено справу до розгляду на 14.11.2011р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.11.2011р. та 28.11.2011р. розгляд даної справи відкладався на 28.11.2011р. та 12.12.2011р. відповідно.

В судовому засіданні 12.12.2011р. судом оголошено перерву до 26.12.2011р.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2011р. зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Хоттер-Україна»про визнання договору недійсним повернуто без розгляду з підстав ч. 1 п. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2011р. у зв'язку з оскарженням відповідачем ухвали господарського суду Київської області від 12.12.2011р. про повернення зустрічного позову без розгляду в апеляційному порядку, провадження у даній справі зупинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012р., залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012р., ухвалу господарського суду Київської області від 12.12.2011р. у справі №21/153-11 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2012р. поновлено провадження у даній справи та призначено її до розгляду на 24.09.2012р.

В судовому засіданні 24.09.2012р. оголошувалась перерва до 04.10.2012р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2008р. між ТОВ «Хоттер-Україна»(далі-постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі-покупець) було укладено договір поставки №121108/1 (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар партіями протягом всього строку дії Договору, за найменуванням, у кількості, у строки та на умовах даного договору та заявок покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати його вартість у відповідності до умов даного договору.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині поставки відповідачу товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 52 246,60 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:

- №РН-0000023 від 03.10.2008р. на суму 3 298,75 грн.,

- №РН-0000043 від 02.03.2009р. на суму 4 597,05 грн.,

- №РН-0000143 від 31.07.2009р. на суму 16 882,80 грн.,

- №РН-0000174 від 03.09.2009р. на суму 2 480,40 грн.,

- №РН-0000193 від 22.09.2009р. на суму 608,40 грн.,

- №РН-0000022 від 29.01.2010р. на суму 1 310,40 грн.,

- №РН-0000021 від 29.01.2010р. на суму 23 068,80 грн.

З метою оплати вартості поставленого товару за зазначеними накладними, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури:

- №СФ-0000010 від 02.10.2008р. на суму 3 298,75 грн.,

- №СФ-0000105 від 02.03.2009р. на суму 4 597,05 грн.,

- №СФ-0000203 від 31.07.2009р. на суму 16 882,80 грн.,

- №СФ-0000230 від 03.09.2009р. на суму 2 480,40 грн.,

- №СФ-0000249 від 22.09.2009р. на суму 608,40 грн.,

- №СФ-0000022 від 29.01.2010р. на суму 1 310,40 грн.,

- №СФ-0000021 від 29.01.2010р. на суму 23 068,80 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 7 653,60 грн. (накладна №РН-0000143 від 31.07.2009р.), внаслідок чого за ним утворилось 44 593,00 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 7 653,60 грн. за спірними накладними, у відповідності до призначення платежу сплачених коштів, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»№172/5/56-1 від 11.11.2011р.

Наявність 44 593,00 грн. заборгованості відповідача по оплаті вартості товару, поставленого за спірними накладними підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача №20 від 10.11.2011р.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 44 593,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №РН-0000023 від 03.10.2008р., №РН-0000043 від 02.03.2009р., №РН-0000143 від 31.07.2009р., №РН-0000174 від 03.09.2009р., №РН-0000193 від 22.09.2009р., №РН-0000022 від 29.01.2010р., №РН-0000021 від 29.01.2010р. згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 265 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 712, 692, 530 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2.3, 2.4 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити придбаний товар у строк, передбачений Договором.

Поставка кожної партії товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару по рахунку не пізніше 3-х банківських днів після отримання рахунку.

Водночас, приписами статей 693 та 538 ЦК України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару, а також здійснення часткової оплати свідчить про прийняття відповідачем цього товару, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті вартості товару, поставленого за спірними накладними з огляду на неотримання ним рахунків-фактур, які у відповідності до умов Договору є підставою для проведення розрахунків між сторонами судом не приймаються, оскільки у відповідності до інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. у справі №9/252-10.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44 593,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №РН-0000023 від 03.10.2008р., №РН-0000043 від 02.03.2009р., №РН-0000143 від 31.07.2009р., №РН-0000174 від 03.09.2009р., №РН-0000193 від 22.09.2009р., №РН-0000022 від 29.01.2010р., №РН-0000021 від 29.01.2010р. згідно Договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. у справі №5002-18/273-2011 та від 23.01.2012р. у справі №5019/1080/11.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 640,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з порушенням останнім умов Договору в частині проведення своєчасної оплати товару слід зазначити наступне.

Приписами статей 611, 625 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, оскільки в порушення вимог вищезазначених норм Закону, позивачем не надано суду доказів, зі місту яких можливо встановити дату (число, місяць, рік) отримання відповідачем рахунків на оплату вартості товару, поставленого за спірними накладними, що унеможливлює встановлення судом періоду, з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7 640,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за Договором, не відповідає вимогам статей 611, 612, 625 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. у справі №5002-18/273-2011.

Витрати по сплаті судових витрат, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 611, 612, 625, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоттер-Україна», (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, 23/4, ідентифікаційний код 35881308) 44 593 (сорок чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 00 коп. заборгованості, 445 (чотириста сорок п'ять) грн. 93 коп. державного мита та 201 (двісті одну) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.10.2012р.

Суддя В.А. Ярема