Постанова

від 10.10.2012 по справі 21/46

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 № 21/46

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Верхацький І.В., представник за довіреністю №33/10 від 19.02.2010;

Оборський Я.В., представник за довіреністю 98/12 від 26.03.2012;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012

у справі № 21/46 (головуючий суддя -Шевченко Е.О., судді: Паламар П.І., Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд"

про стягнення за договорами кредитними та угодою кредитною 22101779,50 дол. США (еквівалент 176591008,03 грн.)

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд" (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою від 23.01.2008 №010/14/268 та кредитними договорами №010/14/269 від 23.01.2008, №010/14/270 від 23.01.2008 в сумі 22101779,50 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №21/46 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств „Автек" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Генеральною кредитною угодою від 23.01.2008 № 010/14/268 та кредитними договором від 23.01.2008 № 010/14/269 та від 23.01.2008 № 010/14/270 по кредиту в сумі 18750000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.12.2011 складає 149810625,00 грн., та прострочені відсотки в сумі 3351779,50 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.12.2011 складає 26780383,03 грн.

Крім того, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств „Автек" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" суму судового збору в розмірі 56460,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Група підприємств „Автек" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 21/46 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Група підприємств „Автек" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012, згідно зі статтею 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 03.05.2012 порушено апеляційне провадження, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 16.05.2012.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 16.05.2012 № 01-22/1/1 у зв'язку із зайнятістю судді Рябухи В.І. в іншому судовому процесі, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, введено до складу судової колегії замість судді Рябухи В.І. суддю Тищенко О.В.

Від позивача через загальний відділ документального забезпечення надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому доводи апеляційної скарги позивач заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником скаржника подано доповнення до апеляційної скарги та клопотання про призначення у справі № 21/46 судової економічної експертизи та зупинення провадження у даній справі.

Представники відповідача 2 у судове засідання 16.05.2012 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи було відкладено на 30.05.2012.

29.05.2012 через відділ документального забезпечення від відповідача 1 надійшло письмове додаткове обґрунтування клопотання про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Від позивача надійшло заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Група підприємств „Автек" про призначення судової експертизи.

Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 30.05.2012 у справі №21/46, призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, апеляційне провадження зупинено до результатів проведення експертного дослідження на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Витрати по проведенню експертизи, у відповідності до п. 3 даної ухвали, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю „Група підприємств „Автек" з наступним віднесенням витрат на винну сторону відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) на адресу Київського апеляційного господарського суду надіслано лист, в якому міститься клопотання КНДІСЕ з проханням задовольнити клопотання експертів щодо надання додаткових документів та оплати вартості експертного дослідження, рахунка на оплату вартості робіт та договору.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на адресу Київського апеляційного господарського суду надіслано лист, в якому зазначено, що КНДІСЕ було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Група підприємств „Автек" супровідним листом №7051/7052/12-45 від 31.07.2012 рахунок на оплату вартості експертизи у справі №21/46 та договір у 2-х примірниках. Вищезазначені документи були повернуті до КНДІСЕ 03.08.2012 згідно довідки поштової служби (ф.20) №К680 із зазначенням причини повернення: „за зазначено адресою не проживає ".

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю „Група підприємств „Автек" є 01103, м. Київ, вул.Кіквідзе, 13 відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ № 521312 від 04.01.2012.

26.09.2012 на адресу апеляційного господарського суду надійшов лист КНДІСЕ, в якому зазначено, що станом на 11.09.2012 попередня оплата вартості експертизи не здійснена та не надані додаткові документи за клопотанням судових експертів, в зв'язку з чим матеріали справи №21/46 повертаються до апеляційного господарського суду без виконання.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012, враховуючи перебуванні судді Чорної Л.В у відпустці, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ТищенкоО.В., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 поновлено провадження у справі №21/46, судове засідання призначено на 10.10.2012.

В судове засідання 10.10.2012 з'явились представники позивача.

Відповідач 1 та 2 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, шляхом направлення копій ухвали про поновлення провадження у даній справі на адресу місцезнаходження відповідачів 1,2 - 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, будинок 13 яка міститься в ЄДРПОУ.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідачі не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів у судовому засіданні 10.10.2012.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група підприємств Автек" було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/268 від 23.01.2008 зі змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди №010/14/04/154/1 від 16.04.2008, Додаткової угоди №010/14/268/335/1 від 30.01.2009, Додаткової угоди №010/14/268/488 від 31.03.2009 та Додаткової угоди № 010/14/268/489 від 31.03.2009.

Відповідно до п. 1.2. Генеральної кредитної угоди загальний розмір зобов'язання відповідача 1 за договорами, укладеними у її рамках, не може перевищувати суми 18750000,00 дол. США, з них 10000000,00 дол. США надано на фінансування поточної діяльності, 8750000,00 дол. США - на рефінансування кредитної заборгованості та поповнення оборотних коштів зі строком користування до 30 вересня 2009 року.

В рамках Генеральної кредитної угоди між позивачем та відповідачем 1 було укладено:

- кредитний договір № 010/14/269 від 23.01.2008 з Додатковою угодою № 010/14/269/490 від 31.03.2009, яким відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 10000000,00 дол. США на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю та кінцевим терміном погашення 30.09.2009. Плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки Libor (1 years) + 5,75% (річна ставка Libor для доларів США у відсотках річних плюс 5,75 відсотка річних). Відсоткова ставка на період з 01.04.2009 до 30.04.2009 (включно) встановлена в розмірі 8,45% річних;

- кредитний договір № 010/14/270 від 23.01.2008 з Додатковою угодою № 010/14/270/491 від 31.03.2009, за яким відповідачеві 1 була відкрита невідновлювальна кредитна лінія з лімітом у розмірі 8750000,00 дол.США на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю та кінцевим терміном погашення 30.09.2009. Плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки Libor (1 years) + 5,75% (річна ставка Libor для доларів США у відсотках річних плюс 5,75 відсотка річних).

Відповідно до умов вищевказаних договорів кредитні кошти надані на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до пунктів 2.2., 6.2. кредитних договорів проценти за користування наданими кредитними коштами позичальник повинен сплачувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Пунктом 6.7 кредитних договорів встановлено, що всі платежі відповідача 1 щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав належним чином. Позивачем в судове засідання було надано докази надання кредитних коштів відповідачу 1, а саме: заяви про надання траншу, виписки з розрахункового рахунку № 2062.1.161796, № 2062.7.708 та меморіальні ордери.

Відповідно до п. 1.2. кредитних договорів кінцевим терміном погашення кредиту є 30 вересня 2009 року.

Пунктом 6.1. кредитних договорів передбачено, що заборгованість за кредитом погашається одноразово, на кінцеву дату користування кредитними коштами.

Відповідачем 1 умови кредитних договорів не виконано, основну заборгованість у сумі 18750000,00 доларів США не погашено.

Платою за користування кредитом є сума відсотків, яка розраховується відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 кредитних договорів та сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Згідно наданих суду позивачем та відповідачем 1 розрахунків заборгованості відповідача 1, останній починаючи з 29.04.2009 перестав сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідач 1 в апеляційній скарзі проти нарахованих відсотків заперечував, посилаючись на невідповідність застосування ставки Libor нормам законодавства України, а також на недоведеність позивачем значень ставки у відповідний період.

Судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість таких посилань з огляду на наступне.

Libor - середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками, на різний час у різній валюті на лондонському міжбанківському ринку (від доби до року). Ставка фіксується Британською банківською асоціацією. Фіксація ставки здійснюється щодня уповноваженим агентом Британської Банківської Асоціації - агентством Thomson Reuters за певною методикою та публікується для відповідного періоду і валюти.

Національний банк України у своїх постановах рекомендує поряд з обліковою ставкою НБУ орієнтуватися на ставку Libor, зокрема для визначення ціни за залученими коштами в іноземній валюті (Постанова Національного банку України від 09.02.2005 №33, Постанова Національного банку України "Про встановлення максимальної процентної ставки за залученими коштами на умовах субординованого боргу" від 30.12.2010 №592), як на базовий фактор ризику в процесі стрес-тестування ("Методичні рекомендації щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України", схвалені Постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004 № 389) тощо. Враховуючи, що можливість використання відсоткової ставки Libor для визначення процентів за користування кредитними коштами прямо не передбачено в законодавстві України, проте застосування даної ставки з метою регулювання кредитних відносин в іноземній валюті встановлено в нормативно-правових актах НБУ, то використання ставки Libor як однієї з умов кредитного договору, як вірно встановив місцевий господарський суд, є звичаєм ділового обороту відповідно до ч.1 ст.7 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, як доказ правильності застосування ставки Libor, було надано витяги з газети Finencial Times, яка є офіційним джерелом розповсюдження інформації щодо ставки Libor.

Крім того, відповідач 1 протягом значного періоду часу (більше одного року) в повному обсязі виконував свої зобов'язання перед позивачем, здійснюючи сплату відсотків у розмірах та у строки, передбачені кредитними договорами. Так, відповідно до кредитних договорів протягом 2008 року відповідачеві 1 було нараховано та сплачено ним відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 793837,83 дол. США та 664504,30 дол. США відповідно. Жодних прострочень та недоплат відповідач 1 не допускав. Протягом січня-квітня 2009 року відповідач 1 продовжував виконувати свої зобов'язання перед позивачем, належно сплачуючи нараховані відсотки. Останній платіж відповідач 1 здійснив 30.04.2009, після чого жодних платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості від відповідача 1 не надходило. Тобто, відповідач 1 своїми діями довів, що у повній мірі розумів та погоджувався з умовами кредитних договорів.

Заперечуючи проти розрахунку позивача, відповідач 1 в суді апеляційної інстанції звернувся з клопотанням про призначення судової економічної експертизи.

Судовою колегією клопотання відповідача 1 було задоволено та призначено судову економічну експертизу у даній справі, витрати по проведенню експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю „Група підприємств „Автек" з наступним віднесенням витрат на винну сторону відповідно до статті 49 ГПК України.

Відповідач 1 не здійснив оплату експертизи у зв'язку з чим матеріали справи були повернуті до Київського апеляційного господарського суду без виконання.

Судовою колегією перевірено розрахунок заборгованості, наданий позивачем, помилок у даному розрахунку не виявлено, нарахування відсотків відповідає умовам договору.

Отже, у результаті неналежного виконання договірних зобов'язань щодо оплати процентів за користування кредитними коштами у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем по несплаченим відсоткам у розмірі 3351779,50 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено декілька спроб вирішення спірної ситуації в досудовому порядку відповідно до вимог ст.ст. 6, 7 ГПК України шляхом направлення відповідачу 1 письмової вимоги №42-1-0-00/957 від 11.06.2009 про дострокове погашення кредиту (отримано відповідачем 1 16.06.2009) та претензії №120-0-0-00/6-1740 від 19.10.2011 з повідомленням про неналежне виконання зобов'язань та попередженням про стягнення заборгованості в примусовому порядку. В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача 1 на вимогу та претензію та докази їх надсилання позивачу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом відповідачем 1 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що підлягає стягненню сума кредитної заборгованості у розмірі 22101779,50 дол. США, в тому числі за основною заборгованістю 18750000,00 дол. США та за відсотками 3351779,50 дол. США.

23.01.2008 між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір поруки № 010/14/03/350 від 23.01.2008, за яким відповідач 2 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по борговим зобов'язанням відповідача 1, що виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 010/14/268 від 23.01.2008 з додатковими угодами та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках, а саме: повернути кредитні кошти в сумі 18750000,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірах, в строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою в повному обсязі.

Пунктом 2.1 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по Генеральній кредитній угоді, поручитель (відповідач 2 по справі) несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за Генеральною кредитною угодою, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитами та неустойки.

Згідно з п.3.1 Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань по Генеральній кредитній угоді, відповідач 2 та відповідач 1 несуть солідарну відповідальність перед позивачем за виконання боргових зобов'язань за Генеральною кредитною угодою в повному обсязі, встановленому на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.2 Договору поруки передбачено, що днем виникнення зобов'язання відповідача 2 погасити заборгованість відповідача 1 вважається день надходження від позивача письмової вимоги про виконання зобов'язань відповідача 1 за Генеральною кредитною угодою.

У випадку невиконання відповідачем 1 зобов'язань за Генеральною кредитною угодою відповідач 2 приймає на себе зобов'язання здійснити виконання зобов'язань відповідача 1 в обсязі, заявленому позивачем у письмові вимозі, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги позивача про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язань здійснюється відповідачем 2 шляхом перерахування відповідної суми на рахунок позивача (п.2.2 Договору поруки).

Якщо до відповідача 2 надійде письмова вимога позивача про погашення суми заборгованості по Генеральній кредитній угоді і таких коштів у відповідача 2, то відповідно до п.2.3 Договору поруки позивач має право звернути стягнення за рахунок майна відповідача 2 згідно норм чинного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача-1 та відповідача-2 направлено письмові вимоги №94-0-0-00/7-431 від 03.08.2009 та №120-1-0-00/6-1746 від 19.10.2011 про погашення суми заборгованості (виконання зобов'язання) та попередження про стягнення кредитної заборгованості в судовому порядку у випадку непогашення кредитної заборгованості. На дані вимоги заперечень відповідачами не надано, боргові зобов'язання не сплачено.

У відповідності до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частина 1 та частина 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищезазначене, відповідачі несуть солідарний обов'язок за Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами у межах суми, що задоволена судом до стягнення, а саме: сума основного боргу за кредитом в розмірі 18750000,00 дол. США, сума по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3351779,50 дол. США. Загальна сума кредитної заборгованості становить 22101779,50 дол. США.

Отже, в рішенні суду першої інстанції повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №21/46 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №21/46 залишити без змін.

3. Матеріали справи №21/46 повернути до Господарського суду міста Киева.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Іоннікова І.А.

Тищенко О.В.