Постанова

від 05.10.2012 по справі 2а-11410/11/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №5.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2012 року Справа № 2а-11410/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання : Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача: Кучерова І.А.

представника відповідача: Мельника О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Центральний ринок міста Луганська» Луганської обласної спілки споживчих товариств до Луганської обласної державної адміністрації про визнання противоправним та скасування розпорядження №1187 від 20.10.2009 року «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів»

07 грудня 2011 року 2011 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Луганської обласної державної адміністрації про визнання противоправним та скасування розпорядження №1187 від 20.10.2009 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року провадження по справі було зупинено до одержання належним чином завірених копій рішень окружного та апеляційного адміністративних судів м. Києва.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року провадження по справі було поновлено.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 20.10.09 р. Луганською обласною державною адміністрацією видано розпорядження № 1187 «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів».

Пунктом 1 розпорядження встановлено норматив рентабельності у розмірі не вище 20 відсотків за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Преамбулою розпорядження зазначено, що воно ґрунтувалось на постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи».

Луганська обласна державна адміністрація, видаючи нормативний акт діяла на виконання зазначеної постанови КМУ.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.10р. по адміністративній справі № 2а-4429/09/2670 постанову КМУ № 278 визнано незаконною та скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.11р. по адміністративній справі № 2а-4429/09/2670 рішення суду першої інстанції залишено без змін, тобто судового рішення набрало законної сили та постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 278 є незаконною.

Визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 278 передбачає незаконність і правових актів виданих на її підставі. Розпорядження видане Луганською обласною державною адміністрацією є незаконним з часу його видання.

В той же час Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області в своїх вимогах посилається на оскаржуване розпорядження. Отже, бездіяльність Луганської обласної державної адміністрації порушує права ДП «Центральний ринок м. Луганська» Луганської обласної спілки споживчих товариств, що в свою чергу змусило підприємство звернутись до Луганського окружного адміністративного суду.

На підставі вищенаведеного позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Луганської обласної державної адміністрації № 1187 від 20.10.2009 року «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування в торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» з часу його видання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги частково не визнав, та вказав, що на момент прийняття спірного розпорядження № 1187 від 20.10.09 р. «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» було законним та прийнято правомірно. На даний час розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 12 січня 2012 року №18 вищевказане розпорядження визнано таким, що втратило чинність.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство «Центральний ринок міста Луганська» Луганської обласної спілки споживчих товариств зареєстровано в ЄДРПОУ 16.05.2001 року, № запису 1 382 120 0000 007368 є юридичною особою, має ідентифікаційний код 01548065 (а.с.5-6).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 278 «Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи», на підставі якої прийнято оскаржуване розпорядження. Вказана постанова набрала законної сили (а.с.86-99).

Із рішення окружного адміністративного суду міста Києва вбачається, що Кабінет Міністрів вніс зміни до нормативно-правового акта Постанови від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)». Дана постанова не затверджує перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, про який йдеться у абз. 3 ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Уряд не приймав нормативно-правового акту, яким би був затверджений перелік продукції, товарів і послуг, і до якого включалося б надання в оренду торгових приміщень (площ), на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

У постанові суд дійшов висновку, що порушення відповідачем чинного публічно-правового порядку у сфері державного регулювання цін, полягає у недотриманні способу здійснення державної політики цін, а саме включення до компетенції Ради міністрів автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій питання цінового регулювання відносно певного ресурсу без попереднього затвердження переліку продукції, товарів, послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, до якого включено такий ресурс. Внаслідок цього без належних на те правових підстав відбулася підміна способів державного цінового регулювання, що, крім іншого, призвело до необґрунтованого включення до його об'єктів такого економічного ресурсу як оренда торгових приміщень (площ), на ринках продовольчих та непродовольчих товарів.

Окружний адміністративний суд міста Києва наголошує, що Уряд не мав права на вповноваження органів управління затверджувати державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи відносно інших ресурсів, ніж продукція, товари і послуги. Оренда, за своєю правовою природою не відноситься до поняття продукції, товарів або послуг.

Скасованою постановою КМ України №278 без належних на те юридичних підстав розширено повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання цін і тарифів, які встановлюються у відносинах оренди торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Крім того, зазначено, що адміністрації ринків, які надають в оренду торгові приміщення (площі) та торговельне устаткування, не займають монопольного становища та не мають статусу монополістів, що виключає третю з передбачених у ч. 1 ст. 9 Закону «Про ціни і ціноутворення» умов державного цінового регулювання (а.с. 86).

05.03.2009 р. Кабінет Міністрів України прийняв незаконну постанову № 278 «Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду трогових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи», якою вніс зміни у абзац 28 пункту 12 до Постанови № 1548 від 25.12.1996 р. «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», а саме редакцію абзацу 28 пункту 12 додатку до Постанови від 25.12.1996 р. № 1548 виклав у такій редакції:

- граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів; граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів».

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська державна адміністрація набули повноважень додатково встановлювати граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 20 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Крім того, вищевказаною незаконною постановою Кабінет Міністрів України затверджено примірний договір оренди торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (з включенням послуг з їх обслуговування), зобов'язав Міністерство економіки України та Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва розробити порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, а також зобов'язав Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації вжити заходи щодо недопущення зростання цін та запровадити на період до подання фінансово-економічної кризи у порядку, встановленому законодавством, регулювання цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

20.10.2009 року Луганською обласною державною адміністрацією видано розпорядження № 1187 «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» (а.с.7).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 12 січня 2012 року №18 розпорядження № 1187 від 20.10.09 р. «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» визнано таким, що втратило чинність про що в газеті Луганської обласної ради «Наша газета» зроблено офіційне оголошення (а.с.102-103)

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 139 від 27 квітня 2010 року до позивача застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін з посиланням на оскаржуване розпорядження № 1187 від 20.10.09 р. «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» та постанову № 1548 від 25.12.1996 р. «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» з внесеними змінами незаконною постановою КМУ № 278 «Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду трогових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи», що не заперечують сторони по справі.

Позивач - дочірнє підприємство «Центральний ринок міста Луганська» Луганської обласної спілки споживчих товариств є суб'єктом правовідносин у яких застосовано оскаржуване розпорядження № 1187 від 20.10.09 р. і має право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Законність випливає з принципу верховенства права і як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі вимог закону з урахуванням його цілей й встановленому ним порядку. Принцип законності передбачений ст.. 9 КАС України та ст.. 19 Конституції України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» № 586 від 09.04.1999 року, зі змінами, діючих на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, оприлюднюються у порядку, встановленому статтею 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. ст. 118,119 Конституції України Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень

Оскаржуване розпорядження № 1187 від 20.10.09 р. «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» є незаконним, оскільки оренда та орендні відносини не відноситься до продукції, товарів, або послуг. Зокрема, оренда торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів регулюються ст. 1 Цивільного кодексу України, а між суб'єктами господарювання -ст. ст.. 1, 9 Господарського кодексу України.

В області оренди торгових приміщень у торговельних об'єктах та на ринках продукцією є дохід від використання відповідного об'єкту оренди. При цьому відповідно до норм цивільного законодавства предметом договору оренду - річ, а предметом договору послуги - послуга.

При переході права власності на продукцію чи товар від однієї особи до іншої ціна товару може виступати об'єктом державного цінового регулювання.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року № 181 оренда - це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку, мінімальні орендні платежі - платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені: для орендаря - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості; для орендодавця - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Листом Міністерства юстиції України від 23 лютого 2004 року № 8-11-19 «Щодо можливості віднесення договору найму (оренди) до договору про надання послуг і щодо укладання підприємницькими товариствами договорів дарування і пожертви» було надане роз'яснення, що договір найму (оренди), який укладений відповідно до глави 58 Цивільного кодексу України, не може бути віднесений до договору про надання послуг.

Відповідно до статей 759 та 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

На підставі статті 901 названого вище Кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об'єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є неспоживча річ (стаття 760 Кодексу), а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Кодексу). Таким чином, договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг.

Згідно статті 1 Закону України «Про заходи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

прийнятий повноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.

За юридичними властивостями усі правові акти державного управління поділяються на дві великі групи: нормативні (правовстановлюючі, акти загального характеру) та ненормативні (індивідуальні, правозастосовні, правовиконавчі, окремі адміністративні, акти реалізації норм адміністративного права).

Нормативні акти безпосередньо виражають регулятивну функцію адміністративного права. Саме вони містять адміністративно-правові норми, що встановлюють загальні правила належної поведінки.

Правотворче призначення - важлива властивість нормативних актів. Нормативний акт не просто викладає відповідні адміністративно-правові норми, він їх встановлює, вводить юридичні норми до правової системи.

Ненормативний (індивідуальний) правовий акт державного управління - це індивідуальний юридичний акт, який розв'язує конкретну управлінську справу, персонально визначає поведінку адресата, має державно владний характер, застосовується уповноваженим органом у встановленому порядку.

Основні ознаки акта застосування норм адміністративного права такі:

а) має індивідуальний характер, який виявляється, по-перше, в тому, що він вирішує цілком визначене і конкретне питання; по-друге, в ньому вказується конкретний адресат, який повинен дотримуватись вміщеного в акті припису;

б) має державно-владний характер і обов'язковий для всіх, кому адресований. Виконання акта гарантується, а за необхідності забезпечується примусовою силою держави.

в) завжди видаються в односторонньому порядку. Вони виходять від компетентного органу (посадової особи) - суб'єкта застосування норм адміністративного права.

г) спричиняє виникнення, зміну, припинення адміністративних правовідносин, тобто є юридичним фактом.

Водночас він не тільки юридичний факт. Такі акти виконують і регулятивні функції.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням органу чи суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає у разі набрання рішення суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень.

На підставі вищенаведеного та аналізу наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження від 20 жовтня 2009 року № 1187 прийнято на підставі незаконної та скасованої постанови Кабінету Міністрів № 278 від 05.03.2009 р. «Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду трогових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи», без врахування передбачених законодавством встановлення та регулювання цін, контролю за цінами і ціноутворенням; без економічного обґрунтування, без урахування фінансово-економічних можливостей ринку, тому є протиправним з моменту його прийняття.

Суд не може прийняти до уваги вимоги представника відповідача та закрити провадження по справі, по причині, що оскаржуване розпорядження вже визнано нечинним та не діє, Оскільки встановленими статтями 105,162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпаними. Деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь якого спору у сфері публічних правовідносин. Вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання противоправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) - індивідуального акта.

Позовні вимоги стосовно скасування розпорядження Луганської обласної державної адміністрації від 20 жовтня 2009 року № 1187«Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 12 січня 2012 року №18, оскаржуване розпорядження, визнано таким, що втратило чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме необхідно визнати незаконним розпорядження Луганської обласної державної адміністрації від 20 жовтня 2009 року № 1187 «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» з часу його видання.

В задоволенні позовних про скасування розпорядження від 20 жовтня 2009 року № 1187 слід відмовити.

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 17-18, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Позовні вимоги дочірнього підприємства «Центральний ринок міста Луганська» Луганської обласної спілки споживчих товариств до Луганської обласної державної адміністрації про визнання противоправним та скасування розпорядження №1187 від 20.10.2009 року «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» задовольнити частково.

Визнати незаконним розпорядження Луганської обласної державної адміністрації від 20 жовтня 2009 року № 1187 «Про регулювання цін за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» з часу його видання.

В задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження від 20 жовтня 2009 року № 1187 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь дочірнього підприємства «Центральний ринок міста Луганська» Луганської обласної спілки споживчих товариств 14 грн. 11 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 10 жовтня 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальова