Рішення

від 01.10.2012 по справі 5011-51/12178-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/12178-2012 01.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий замок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЛЕ»

про стягнення 243 420,32 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивач: Бишевець О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЛЕ»про стягнення 243 420,32 грн. заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №8 від 20.02.2009 року, в частині оплати поставленої за договором продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на

24.09.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

24.09.12р. позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у підписаних сторонами накладних було допущено помилку в частині номеру договору, на підставі якого і здійснювалась така поставка: замість номеру «8»договору від 20.09.2009р. помилково було вказано номер «РН/000016»від 03.03.09р. та номер «РН/бг-0004»від 27.08.09р., в той час як між сторонами ніколи не укладався договір №РН/000016 від 03.03.09р. та №РН/бг-0004 від 27.08.09р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи, розгляд якої в порядку

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 01.10.2012 року.

01.10.2012 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування на лікарняному його представників.

У судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, проте направив клопотання про відкладення розгляду даної справи через перебування його повноважних представників на лікарняному.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення в силу того, що юридична особа не обмежена колом представників, які мають право представляти її інтереси, в тому числі й в суді.

Також, 01.10.2012р. відповідач подав до суду клопотання про зобов'язання позивача надати суду копії витратних та податкових накладних, копію договору на постачання продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «Арена-Центр», банківських виписок за 2009р., а також надати відповідь щодо дати початку постачання продукції до ресторанно-розважального закладу «Арена-Центр», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Басейна, 2-А.

Дослідивши матеріали даної справи, суд також відмовляє у задоволенні поданого клопотання, виходячи з того, що докази, які відповідач просить суд зобов'язати надати позивача, не входять у предмет доказування у даній справі, оскільки договір укладався між позивачем і відповідачем -Товариство з обмеженою відповідальністю «Арле», в той час як відповідач просить суд зобов'язати позивача надати відомості стосовно відносин з іншою юридичною особою -Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Центр».

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 01.10.2012 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арле»укладено договір поставки №8 за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти і оплатити товари у відповідності з умовами договору та укладених сторонами змін і доповнень до договору.

Відповідно до п. 1.2 договору право власності на товару переходить від позивача до відповідача з моменту підписання представниками сторін накладної, яка підтверджує момент передачі товару.

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що зобов'язання сторін з поставки товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення відповідача. Асортимент і вартість товару, що підлягає поставці, відображаються сторонами у накладних на товар.

Згідно з п. 3.3 договору оплата поставленого товару проводиться у гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі наданих при поставці накладних, підписаних повноважними представниками позивача і відповідача, кожні 21 день після його реалізації.

Відповідно до п. 3.4 договору датою приймання товару вважається дата підписання відповідної накладної повноважним представником відповідача. Днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку позивача і відповідача.

Згідно з п. 3.5 договору підставою для оплати поставленого за договором товару є передача відповідачу оформлених у встановленому діючим законодавством порядку товарної накладної і податкової накладної. При відсутності одного із вказаних документів, включаючи неналежне їх оформлення, оплата за поставлений товар відповідачем не проводиться до усунення позивачем такого порушення.

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що представники сторін, що здійснюють передачу і приймання товару, що постачається за договором, до виконання відповідної операції, зобов'язані надати контрагенту оригінал довіреності, що дає право відповідній особі здійснювати операцію. Передача товару позивачем і його приймання відповідачем по найменуванню, кількості і ціні здійснюється на підставі товарної накладної і тільки у відповідності з погодженим сторонами замовленням. Відповідач приймає товар в асортименті, кількості і по цінами, зазначених у погодженому сторонами замовленні.

Відповідно до п. 7.4 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання повноважною особою відповідача товарної накладної.

Згідно з п. 12.1 договору даний останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року -31.12.2009 р.

При цьому, пунктом 12.4 договору передбачено, що закінчення терміну дії договору чи його розірвання не звільняє сторін від виконання зобов'язань, що були прийняті по ньому.

Позивач стверджує, що за вищевказаним договором відповідачу поставлено товар на суму 349 941,23 грн..

В той же час, до матеріалів справи надано копії первинних документів - видаткових накладних, оригінали яких оглянуто судом, якими підтверджується поставка відповідачеві товару за період з 23.02.2009 року до 16.10.2009 року на суму 325 968,93 грн..

За період з 28.08.2009 року до 18.01.2010 року відповідач сплатив на користь позивача 105 916,70 грн. в якості виконання своїх грошових зобов'язань, що підтверджується банківськими виписками, копії яких надано до матеріалів справи.

Інших доказів виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за спірним договором суду не надано.

27.08.2012 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №27-1/08 від 27.08.2012 року щодо надання інформації про обсяги реалізації поставленого товару та здійснення оплати за договором поставки №8 від 20.02.2009 року, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення та квитанцією про оплату поштових послуг.

У вищевказаній вимозі позивач просив відповідача надати інформацію відносно обсягів реалізованого товару, що був поставлений позивачем протягом строку дії договору, укладеного між сторонами, оплата за який станом на момент пред'явлення вимоги не здійснена, а також просив сплатити заборгованість за поставлений товар.

Вищевказана вимога залишилась незадоволеною відповідачем, а саме -відповідач не надав інформацію щодо обсягів реалізованого товару та не сплатив позивачу заборгованість за поставлений товар, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у 2009 році товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З видаткових накладних, наданих до матеріалів справи, вбачається, що предметом договору були овочі та фрукти, тобто, продукти харчування з обмеженим терміном придатності.

Враховуючи обмежений термін придатності товару, переданого позивачем відповідачу за договором, дії відповідача полягали у реалізації товару до закінчення терміну придатності останнього та надання відповідних звітів позивачеві щодо факту такої реалізації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.12р. у даній справі відповідача було зобов'язано надати суду документально підтверджені відомості щодо обсягів реалізованого та повернутого позивачу товару, отриманого за договором поставки №8 від 20.09.09р.

Разом з тим, витребуваних судом документів відповідач не надав, відомостей про наявність об'єктивних причин, які б перешкоджали виконанню вимог суду, відповідачем не наведено. Клопотань, в тому числі й про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем суду не надано.

При цьому, з листами та пропозиціями, в тому числі й щодо неможливості реалізації товару, його повернення, відповідач до позивача не звертався.

За таких обставин суд приходить до висновку, що товар, обумовлений договором, був реалізований відповідачем, проте останній не виконав своїх договірних зобов'язань щодо надання відомостей щодо його реалізації.

Тож, вищенаведені обставини дають підстави суду вважати, що спірна продукція була реалізована відповідачем, проте останній ухиляється від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем до цього часу обов'язку зі сплати вартості переданого позивачем товару, є порушенням

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, розмір та наявність заборгованості не оспорив.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на положення ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку обов'язковості виконання зобов'язань зі сплати, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в сумі 220 052,23 грн. У задоволенні решти вимог суд відмовляє через їх недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий замок»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арле»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, код -35375693) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий замок»(03035, м. Київ, вул. Кавказька, 13,

н/п 146, код -35159767) 220 052 (двісті двадцять тисяч п'ятдесят дві) грн. 23 коп. заборгованості та 4 401 (чотири тисячі чотириста одну) грн. 04 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.