Постанова

від 06.02.2013 по справі 21/153-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа№ 21/153-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Руденко М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 04.05.12 №986,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Київської області від 04.10.12 (дата підписання - 08.10.12)

у справі №21/153-11 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоттер-Україна"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 52233,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоттер-Україна" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення 52233,40 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивач 44593,00 грн. заборгованості, 445,93 грн. державного мита та 201,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.10.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач не виставив відповідачу рахунки-фактур на оплату товару, то момент виконання відповідачем свого обов'язку по перерахуванню коштів за товар ще не настав.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.01.13 апеляційну скаргу відповідача передано для розгляду головуючому судді Рябусі В.І.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.01.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.13 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.02.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 08.01.13) позивачу - 14.01.13, долучене до матеріалів справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.02.13, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Руденко М.А.

У судовому засіданні 06.02.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 04.10.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі позивача, з метою дотримання вимог ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.08 між сторонами укладено договір поставки №121108/1 (далі - договір) , відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар партіями протягом всього строку дії договору, за найменуванням, у кількості, у строки та на умовах даного договору та заявок покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати його вартість у відповідності до умов даного договору (п.1.1 договору).

Згідно п.2.4 договору поставка кожної партії товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару по рахунку не пізніше 3-х банківських днів після отримання рахунку.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити придбаний товар у строк, передбачений договором.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином та поставив відповідачу товару на 52246,60 грн., що підтверджується видатковими накладними від 03.10.08 №РН-0000023 на 3298,75 грн., від 02.03.09 №РН-0000043 на 4597,05 грн., від 31.07.09 №РН-0000143 на 16882,80 грн., від 03.09.09 №РН-0000174 на 2480,40 грн., від 22.09.09 №РН-0000193 на 608,40 грн., від 29.01.10 №РН-0000021 на 23068,80 грн. та №РН-0000022 на 1310,40 грн.

Факт отримання товару згідно зазначених вище видаткових накладних підтверджується підписом відповідача у графі «Отримав(ла)» без зауважень.

В матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур від 02.10.08 №СФ-0000010, від 02.03.09 №СФ-0000105, від 31.07.09 №СФ-0000203, від 03.09.09 №СФ-0000230, від 22.09.09 №СФ-0000249, від 29.01.10 №СФ-0000021 та №СФ-0000022 на оплату поставленого товару.

В порушення умов договору відповідач тільки частково оплатив вартість товару на суму 7653,60 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед ТОВ "Хоттер-Україна" в сумі 44593,00 грн.

Доказів того, що заборгованість в сумі 44593,00 грн. погашена у суд першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано. Обґрунтованих доводів на підтвердження існування обставин, які б звільнили відповідача від виконання обов'язку по оплаті поставленого товару не наведено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 44593,00 грн. основного боргу.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути 7640,40 грн. інфляційних втрат, понесених у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставлений товар.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеної вище позовної вимоги, з чим погоджується колегія суддів, оскільки позивачем не надано доказів, з яких можливо встановити дату (число, місяць, рік) отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату вартості товару, поставленого за спірними накладними, що унеможливлює встановлення періодів, з яких відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що за договором поставки встановлено механізм визначення строку оплати товару і момент виникнення обов'язку оплати, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.

У своїх письмових поясненнях відповідач не заперечує факт отримання товару від ТОВ "Хоттер-Україна", але зазначає, що обов'язок сплатити за нього у покупця виникає після отримання рахунків. Доказів чого позивачем не надано.

Слід зазначити, що рахунок-фактура - є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, що може перешкодити оплаті товару та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чи відсутність рахунку-фактури або доказів його виставлення не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за отриманий товар (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.11.09 у справі №25/64-09).

Крім того, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.11 у справі №9/252-10.

Таким чином, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги відповідача до уваги та вважає їх безпідставними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.10.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.10.12 у справі №21/153-11 - без змін.

2. Матеріали справи №21/153-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Руденко М.А.