Рішення

від 09.10.2012 по справі 17/5026/1468/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року м. Черкаси Справа № 17/5026/1468/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В, за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 -по довіреності,

відповідача - Дерев'янко М.С. - директор, Самофал В.І. - по довіреності,

судовий експерт - Печиборщ В.З. - посвідчення №724 від 18.05.209 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/5026/1468/2011

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до приватного підприємства «Алекс і В»

про стягнення 429 819,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «Алекс і В» про визнання договору дійсним та стягнення 429 819,04 грн. , з яких: 365 731,88 грн. збитків, 51 568,16 грн. інфляційних, 10 971,96 грн. -3% річних.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов'язань по договору підряду на будівельно-монтажні роботи від 30.06.2010 року.

Ухвалою суду від 01.03.2012 року прийнято відмову позивача від позову в частині визнання договору від 30.06.2010 року дійсним, провадження припинене в цій частині позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.03.2012 року за клопотанням позивача задля визначення обсягу фактично виконаних робіт по договору від 30.06.2010 року, їх вартості, та відповідності цих робіт технічній документації, призначена судова будівельно-технічна експертиза, провадження у справі №17/5026/1468/2011 зупинено до закінчення проведення експертизи.

На адресу суду надійшов Висновок №280-БТ,1536-БТ від 09.08.2012 року судової експертизи, тому ухвалою суду від 04.09.2012 року провадження у справі №17/5026/1468/2011 поновлене, розгляд справи призначено на 18.09.2012 року.

В судовому засіданні 18.09.2012 року представник позивача подав заяву від 18.09.2012 року про уточнення позову , в якій просить стягнути з відповідача збитки в сумі 429 819,04 грн.

В силу статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен створити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Задля встановлення обставин у справі №17/5026/1468/2011 суд своєю ухвалою від 02.10.2012 року зобов'язав Державну податкову інспекцію у м. Черкаси надати суду інформацію щодо валового доходу та валових витрат ПП "Алекс і В" за період з 01.04.2010 року по 31.09.2010 року, Управління пенсійного фонду України в м. Черкаси надати суду інформацію про сплачені ПП «Алекс і В» видатки до УПФУ за період з 01.04.2010 року по 31.09.2010 року з деталізацією кількості працівників, які були задіяні у цей період на об'єкті «Реконструкція складського приміщення сільськогосподарської продукції з добудовою під магазин продовольчих товарів»по АДРЕСА_1.

На виконання вимог суду ДПІ у м. Черкаси своїм листом №26364/15-120 від 28.09.2012 року повідомило, що ПП «Алекс і В» за даними декларації по податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року валові доходи складають 127 265 грн., валові витрати -120 227 грн.

Представники відповідача в судові засідання 18.09.2012 року, 25.09.2012 року та 09.10.2012 року з'явилися, проти позову заперечили з огляду на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, Висновок №280-БТ,1536-БТ від 09.08.2012 року судової експертизи, суд задовольняє позов повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду на будівельно-монтажні роботи №01-04-10 від 15.04.2010 року, за умовами якого позивач (Замовник) доручає, а відповідач (Підрядник) приймає на себе зобов'язання своїми силами виконати для позивача загально-будівельні роботи по «Реконструкції складського приміщення сільськогосподарської продукції з добудовою та надбудовою під магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1» (пункт 1.1 договору).

Вартість будівельно-монтажних робіт по цьому договору згідно кошторису та переліку обсягів робіт складала 1 845 624 грн., термін виконання робіт -з 10.04.2010 року по 10.04.2011 року.

В подальшому за згодою обох сторін між позивачем та відповідачем був укладений новий договір підряду на будівельно-монтажні роботи від 30.06.2010 року, у зв'язку із невиконанням якого відповідачем позивач звернувся до суду із даним позовом.

Пунктом 2.1 цього договору зменшена вартість будівельно-монтажних робіт з 1 845 624 грн. до 995 635 грн., зменшено суму авансу, яку Замовник перераховує Підряднику перед початком робіт з 70% до 50% (пункт 2.2. договору), встановлено новий термін виконання робіт - з 10.04.2010 року по 10.11.2010 року (пункт 7.1. договору), кошторис залишився незмінним в сумі 1 845 624 грн.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (стаття 875 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно з пунктом 2.2. договору від 30.06.2010 року Замовник перед початком роботи перераховує Підряднику аванс у розмірі 50% від вартості даного виду робіт на придбання матеріалів та проведення організаційних заходів по підготовці до виконання будівельно монтажних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 20.09.2010 року позивач на виконання пункту 2.2 договору перерахував відповідачу аванс в сумі 540 000 грн. , що становить 54,2% від договірної суми авансу. Кошти надавались під розписку директору Підрядника - приватного підприємства «Алекс і В»Дерев'янко Миколі Степановичу (а.с.17-18): 12.04.2010 року - 350 000 грн., 05.07.2010 року - 100 000 грн., 21.07.2010 року - 20 000 грн., 12.09.2010 року -70 000 грн.

Представник відповідача стверджує, що роботи своєчасно розпочав і їх виконував до моменту припинення фінансування позивачем вказаних робіт.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пунктів 2.3, 3.2.2. Замовник протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт (довідки №КБ-3 і КБ-2В) оплачує вказану в актах вартість робіт Підрядником.

Тому задля визначення обсягу фактично виконаних робіт по договору від 30.06.2010 року, їх вартості, та відповідності цих робіт технічній документації, судом була призначена будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої складено Висновок №280-БТ,1536-БТ від 09.08.2012 року.

Згідно цього висновку, на виконання договорів підряду від 30.06.2010 року та від 15.04.2010 року Підрядником -ПП «Алекс і В» на об'єкті «Реконструкція складського приміщення сільськогосподарської продукції з добудовою та надбудовою під магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1»виконано будівельні роботи на загальну суму 108 420 грн. (Розділ Висновки «2.По другому питанню» - Том 2, а.с.145), найменування яких (33 пункти) зазначено у Висновку №280-БТ,1536-БТ (Розділ Висновки «1.По першому питанню» - Том 2, а.с.143-144).

Щодо третього питання, суд зазначає, що експерт в своєму клопотанні №23/688 від 07.06.2012 року просив надати на дослідження проектну документацію, в тому числі: акти прийняття виконаних будівельних робіт з розрахунками (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), але сторони не надали експерту на дослідження ці документи, тому експерт не дав відповідь на третє питання -«Чи відповідають фактично виконані будівельно-монтажні роботи зазначені в довідках КБ-3 та актах КБ-2в проектно-кошторисній документації?».

За цих обставин, суд розглядає справу за наявними в ній документами.

Різниця між перерахованим позивачем авансом і фактично виконаними роботами складає 431 580 грн. (540 000 -108 420).

Наведене дає підстави вважати суду, що відповідач в передбачений пунктом 7.1. договору строк -не пізніше 10.11.2010 року, роботи на суму передоплати 540 000 грн. не виконав. Таким чином, відповідач прострочив виконання і здачу робіт позивачеві.

Згідно з пунктом 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1, 2 статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Права замовника під час виконання роботи визначені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

При цьому відсутня необхідність попереднього направлення відповідачу пропозиції про розірвання Договору, оскільки розірвання Договорів в даному випадку відбулося відповідно до частини другої статті 849 ЦК України, яка передбачає відповідне право замовника за договором підряду і є спеціальною стосовно загальних норм, викладених у статті 188 Господарського кодексу України. Це відповідає й фактичному змістові частини першої статті 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Не дивлячись на відсутність в законодавстві припису щодо необхідності направлення відповідачу вимоги про відмову від Договору, позивач листом від 17.09.2012 року повідомив відповідача про відмову (розірвання) від договорів підряду від 30.06.2010 року та від 15.04.2010 року в односторонньому порядку.

У зв'язку з тим, що підрядник в передбачений пунктом 7.1. договору строк -не пізніше 10.11.2010 року, роботи не виконав, суд вважає відповідача таким, що прострочив виконання, і це стало правомірною підставою для відмови позивача від договорів підряду від 30.06.2010 року та від 15.04.2010 року.

В силу частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на вказаний припис статті 651 Цивільного кодексу України, суд вважає, що договори підряду на будівельно-монтажні роботи від 30.06.2010 року та від 15.04.2010 року є розірваними .

Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені статтею 653 ЦК України, відповідно до частин 4, 5 якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, у разі припинення договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, при істотних порушеннях договору стороною друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Тобто цивільним законодавством передбачається такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків (статті 22, 611 ЦК України).

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України подано належні докази, які свідчать про наявність у нього втрат майнового характеру (реальні збитки -перерахування авансу в сумі 429 819,04 грн. (позивач користуючись своїм правом просить стягнути суму меншу ніж різниця 431 580 грн.), заподіяні саме незаконними діями відповідача -приватного підприємства «Алекс і В»(невиконання договорів підряду від 30.06.2010 року та від 15.04.2010 року), тобто підтверджується вина відповідача і причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та заподіяними позивачу збитками.

Тому суд задовольняє позов про стягнення збитків в сумі 429 819,04 грн.

При цьому, судом не приймається до уваги надана відповідачем Оборотно-сальдова відомість по рахунку: 205 ТМЦ за 3 квартал 2010 року (а.с.34-37) в підтвердження придбання ним матеріалів при підготовці об'єкта «Реконструкція складського приміщення сільськогосподарської продукції з добудовою та надбудовою під магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1»з огляду на наступне.

Позивачем в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів (сертифікати якості, товарні чеки, фіскальні чеки, товарно-транспортні накладні) на будівельні матеріали придбані у третьому кварталі 2010 року по договорам підряду від 30.06.2010 року та від 15.04.2010 року на загальну суму 454 558 грн.

За даними ДПІ у м. Черкаси, які викладені у листі №26364/15-120 від 28.09.2012 року, ПП «Алекс і В»за даними декларації по податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року валові доходи складають 127 265 грн., валові витрати -120 227 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 4 298,19 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Алекс і В» (м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд.5, р/р 26000895000158, ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 14204509) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) -429 819,04 грн. збитків, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 4 298,19 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Повне рішення складено 09.10.2012 року.

Суддя С.С. Боровик