Постанова

від 27.11.2012 по справі 21/46

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 21/46

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М., суддівШевчук С.Р., Коваленко С.С. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р. у справі№ 21/46 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд" про стягнення 22 101 779,50 дол. США заборгованості за кредитними договорами

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Петрук Я.Ю., дов. № 41/10 від 17.03.2010р.

- відповідача1: Лілова І.Є., дов. б/н від 22.02.2012р.

- відповідача2: не з`явились

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд" про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою від 23.01.2008р. №010/14/268 та кредитними договорами №010/14/269 від 23.01.2008р., №010/14/270 від 23.01.2008р. в сумі 22101779,50 дол. США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2012р. (головуючий Шевченко Е.О., судді Паламар П.І., Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. (головуючий Смірнова Л.Г., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) у справі № 21/46 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств „Автек" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Генеральною кредитною угодою від 23.01.2008р. № 010/14/268 та кредитними договором від 23.01.2008р. № 010/14/269 та від 23.01.2008р. № 010/14/270 по кредиту в сумі 18750000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.12.2011р. складає 149810625,00 грн., та прострочені відсотки в сумі 3351779,50 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.12.2011р. складає 26780383,03 грн.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств „Автек" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Фуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" суму судового збору в розмірі 56460,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм процесуального права, а саме на ч. 1 ст. 4 7 , ч. 1 ст. 43, ст.ст. 34, 37, 38 ГПК України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р. у справі № 21/46, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 26.11.2012 р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р. та Коваленко С.С. для розгляду касаційної скарги у справі № 21/46 господарського суду міста Києва.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу від 23.11.2012р., вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 23.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі -кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група підприємств Автек" (далі -позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/268 зі змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди №010/14/04/154/1 від 16.04.2008р., Додаткової угоди №010/14/268/335/1 від 30.01.2009р., Додаткової угоди №010/14/268/488 від 31.03.2009р. та Додаткової угоди № 010/14/268/489 від 31.03.2009р.

Відповідно до п. 1.2. Генеральної кредитної угоди загальний розмір зобов'язання позичальника за договорами, укладеними у її рамках, не може перевищувати суми 18750000,00 дол. США, з них 10000000,00 дол. США надано на фінансування поточної діяльності, 8750000,00 дол. США -на рефінансування кредитної заборгованості та поповнення оборотних коштів зі строком користування до 30 вересня 2009 року.

В рамках Генеральної кредитної угоди між позивачем та відповідачем 1 було укладено:

- кредитний договір № 010/14/269 від 23.01.2008р. з Додатковою угодою № 010/14/269/490 від 31.03.2009, яким відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 10000000,00 дол. США на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю та кінцевим терміном погашення 30.09.2009р. Плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки Libor (1 year) + 5,75% (річна ставка Libor для доларів США у відсотках річних плюс 5,75 відсотка річних). Відсоткова ставка на період з 01.04.2009р. до 30.04.2009р. (включно) встановлена в розмірі 8,45% річних;

- кредитний договір № 010/14/270 від 23.01.2008р. з Додатковою угодою № 010/14/270/491 від 31.03.2009, за яким відповідачеві 1 була відкрита невідновлювальна кредитна лінія з лімітом у розмірі 8750000,00 дол.США на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю та кінцевим терміном погашення 30.09.2009р. Плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки Libor (1 year) + 5,75% (річна ставка Libor для доларів США у відсотках річних плюс 5,75 відсотка річних).

Відповідно до умов вищевказаних договорів кредитні кошти надані на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до пунктів 2.2., 6.2. кредитних договорів проценти за користування наданими кредитними коштами позичальник повинен сплачувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Пунктом 6.7 кредитних договорів встановлено, що всі платежі відповідача 1 щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав належним чином.

Пунктом 6.1. кредитних договорів передбачено, що заборгованість за кредитом погашається одноразово, на кінцеву дату користування кредитними коштами. Кінцевим терміном погашення кредиту є 30.09.2009р. (п. 1.2. кредитних договорів).

Відповідачем 1 умови кредитних договорів не виконано, основну заборгованість у сумі 18750000,00 доларів США не погашено. Таким чином, у відповідача 1 виникла заборгованість за основним боргом по кредиту перед позивачем у сумі 18750000,00 доларів США.

Платою за користування кредитом є сума відсотків, яка розраховується відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 кредитних договорів та сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно наданих позивачем та відповідачем 1 розрахунків заборгованості відповідача 1, останній починаючи з 29.04.2009р. перестав сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Отже, в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем по несплаченим відсоткам у розмірі 3351779,50 дол. США.

Заперечуючи проти нарахованих відсотків, скаржник посилається на невідповідність застосування ставки Libor нормам законодавства України та недоведеність позивачем значень ставки у відповідний період.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що порядок застосування банками ставки Libor регулюється постановою Національного банку України № 33 від 09.02.2005р. Окрім того, відсоткова ставка зі сплатою Libor (1 year) + 5,75% (річна ставка Libor для доларів США у відсотках річних плюс 5,75 відсотка річних) була погодження сторонами у кредитних договорах укладених до Генеральної кредитної угоди №010/14/268 від 23.01.2008р.

Також, судами встановлено, що відповідач 1 протягом значного періоду часу в повному обсязі виконував свої зобов'язання перед позивачем, сплачуючи відсотки за користування кредитними коштами на умовах та в строки, передбачені кредитними договорами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій враховуючи всі обставини справи та на підставі ч. 2 ст. 345, ст. 629, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 525, 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України дійшли вірного висновку про правомірність позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо стягнення суми кредитної заборгованості у розмірі 22101779,50 дол. США, в тому числі за основною заборгованістю 18750000,00 дол. США та за відсотками 3351779,50 дол. США.

Посилання скаржника на не проведення судом апеляційної інстанції судової економічної експертизи, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються, оскільки відповідно до ст.ст. 41, 42 ГПК України призначення судової експертизи є правом суду, а не обов'язком, окрім того висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Також, 23.01.2008р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Автек-Фуд" (далі - поручитель) було укладено Договір поруки № 010/14/03/350, за яким відповідач 2 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по борговим зобов'язанням ТОВ "Група підприємств "Автек" (далі - боржник), що виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 010/14/268 від 23.01.2008р. з додатковими угодами та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках, а саме: повернути кредитні кошти в сумі 18750000,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірах, в строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою в повному обсязі.

Пунктом 2.1 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по Генеральній кредитній угоді, поручитель несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за Генеральною кредитною угодою, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитами та неустойки.

Згідно з п.3.1 Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань по Генеральній кредитній угоді, відповідач 2 та відповідач 1 несуть солідарну відповідальність перед позивачем за виконання боргових зобов'язань за Генеральною кредитною угодою в повному обсязі, встановленому на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.2 Договору поруки передбачено, що днем виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість боржника вважається день надходження від позивача письмової вимоги про виконання зобов'язань відповідача 1 за Генеральною кредитною угодою.

У випадку невиконання відповідачем 1 зобов'язань за Генеральною кредитною угодою відповідач 2 приймає на себе зобов'язання здійснити виконання зобов'язань відповідача 1 в обсязі, заявленому позивачем у письмові вимозі, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги позивача про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язань здійснюється відповідачем 2 шляхом перерахування відповідної суми на рахунок позивача (п.2.2 Договору поруки).

Якщо до відповідача 2 надійде письмова вимога позивача про погашення суми заборгованості по Генеральній кредитній угоді і таких коштів у відповідача 2 не буде, то відповідно до п.2.3 Договору поруки позивач має право звернути стягнення за рахунок майна відповідача 2 згідно норм чинного законодавства.

Судами встановлено, що позивачем на адресу відповідача 1 та відповідача 2 направлено письмові вимоги №94-0-0-00/7-431 від 03.08.2009р. та №120-1-0-00/6-1746 від 19.10.2011р. про погашення суми заборгованості (виконання зобов'язання) та попередження про стягнення кредитної заборгованості в судовому порядку у випадку непогашення кредитної заборгованості. На дані вимоги заперечень відповідачами не надано, боргові зобов'язання не сплачено.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, на підставі ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554, ст. 541, ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, дійшли правомірного висновку про солідарну відповідальність відповідачів за Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами у межах суми кредитної заборгованості у розмірі 22101779,50 дол. США, в тому числі за основною заборгованістю в сумі 18750000,00 дол. США та за відсотками за користування кредитом у сумі 3351779,50 дол. США.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 21/46.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств "Автек" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2012 р. у справі № 21/46 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я С.С. Коваленко