Рішення

від 27.11.2008 по справі 30/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.08                                                                                           Справа№ 30/241

За позовом:  ПТЕП „Автотрансекспедиція”, м.Львів

До відповідача: МПП „ Ромарія”, м.Львів

                                                                                                                          Суддя  Н.Мороз

                                                                                                                  Сума   9567,06 грн.

Представники:

від позивача  -     Пашков І.В.

від відповідача –н/з

            Представнику позивача   роз”яснено  його  права та обов”язки  відповідно до ст.ст.20,22 ГПК України.

Суть спору:

           Позовні вимоги заявлено приватним транспортно-експедиційним підприємством „Автотрансекспедиція”, м.Львів  до малого приватного підприємства „Ромарія”, м.Львів  про стягнення  9567,06 грн.  заборгованості.

Ухвалою суду від  29.09.2008р. порушено провадженя  у справі та призначено до розгляду на 13.10.2008р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, 13.10.2007р. розгляд справи відкладався з підстав, вказаних у відповідній  ухвалі суду.  

18.11.2008р. в судовому засідання оголошено перерву до 27.11.2008р.

Представник позивача в судове засідання з”явився, подав уточнення (зменшення) позовних вимог в частині  оплати  юридичних послуг  до  1000,00 грн.  Позовні вимоги підтримав відповідно до поданого уточнення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з”явився, в попередньому  засіданні  позовні вимоги в частині  основного боргу, пені, 3 %  та  інфляційних нарахувань визнав, заперечив проти стягнення  витрат, пов”язаних з наданням юридичних послуг.

Розглянувши  матеріали  справи, заслухавши пояснення повноважного представників сторін,   оцінивши подані докази в їх сукупності, суд  встановив:

       Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

      Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

    Згідно договору про надання транспортних послуг №22533 від 05.06.2008р.  позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом  Гріскірхен (Австрія)- Львів (Україна) на суму  5250,00 грн.

         Як вбачається  з матеріалів справи, свої   зобов”язання  позивач виконав в повному обсязі, про що свідчать товаро-транспортна накладна міжнародного зразка (СМR) № 236260 від 04.06.2008р., завірена  печаткою вантажоотримувача та акт прийому виконаних  робіт   від  27.06.2008р., підписаний сторонами.    

Згідно ч.7 ст.104 Статуту, розрахунок за перевезення проводиться на підставі рахунку. Підставою виставлення рахунку за виконане перевезення, зокрема, є товаро-транспортна накладна, яка, в силу ст.47 Статуту,  є основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортним підприємством.

Відповідно до п.3.1  договору, відповідач здійснює оплату послуг виконавця шляхом  перерахування  грошей на розрахунковий рахунок виконавця протягом 13 банківських днів з дня підписання даного договору.

     Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, жодних письмових доказів (листів, претензій, тощо) зі сторони відповідача щодо здійсненого  перевезення,  у встановленому законом порядку заявлено не було. Відтак, суд дійшов висновку про належність виконання позивачем зобов”язання- здійснення перевезення на суму  5250,00 грн.

   Відповідно до вимог ст.193 Господарського процесуального кодексу суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а в разі відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних  умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

 Згідно п.4.3  укладеного договору,  позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі  272,71 грн., відповідно до поданого позивачем розрахунку.

 У відповідності до 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Позивач обрахував суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 10,27 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 34,08 грн.,  відповідно до поданого позивачем  розрахунку.

          Крім того, позивачем також заявлено вимогу щодо відшкодування відповідачем збитків  в розмірі 1000,00 грн., відповідно до поданого уточнення, що складають суму витрат позивача на оплату юридичних послуг згідно договору №1-9/09/08  від 02.09.2008 року.

Згідно з вимогами  ст.220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив  виконання господарського зобов”язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частина 3 ст.216 ГК України передбачає, що потерпіла сторона  має право на відшкодування збитків незалежно від того чи є застереження про це в договорі.

В силу ст. 224 ГК України, учасник господарських  відносин, який порушив господарське зобов”язання  або  установлені  вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані  цим збитки суб”єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а  також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов”язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають   відшкодуванню  особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб”єктом, вартість  додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов”язання  другою стороною.

Судом встановлено, що у зв'язку з необхідністю звернення до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення  заборгованості, позивач несе додаткові витрати на оплату послуг юридичної фірми згідно укладеного договору №1-9/09/08  від 02.09.2008 року, що відповідно до вимог ст.225 ГК України відноситься до збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Доказом понесення позивачем додаткових витрат у вигляді оплати юридичної допомоги є платіжне доручення  № 2101 від  18.09.2008р.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо відшкодування понесених останнім збитків у вигляді додаткових витрат на оплату юридичних послуг задоволити в сумі 1000,00 грн.,   відповідно до поданого уточнення.

 Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

 Враховуючи наведене, суд дійшов  висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення.

 Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на  відповідача.

 Керуючись ст.ст.179,180,193,216,220,224,225 ГК України, ст.625 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з малого приватного підприємства „Ромарія”, м.Львів, вул. Пимоненка,15 (р/р 260040135480 ВАТ „Кредобанк”, м.Львів, код ЄДРПОУ 13821448) на користь приватного транспортно-експедиційного підприємства „ Автотрансекспедиція” , м.Львів, вул.. Наукова,96 (р/р 26005066028201 ВАТ „ Сведобанк” м. Київ, МФО 300164) - 5250,00 грн. основного боргу,  272,71 грн. пені, 34,08 грн. –3% річних, 10,27 грн. інфляційних втрат, 1000,00 грн. витрат на юридичні послуги, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мороз Н.В.