Рішення

від 02.10.2012 по справі 36/459-13/316-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/459-13/316-2012 02.10.12

За позовом Першого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в

інтересах держави в особі: Київської міської ради

До Автокооперативу "Береговий", м. Київ

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Оболонська районна у місті Києві рада;

2) Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача, прокуратури та третіх осіб не з'явилися

Від відповідача Войнаровський О.В. -пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора звернувся з позовом про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 року у справі №36/459, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 10.04.2012 року, позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України № 36/459 від 03.07.2012 року судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно Розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 18.07.2012 року справу № 36/459 передано на новий розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2012р. справі № 36/459 присвоєно номер № 36/459-13/316-2012 та розгляд спору призначено на 07.08.2012р.

07.08.2012р. від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач підтримав позов поданий прокуратурою та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2012р. розгляд справи відкладено на 30.08.2012р.

30.08.2012р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 30.08.2012р. представник прокуратури надав суду письмові пояснення, в яких заявив про те, що на сьогодні відсутнє рішення про надання спірної земельної ділянки у користування відповідачу, що свідчить про самовільне заняття даної ділянки відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012р. розгляд справи відкладено на 18.09.2012р.та зобов'язано позивача та третіх осіб надати суду пояснення.

Розпорядженням від 18.09.2012р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку зі знаходженням судді Курдельчука І.Д. у відрядженні, справу №36/459-13/316-2012 було передано для розгляду судді Станіку С.Р.

18.09.2012р. від третьої особи 2. надійшли письмові пояснення, в яких третя особа 2. підтримала позов та просила суд позовні вимоги задовольнити, оскільки відповідач самовільно займає земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012р. розгляд справи було призначено на 02.10.2012р.

Розпорядженням від 02.10.2012р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку із поверненням судді Курдельчука І.Д. з відрядження, справу №36/459-13/316-2012 було передано для подальшого розгляду судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012р. суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 36/459-13/316-2012 до свого провадження.

Прокуратур, позивач та треті особи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені повідомлення про вручення, які підтверджують факт отримання ухвал суду учасниками процесу.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував повністю та просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 02.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (третя особа 2.) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства автокооперативу "Береговий" (відповідач), за результатами якої складено Акт перевірки №459/05 від 03.07.2007р. та встановлено, що земельна ділянка, площею 1, 28 га, за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 використовується автокооперативом "Береговий" під розміщення гаражів за відсутності документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

Предметом спору у даній справі є вимога першого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання автокооператив "Береговий" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,28 га за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 Київській міській раді шляхом знесення гаражів за власний рахунок, посилаючись на приписи статей 125, 126, 158, 212 Земельного кодексу України, з огляду на встановлення в ході перевірки обставин щодо самовільного використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

08.06.1987 року Виконавчим комітетом Мінської районної ради Народних депутатів прийнято рішення за № 265, відповідно до якого виділено правлінню об'єднаного кооперативу відкритих платних автостоянок "Чайка" (правонаступником якого є відповідач - автокооператив "Береговий") земельну ділянку площею 1,5 га по вул. Озерній для влаштування на ній відкритої платної автостоянки, із зазначенням у пункті 5 рішення про заборону встановлення на території стоянки металевих гаражів, а також будь-яких інших споруд, крім дозволених.

Правонаступництво відповідача (автокооператив «Береговий») вбачається, з рішення від 22.08.1988р. № 363 Виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів «Про розгляд питань по гаражно-будівельних кооперативів району».

Крім того, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2008р. по адміністративній справі було встановлено, що автокооператив «Береговий»був заснований в серпні 1993 року на базі автостоянки № 14 колишнього об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації автостоянок «Чайка»на підставі рішення загальних зборів членів автостоянки, оформленого протоколом № 1 від 01.07.1993 року, та розпорядження представника Президента України в Мінській районній державній адміністрації від 26.08.1993 року за № 482 «Про реєстрацію авто кооперативу «Береговий»по експлуатації відкритої автостоянки». Згідно із цим розпорядженням був зареєстрований статут авто кооперативу. В 1198 році відбулася перереєстрація Автокооперативу та прийнято статут у новій редакції.

Відповідно до частини 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В Постанові № 36/459 від 03.07.2012р. Вищого господарського суду України було вказано, що судам як першої, так і апеляційної інстанції необхідно було з'ясувати питання, зокрема, щодо того чи є рішення Виконавчого комітету Мінської районної ради Народних депутатів № 265 від 08.06.1987р. документом на підтвердження наявності права користування земельною ділянкою саме автокооперативом "Береговий" в розумінні земельного законодавства та чи може вважатися правомірним перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою, виходячи з відповідних норм цивільного та господарського законодавства.

Також, судова колегія касаційної інстанції зазначила в постанові, що судам необхідно з'ясувати питання стосовно того, чи є в даному випадку встановлення судами фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, чи вчинялися радою дії по розгляду питання про надання відповідачу в користування земельної ділянки, і у випадку невжиття радою таких дій, чи оскаржені вони відповідачем.

На виконання вказівок касаційної інстанції, судом були витребувані письмові пояснення учасників процесу.

Прокуратура, позивач та третіх осіб позовні вимоги підтримали повністю та наголошували на тому, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку та користується нею без достатніх правових підстав.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що займає спірну ділянку не самовільно, а як правонаступник особи, якій така земельна ділянка надана з дотриманням вимог законодавства, та намагається отримати правовстановлюючі документи для користування земельною ділянкою, вживаючи при цьому всі залежні від нього заходи.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України, яким передбачено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Статтями 124 та 125 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати питання стосовно того, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Земельний кодекс України набрав чинності з 01.01.2002 року та втратив чинність Земельний кодекс 1990 року (пункти 1, 2 розділу ІХ Прикінцеві положення Земельного кодексу України). Пунктом 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

При цьому, Земельний кодекс Української РСР (1990 року) було введено в дію з 15.03.1991 року.

На час прийняття рішення від 08.06.1987 року Виконавчим комітетом Мінської районної ради Народних депутатів за № 265 діяв Земельний кодекс Української РСР 1970 року, статтею 10 якого визначена компетенція районних Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель, згідно пункту 6 до якої віднесено вирішення питання відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу про надання землі в користування, видають землекористувачам документи на право користування землею.

Статтею 15 Земельного кодексу (1970 року) визначені строки землекористування та встановлено, що земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування. По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п'ять років.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу (1970 року) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Частинами 2, 3 статті 20 Земельного кодексу (1970 року) встановлено, що право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Підстави припинення права землекористування підприємств, організацій і установ встановлені статтею 35 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що вказане рішення № 265 від 08.06.1987р. є підтвердженням права на користування спірною земельною ділянкою Автокооперативом «Чайка», правонаступником якого є Автокооператив «Береговий».

При цьому, за приписами статті 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Статтею 19 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент створення відповідача автокооперативу "Береговий") визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Не є самовільним використання земельної ділянки юридичного особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.

Враховуючи викладене, рішення Виконавчого комітету Мінської районної ради Народних депутатів № 265 від 08.06.1987р. є документом на підтвердження наявності права користування земельною ділянкою саме автокооперативом "Береговий" в розумінні земельного законодавства та може вважатися правомірним перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою, виходячи з відповідних норм цивільного та господарського законодавства.

Також, судом приймається до уваги наявність судових рішень у справах № К-21608/10, № К-21694/10 щодо задоволення позову автокооперативу "Береговий" про зобов'язання Київської міської ради розглянути клопотання про передачу земельної ділянки в користування автокооперативу, та визнаються, як належний доказ, що підтверджує вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для отримання продовження права на користування спірною земельною ділянкою, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 у справі №1-17/2005 від 22.09.2005 року за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), яким положення пункту 6 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови про земельну реформу визнані неконституційними, та відповідно втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 22.09.2005 року.

Даним рішенням визнані неконституційними положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, а також: пункт 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніш наданого їм права користування земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка перебуває в платному користуванні, відповідач сплачує грошові кошти за неї позивачу, а Київська міська рада оплату отриману від відповідача, як таку, що перерахована без достатніх підстав, не повертає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокуратура та позивач не надали суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для повернення земельної ділянки не підтвердили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 09 жовтня 2012 року.

Суддя І.Д. Курдельчук