Постанова

від 23.01.2013 по справі 17/5026/1468/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа№ 17/5026/1468/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Жук Г.А.

Буравльова С.І.

за участю секретаря: Петров Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 ( директор), ОСОБА_3 ( за довіреністю)

від відповідача: Самофал В.І. ( за довіреністю), Дерев'янко М.С. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_4»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. та

на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2012р.

у справі № 17/5026/1468/2011 (суддя: Боровик С.С.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Приватного підприємства «ОСОБА_4»

про стягнення 429 819,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, і в якій просив визнати дійсним договір підряду на будівельно-монтажні роботи від 30.06.2010 року, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством «ОСОБА_4» та стягнути з ПП «ОСОБА_4» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 429 819 грн.04 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду від 30.06.2010 року він зазначив матеріальних збитків в розмірі 429 819, 04 коп.

В подальшому ухвалою суду від 01.03.2012 року прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині визнання договору від 30.06.2010 року дійсним, провадження в цій частині позовних вимог припинено.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року у справі № 17/5026/1468/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "ОСОБА_4" на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 429 819,04 грн. збитків, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 4 298,19 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що позивачем підряднику було надано аванс в сумі 540 000 грн., зазначені кошти надавались відповідно до письмових розписок. Оскільки позивач свої обов'язки за договором підряду не виконав договір був розірваний на підставі частини 2 статті 849 ЦК України та стягнув збитки в сумі 429 819,04 грн., з урахуванням вартості частини проведених будівельних робіт, визначених за експертизою.

16.10.2012р. позивач звернувся з заявою про винесення додаткового рішення, в якій просив долучити заяву до матеріалів справи №17/5026/1468/2011. Стягнути з ПП «ОСОБА_4» на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати, а саме вартість судової будівельно-технічної експертизи у сумі 8 018,04 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2010р. стягнуто з ПП «ОСОБА_4» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 8 018,04 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ПП «ОСОБА_4» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. по справі № 17/5026/1468/2011 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП «ОСОБА_4» сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. по справі 17/5026/1468/2011. Скаржник в апеляційній скарзі, зазначає, що сплачена позивачем на виконання прийнятих ним за договором від 15.04.2010р. №01-04-10 зобов'язань не є збитками у розумінні статті 224 Господарського кодексу України.

02.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду відповідач подав доповнення до апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р., в якому просив скасувати додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012р. по справі № 17/5026/1468/2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 17/5026/1468/2011 та призначено до розгляду на 06.12.2012 р. в складі колегії головуючий суддя Руденко М.А., суддів Остапенко О.М., Скрипка І.М.

20.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 р. та додаткове рішення від 16.10.2012р., в якому просив апеляційну скаргу ПП «ОСОБА_4» на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. у справі № 17/5026/1468/2011 та додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012р. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. та додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012р. - без змін.

30.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду відповідач подав пояснення по відзиву на апеляційну скаргу, в якому просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. по справі № 17/5026/1468/2011 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП «ОСОБА_4» сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. по справі 17/5026/1468/2011

06.12.2012р. у судовому засіданні було оголошено перерву на 10.01.2013р. Крім того представником відповідача було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи.

Розпорядженням від 10.01.2013р. секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. в зв'язку з перебуванням суддів Остапенко О.М., Пономаренко Є.Ю. у відпустці змінено склад колегії суддів та призначено справу до розгляду у складі головуючий суддя Руденко М.А. суддів: Жук Г.А., Буравльов С.І.

10.01.2013р. в судове засідання не з'явився представник відповідача про причини неявки не повідомив, як вбачається з матеріалів справи про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином.

Колегія суддів заслухавши думку представника позивача ухвалила відкласти розгляд справи на 23.01.2013р.

23.01.2013р. у судове засідання з'явились представники обох сторін, та надали усні пояснення стосовно суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сторони уклали договір підряду на будівельно-монтажні роботи №01-04-10 від 15.04.2010 року, предметом та метою якого було, що позивач (Замовник) доручає, а відповідач (Підрядник) приймає на себе зобов'язання своїми силами виконати для позивача загально-будівельні роботи по "Реконструкції складського приміщення сільськогосподарської продукції з добудовою та надбудовою під магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1" (пункт 1.1 договору). Згідно з п. 2 між сторонами погоджено вартість виконання робіт по договору та порядок проведення розрахунків, так згідно з п.2.1 зазначеного договору вартість будівельно-монтажних робіт визначається на підставі державних будівельних норм (ДБН Д 1.1-1-2000), з урахувань змін та доповнень на день виконання таких робіт, згідно кошторису та переліку обсігів робіт складає 1 845.624 грн. Відповідно до п.2.2 вказано, що замовник перед початком роботи на кожному об'єкті перераховує Підряднику аванс в розмірі 70 відсотків від вартості даного виду робі на придбання матеріалів та проведення організаційних заходів виконання будівельно монтажних робіт. При цьому, відповідно до п.п. 2.5 роботи здійснюються з матеріалів підрядника та замовника. Термін діє договору зазначено з 10.04.2010 року по 10.04.2011 року. ( а.с. 8-9 том 1).

30.06.2010 року між сторонами був укладений договір на будівельно-монтажні роботи в предметом та метою якого було, що позивач (Замовник) доручає, а відповідач (Підрядник) приймає на себе зобов'язання своїми силами виконати для позивача загально-будівельні роботи по "Реконструкції складського приміщення сільськогосподарської продукції з добудовою та надбудовою під магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_1" (пункт 1.1 договору). Вартість зазначеного договору визначена між сторонами п. 2.1. та складає 995 635 грн. П.п. 2.2. передбачено, що замовник перед початком роботи на кожному об'єкті перераховує підряднику аванс у розмірі 50 відсотків від вартості даного виду робіт на придбання матеріалів та проведення організаційних заходів по підготовці до виконання будівельно-монтажних робіт, при цьому зазначено, що роботи здійснюються з матеріалів замовника ( а.с. 10-11 том 1)

Відповідно до розписок (а.с.17,18) позивач надав замовникові аванс в рахунок виконання робіт по договору в розмірі 540 000 грн.

Однак за позицією позивача - відповідач свої обов'язки належним чином за договором підряду від 30.06.2010 року не виконав, роботи були виконані з порушенням будівельних норм, вартість виконаної частини робіт була значно завищеною, оскільки відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 280-БТ, 1536 від 09.08.2012 року ( а.с. 143-145 том 2) , а тому перерахований аванс є збитками та просив стягнути різницю між перерахованим позивачем авансом і фактично виконаними роботами в сумі 431 580 грн. ( 540 000 грн.-108 420 грн.)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору будівельного підряду.

Так, відповідно до ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик ( фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Зазначений договір є підставою для виникнення його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так. Згідно ст. 173 ГК України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем , відповідно до розписок надано відповідачеві аванс за виконані роботи в розмірі 540 000 грн.

Предметом даного спору є обов'язок відповідача повернути відповідачу різницю між сплаченим авансом та вартістю виконаних робіт, визначеною відповідно до експертизи у 108420 грн..

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки вартість виконаних робіт згідно експертизи складає 108 420 грн., то залишок авансових коштів в розмірі 431 580 грн. підлягає стягненню.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, з викладеного вбачається, що аванс, сплачений за проведені роботи, не входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не були повно вивчені і досліджені докази, які знаходяться у матеріалах справи, у відповідності до правил оцінки письмових доказів, за наслідками чого суд першої інстанції дійшов невірного висновку задовольняючи позовні вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий Господарський суд України, викладеній в його постановах від 13.06.2012р. по справі № 8/17-3894-2011, від 09.07.2012р. по справі № 9-22/17-4405-2011, від 08.02.2012р. по справі № 18/189

Стосовно додаткового рішення від 16.10.2012р. яким було стягнуто з відповідача на користь позивача витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 8 018,04 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що рішенням господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року по справі № 17/5026/1468/2011 позовні вимоги задоволено повністю, при цьому з відповідача, приватного підприємства «ОСОБА_4», стягнуто витрати позивача зі сплати державного мита в сумі 4298,19 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, але не покладено витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена по даній справі.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача.

В своїй апеляційній скарзі на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року по справі № 17/5026/1468/2011 приватне підприємство «ОСОБА_4» просив дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а отже відсутні підстави для покладення на відповідача судових витрат, в тому числі витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 8018,04 грн., які були покладенні на відповідача додатковим рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року по справі № 17/5026/1468/2011.

Відповідно до абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» у разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.

За таких умов додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року по справі № 17/5026/1468/2011 підлягає одночасному розгляду з рішенням господарського суду Черкаської області від 09.10.2012 року, а отже задовольняючи апеляційну скаргу додаткове рішення також підлягає скасуванню.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. та додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012р. підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ОСОБА_4» на рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. у справі № 17/5026/1468/2011 та на додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012р. у справі № 17/5026/1468/2011 задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 09.10.2012р. у справі № 17/5026/1468/2011 скасувати.

Додаткове рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2012р. у справі № 17/5026/1468/2011 скасувати.

В позові відмовити.

Матеріали справи №17/5026/1468/2011 повернути господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Жук Г.А.

Буравльов С.І.