Постанова

від 09.04.2013 по справі 21/153-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 21/153-11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М.(доповідач) і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Біла Церква Київської області (далі - ФОП ОСОБА_2),

на рішення господарського суду Київської області від 04.10.2012 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013

зі справи № 21/153-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хоттер-Україна",

м. Одеса (далі - ТОВ "Хоттер-Україна"),

до ФОП ОСОБА_2

про стягнення 52 233,40 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін :

ТОВ "Хоттер-Україна" - не з'яв.,

ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Хоттер-Україна" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 44 583, 40 грн. основного боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає суму 7 640, 40 грн., у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого за укладеним сторонами договором поставки від 12.11.2008 № 121108/1 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Київської області від 04.10.2012 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 (колегія суддів у складі: суддя Рябуха В.І. - головуючий, судді Кондес Л.О., Руденко М.А.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 44 583, 40 грн. основного боргу; в іншій частині позову відмовлено.

ФОП ОСОБА_2, не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, у своїй касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України їх скасувати, посилаючись на порушення господарським судами норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права. Скаржник стверджує, що строк виконання грошового зобов'язання за Договором не настав, оскільки Договір пов'язує виникнення цього зобов'язання з моментом отримання рахунків про оплату товару, але такі рахунки ТОВ "Хоттер-Україна" не надсилало.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ФОП ОСОБА_2, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

ТОВ "Хоттер-Україна" на виконання Договору поставило ФОП ОСОБА_2 за видатковими накладними від 03.10.2008 № РН-0000023, від 02.03.2009 № РН-0000043, від 31.07.2009 № РН-0000143, від 03.09.2009 № РН-0000174, від 22.09.2009 № РН-0000193, від 29.01.2010 № № РН-0000021, 0000022 товар на загальну суму 52 246, 60 грн.;

11.11.2011 покупець поставлений за видатковою накладною від 31.07.2009 № РН-0000143 товар оплатив частково на суму 7 653, 60 грн.;

за змістом підпунктів 2.2, 2.4 пункту 2 Договору покупець зобов'язаний здійснити в повному обсязі попередню оплату товару на підставі виставленого продавцем рахунка не пізніше, ніж протягом трьох банківських днів після отримання рахунка;

ТОВ "Хоттер-Україна" подало суду рахунки, на підставі яких контрагент цього товариства зобов'язаний оплати поставлений товар, проте доказів надсилання рахунків протягом визначених у позові періодів прострочення не встановлено.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що позивач, звернувшись з даним позовом, пред'явив рахунки, на підставі яких просить стягнути з позивача заявлену ним суму основного боргу. Обов'язок відповідача сплатити відповідну суму підтверджується дослідженими у справі видатковими накладними, згідно з якими відповідач у встановленому порядку прийняв товар та в подальшому частково його оплатив.

З огляду на викладене місцевий та апеляційний господарські суди прийняли законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної інстанції наведеного не спростовують.

Визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 04.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 зі справи № 21/153-11 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов