Постанова

від 26.02.2013 по справі 36/459-13/316-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 36/459-13/316-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Данилової М.В., Рогач Л.І., за участю представників: позивачаТхорик С.М. (дов. від 29.12.2012 р. № 225-КР-1848) відповідачаВойнаровський О.В. (дов. від 23.01.2012 р.) прокуратуриЛук'яненко В.В. (посв. від 25.07.2012 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Київської міської ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 р. у справі№ 36/459-13/316-2012 господарського суду міста Києва за позовомПершого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Автокооперативу "Береговий" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Оболонська районна у місті Києві рада 2.Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання Автокооперативу "Береговий" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,28 га за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 Київській міській раді шляхом знесення гаражів за власний рахунок, посилаючись на приписи статей 125, 126, 158, 212 Земельного кодексу України, з огляду на встановлення в ході перевірки обставин щодо самовільного використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.02.2012 р. у справі № 36/459, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р., позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано Гаражно-будівельний кооператив "Береговий" (Автокооператив "Береговий") повернути Київській міській раді самовільну зайняту земельну ділянку площею 1, 28 га, за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 03.07.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. та рішення господарського суду м. Києва від 08.02.2012 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Скасовуючи вищезазначені судові рішення, Вищий господарський суд України зазначав, що судами не було з'ясовано питання стосовно того, чи є в даному випадку встановлення судами фактичне користування Автокооперативом "Береговий" земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, з врахуванням приписів Земельного кодексу Української РСР 1970 року та перехідних положень Земельного кодексу України 1990 року, та чи вчинялися Київською міською радою дії по розгляду питання про надання відповідачу в користування земельної ділянки, і у випадку невжиття радою таких дій, чи оскаржені вони відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2012 р. справу № 36/459 було прийнято до провадження та присвоєно їй № 36/459-13/316-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 36/459-13/316-2012 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні позову відмовлено за відсутністю підстав для повернення відповідачем спірної земельної ділянки як самовільно зайнятої.

Судом було встановлено, що рішення Виконавчого комітету Мінської районної ради Народних депутатів № 265 від 08.06.1987 р. є документом на підтвердження наявності права користування спірною земельною ділянкою саме Автокооперативом "Береговий" в розумінні земельного законодавства, яке діяло на момент прийняття вказаного рішення, та перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою, виходячи з відповідних норм цивільного та господарського законодавства, є правомірним.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 27.11.2012 р. (колегія суддів: головуючий Тарасенко К.В., судді Авдеєв П.В., Рєпіна Л.О.) рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. залишив без змін з тих же підстав.

Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги суперечністю висновків суду нормам матеріального та процесуального права та обставинам справи.

Скаржник зазначає про те, що Автокооператив "Береговий" займає спірну земельну ділянку без наявних правових підстав, визначених приписами статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України, тобто за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому вказана земельна ділянка є самовільно зайнятою і відповідно до статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню Київській міській раді.

Представник Гаражно-будівельного кооперативу "Береговий" (Автокооперативу "Береговий") у судовому засіданні проти касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваних судових рішення колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Автокооперативу "Береговий", за результатами якої складено акт перевірки № 459/05 від 3.07.2007 р. та встановлено, що земельна ділянка, площею 1, 28 га, за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 використовується Автокооперативом "Береговий" під розміщення гаражів за відсутності документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

Предметом спору у даній справі є вимога першого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Автокооператива "Береговий" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,28 га за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 Київській міській раді шляхом знесення гаражів за власний рахунок, посилаючись на приписи статей 125, 126, 158, 212 Земельного кодексу України, з огляду на встановлення в ході перевірки обставин щодо самовільного використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Під час первісного розгляду даної справи судом касаційної інстанції колегією суддів в постанові від 03.07.2012 р. було зазначено, що судам як першої, так і апеляційної інстанції необхідно було з'ясувати питання, зокрема, щодо того чи є рішення Виконавчого комітету Мінської районної ради Народних депутатів № 265 від 08.06.1987 р. документом на підтвердження наявності права користування земельною ділянкою саме Автокооперативом "Береговий" в розумінні земельного законодавства, яке діяло на момент прийняття вказаного рішення, зокрема, приписів Земельного кодексу Української РСР 1970 року та перехідних положень Земельного кодексу України 1990 року, та чи може вважатися правомірним перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою, виходячи з відповідних норм цивільного та господарського законодавства.

Також, судова колегія касаційної інстанції зазначила в постанові, що судам необхідно з'ясувати питання стосовно того, чи є в даному випадку встановлення судами фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, чи вчинялися радою дії по розгляду питання про надання відповідачу в користування земельної ділянки, і у випадку невжиття радою таких дій, чи оскаржені вони відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України, яким передбачено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Статтями 124 та 125 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати питання стосовно того, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 08.06.1987 р. Виконавчим комітетом Мінської районної ради Народних депутатів прийнято рішення за № 265, відповідно до якого виділено правлінню об'єднаного кооперативу відкритих платних автостоянок "Чайка" (правонаступником якого є Автокооператив "Береговий") земельну ділянку площею 1,5 га по вул. Озерній для влаштування на ній відкритої платної автостоянки, із зазначенням у пункті 5 рішення про заборону встановлення на території стоянки металевих гаражів, а також будь-яких інших споруд, крім дозволених.

Земельний кодекс України набрав чинності з 01.01.2002 р. та втратив чинність Земельний кодекс 1990 року (пункти 1, 2 розділу ІХ Прикінцеві положення Земельного кодексу України). Пунктом 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

При цьому, Земельний кодекс Української РСР (1990 року) було введено в дію з 15.03.1991 р.

На час прийняття вказаного рішення виконкому райради народних депутатів від 08.06.1987 р. діяв Земельний кодекс Української РСР 1970 року, статтею 10 якого визначена компетенція районних Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель, згідно пункту 6 до якої віднесено вирішення питання відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу про надання землі в користування, видають землекористувачам документи на право користування землею.

Статтею 15 Земельного кодексу (1970 року) визначені строки землекористування та встановлено, що земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування. По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п'ять років.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу (1970 року) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Частинами 2, 3 статті 20 Земельного кодексу (1970 року) встановлено, що право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Підстави припинення права землекористування підприємств, організацій і установ встановлені статтею 35 цього Кодексу.

Статтею 19 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент створення Автокооперативу "Береговий") визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Не є самовільним використання земельної ділянки юридичного особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення Виконавчого комітету Мінської районної ради Народних депутатів № 265 від 08.06.1987 р. є документом на підтвердження наявності права користування земельною ділянкою саме Автокооперативом "Береговий" в розумінні земельного законодавства та може вважатися правомірним перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою, виходячи з відповідних норм цивільного та господарського законодавства.

Суди попередніх інстанцій також прийняли до уваги наявність судових рішень у справах № К-21608/10, № К-21694/10 щодо задоволення позову Автокооперативу "Береговий" про зобов'язання Київської міської ради розглянути клопотання про передачу земельної ділянки в користування автокооперативу, та визнаються, як належний доказ, що підтверджує вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для отримання продовження права на користування спірною земельною ділянкою, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 у справі №1-17/2005 від 22.09.2005 р. за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), яким положення пункту 6 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови про земельну реформу визнані неконституційними, та відповідно втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 22.09.2005 р.

Даним рішенням визнані неконституційними положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, а також: пункт 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 р. з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніш наданого їм права користування земельною ділянкою.

Крім того, з матеріалів справи та встановлених судами обставин вбачається, що спірна земельна ділянка по теперішній час перебуває в платному користуванні, відповідач сплачує грошові кошти за неї позивачу, а Київська міська рада оплату, отриману від відповідача як таку, що перерахована без достатніх підстав, не повертає.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, врахувавши вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду від 03.07.2012 р., дійшли, на думку колегії суддів, вірного висновку про те, що в діях відповідача відсутні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки, у зв'язку з чим підстави для повернення земельної ділянки відсутні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийняті з додержанням норм процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю дійсним обставинам справи, тому підстав для їх скасування або скасування або зміни не вбачається.

Доводи, викладені в касаційній скарзі судова колегія вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 7 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 36/459-13/316-2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: М. Данилова

Л. Рогач