Ухвала

від 11.10.2012 по справі 2а-6125/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6125/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Арцінгер Бондарєв Шкляр та Партнери»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Арцінгер Бондарєв Шкляр та Партнери» про стягнення суми заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Арцінгер Бондарєв Шкляр та Партнери» про стягнення суми заборгованості. Свої позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем обліковується заборгованість за порушення статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», а саме, 18 140,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 червня 2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцінгер Бондарєв Шкляр та Партнери»(код ЄДРПОУ 32248754) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 47-Б, р/р 37179301900001 в ГУДК м. Києва, МФО 820019, код 03491091) штраф в розмірі 18 140 (вісімнадцять тисяч сто сорок) грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Арцінгер Бондарєв Шкляр та Партнери» за результатами якої 03.11.2010 року складено акт №72-ш про порушення законодавства України про зайнятість населення.

В ході перевірки встановлено порушення відповідачем статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: відповідно до наказу №19/к/2008 від 21.04.2008 року з 21.04.2008 року на посаду секретаря-перекладача призначена громадянка Німеччини ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1). Дозвіл на працевлаштування іноземної громадянки на посаду секретаря -перекладача товариству оформлений за №26497 від 18.04.2008 року, дійсний до 18.04.2009 року, продовжений в установленому порядку до 18.04.2010 року, а далі - до 18.04.2011 року. Відповідно до наказу №21-к від 01.07.2009 року ОСОБА_3 переведена на посаду архіваріуса з 01.07.2009 року. До перевірки надані наказ №25-к від 10.07.2009 року (про надання відпустки ОСОБА_3), наказ №31-к від 04.08.2010 року (про надання ОСОБА_3 відпустки з наступним звільненням), лист - повідомлення про звільнення ОСОБА_3 табелі обліку використання робочого часу, в яких посада, яку займала остання зазначена як «архіваріус».

Таким чином, у період з 01.07.2009 року (дата переведення ОСОБА_3 на посаду архіваріуса) по 19.08.2010 року (дата звільнення ОСОБА_3 з посади архіваріуса) праця громадянки Німеччини ОСОБА_3 на посаді архіваріуса використовувалась без дозволу на використання праці іноземки на цій посаді.

Зазначеним актом перевірки до відповідача застосований штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом (на даний час розмір мінімальної заробітної плати складає 907 грн.), а саме -18 140 грн.

10 січня 2011 року позивачем винесено претензію №11-157 на суму 18 140 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що наказом №19/к/2008 від 21.04.2008 року з 21.04.2008 року на посаду секретаря -перекладача призначена громадянка Німеччини ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Дозвіл на працевлаштування іноземної громадянки на посаду секретаря -перекладача товариству оформлений за №26497 від 18.04.2008 року, дійсний до 18.04.2009 року, продовжений в установленому порядку до 18.04.2010 року, а далі - до 18.04.2011року.

Відповідно до наказу №21-к від 01.07.2009 року ОСОБА_3 переведена на посаду архіваріуса з 01.07.2009 року.

З акту від 03.11.2010 року №72-ш вбачається, що товариством до перевірки надані наказ №25-к від 10.07.2009 року (про надання відпустки ОСОБА_3), наказ №31-к від 04.08.2010 року (про надання ОСОБА_3 відпустки з наступним звільненням), лист -повідомлення про звільнення ОСОБА_3 табелі обліку використання робочого часу, в яких посада, яку займала остання зазначена як «архіваріус».

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що зазначення посади «архіваріус» в наказі є помилковим та не відповідає дійсному трудовому статусу працівника в компанії. Зазначена помилка сталася внаслідок розширення трудових обов'язків ОСОБА_3, до яких було віднесено забезпечення діяльності архіву компанії без зміни посади. Наказом №21/1-к від 01.07.2009 року та наказом №21/2к від 01.07.2009 року про часткову зміну наказу №21-к від 01.07.2009 року виправлено помилку.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ч. 1, 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Таким чином, оплата праці, отримання грошового доходу не є обов'язковою умовою віднесення осіб до категорії зайнятих.

Відповідно ч. 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: - працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; - громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"; - обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; - які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; - які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; - працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

У пунктах 1, 2, 4 (п.п. «ф»), 8 (п.п. «л») Положення про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. №47, зазначено, що державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості.

Основними завданнями державної служби зайнятості є контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.

Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.

Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зокрема, у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства.

Вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України №47 від 24.06.1991р. затверджено Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість (далі - Положення), яка, згідно п. 1, 2 цього Положення, входить до складу державної служби зайнятості та складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості. Інспекція здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість.

Відповідно до Положення, інспекція має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, за недодержання вимог, передбачених ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Відповідачем в судовому порядку оскаржено акт перевірки №72-ш від 03.11.2010 року, проте рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 року, яке набрало законної сили 10.04.2012 року, адміністративний позов ТОВ «Арцінгер Бондарєв Шкляр та Партнери»залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 4 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», у разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Арцінгер Бондарєв Шкляр та Партнери»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.