Постанова

від 21.09.2012 по справі 2а-3813/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2012 року 2а-3813/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Мергеля М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2012 Відкрите акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод»(далі -позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 форми «Р»№0002342301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 201 250,00 грн., де 166 599,00 грн. -основний платіж, 34 651,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція; форми «Р»№0002352301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 976 014,00 грн., де 1 625 079,00 грн. -основний платіж, 350 935,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція; форми «П»№0002362301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 у розмірі 3 856 732,00 грн.; форми «В1»№0002382301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 3 місяць 2012 року у розмірі 33 859,00 грн., а також застосовано штрафну санкцію на суму 8 465,00 грн.

20.09.2012 через канцелярію суду позивачем подано заяву про часткову відмову від адміністративного позову. Даною заявою Відкрите акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод»відмовилося від адміністративного позову в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002362301 від 27.07.2012, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 856 732,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 заяву Товариства задоволено, провадження у справі № 2а-3813/12/1070 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002362301 від 27 липня 2012 року закрито.

Вважаючи, що Податковий орган прийняв рішення, які суперечать законодавству та неправильно (безпідставно) визначив суми грошових зобов'язань внаслідок невірного трактування норм податкового законодавства та неповного вивчення об'єктивних обставин під час проведення перевірки, Товариство обґрунтовує решту позовних вимог наступним чином.

Не відповідають фактичним обставинам, викладені у п. 2 Висновку акту перевірки твердження про те, що позивач протиправно завищив валові витрати в загальній сумі 100 000,00 грн., чим занизив податок на прибуток за 4 кварталі 2010 року на суму 25 000,00 грн., оскільки вказані витрати Товариства підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В п. 3 Висновку акту перевірки необгрунтовано зазначено, що позивачем до валових витрат у 4 кварталі 2010 року неправомірно віднесено суму витрат в сумі 2 010 247,00 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток за 4 квартал 2010року на суму 502 561,75 грн., оскільки правомірність таких дій підтверджено судовим рішенням у справі №2а-3904/11/1070, яке набрало законної сили.

Також, позивач вважає, що відповідач необгрунтовано визначив у п. 4 Висновку акту перевірки, що на порушення вимог п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон України № 334/94-ВР) Товариством завищено валові витрати в загальній сумі 3 268 438,40 грн., чим занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 817 109,60 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат суму страхових платежів з порушенням законодавчо встановлених обмежень - «5 відсотків валових витрат за звітний податковий період». Так, відповідачем в акті перевірки не відображено і не враховано той факт, що Товариство у листопаді 2011 року самостійно включило до складу валових доходів суму 5 800 270,16 грн., що становить суму страхового платежу за договором добровільного страхування майна № 307/10 МЗ від 15.11.2010, укладеного із ЗАТ «АСК «Рокада».

В п. 6 Висновку акту перевірки неправомірно зазначено, що позивач на порушення вимог п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищив валові витрати в загальній сумі 172 894,00 грн., чим занизив податок на прибуток за II квартал 2011 року на суму 3 436,66 грн., за III квартал 2011 року на суму 1 686,67 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 34 662,99 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат, витрат які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях до Кагарлицької ОДПІ. Таке твердження Товариство обґрунтовує тим, що воно мало повне право на включення до складу валових витрат сум оплати адміністративних витрат за договорами про надання юридичних послуг, в тому числі і щодо представництва на судових засіданнях до Кагарлицької ОДПІ, оскільки такі витрати споживались заводом для забезпечення своєї господарської діяльності та були прямо пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Крім того, у своїх доводах позивач звертає увагу на безпідставність визначення в пунктах 7 і 9 Висновку акту перевірки порушення Товариством вимог законодавства під час включення до складу валових витрат амортизаційні відрахування в загальній сумі 423 292,14 грн., чим занижено податок на прибуток за II квартал 2011 року на суму 58 259,16 грн., за III квартал 2011 року на суму 39 098,03 грн., та в сумі 336 783,00 грн., чим занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 84 195,75 грн. у зв'язку з включенням до витрат амортизаційні відрахування основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства (простої у зв'язку із закінченням сезону виробництва). Так, згідно з положеннями чинного податкового законодавства обладнання, яке не виводилось з експлуатації під час простою повинно амортизуватись як в бухгалтерському, так і в податковому обліку, при цьому сума нарахованого зносу в податковому обліку відноситься до інших податкових витрат на підставі пп. 138.12.1 Податкового кодексу України.

Також, Товариство категорично не погоджується із визначеними у п. 10 Висновку акту перевірки порушеннями вимог податкового законодавства щодо правомірності включення до складу податкового кредиту коштів у сумі 117 757,86 грн., на підставі податкових накладних, отриманих в межах взаємовідносин із контрагентами ТОВ «Агроукр», СФГ «Хутір», ТОВ «Техпроектсервіс», ПП «Віт екс», ТОВ «Арні-буд», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Укрмашхімкомплект», ПП «Науктехпром»в зв'язку з виявленням розбіжностей при опрацюванні «розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»з використанням АРМ «Система обробки податкового кредиту»із вказаними суб'єктами господарювання. Позивач зазначає, що його право на податковий кредит не повинно ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами. Така позиція підтверджена судовою практикою, зокрема, Європейського суду з прав людини.

Крім того, позивач не погоджується із визначеним відповідачем порушенням ст. 198 п. 3 Податкового кодексу України, яке полягає у включенні Товариством сум ПДВ (в загальній сумі 61 366,67 грн.) з отриманого юридичного обслуговування, використання якого, на думку Податкового органу, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не встановлено. Доказом отримання послуг з юридичного обслуговування від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології»та ТОВ «Альбіон»є наявність оформлених належним чином первинних документів. В той же час, повідомлень від Податкового органу про наявність у реєстрах розбіжностей з даними контрагентів - ТОВ «Фаворит груп «Нові технології»і ТОВ «Альбіон»позивачем не отримувалось, тому Товариство на законних підставах включило отримані від зазначених підприємств податкові накладні до податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі за виключенням позовної вимоги про визнання протиправним та касування податкового повідомлення-рішення №0002362301 від 27 липня 2012 року та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив суд відмовити у зв'язку з наступним.

Під час проведення перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 виявлено та зафіксовано ряд порушень вимог чинного законодавства, які полягають у неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з рядом контрагентів. Вказані порушення відображено в акті перевірки, наявному в матеріалах справи, вони відповідають фактичним обставинам і на підставі їх виявлення Податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» зареєстроване 30.08.1996 Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області, код ЄДРПОУ 19409200, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 28.10.1996 за №290, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.06.1997 №13790579, індивідуальний податковий номер 194092010128.

Відповідно до затвердженого плану перевірки Податковим органом проведено виїзну документальну перевірку ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства з 01.10.2010 по 31.03.2012. За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати виїзної планової перевірки № 117/22-011/19409200 від 11.07.2012 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, наступні порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства:

пункт 2 - на порушення вимог п. п. 5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР Товариством завищено валові витрати в загальній сумі 100 000,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 100 000,00 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток за 4 кварталі 2010 року на суму 25 000,00 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;

пункт 3 - в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР до валових витрат у 4 кварталі 2010 року віднесено суму витрат в сумі 2 010 247,00 грн., а саме від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року, яке було зменшено до «0»попередньою плановою перевіркою та на сьогоднішній день перебуває в стадії оскарження., чим підприємство занизило податок на прибуток за 4 квартал 2010року на суму 502 561,75 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати, не підтверджених відповідними документами;

пункт 4- на порушення вимог п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону України № 334/94-ВР позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 3 268 438,40 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 3 268 438,40 грн., чим підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 817 109,60 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат суму страхових платежів з порушенням законодавчо встановлених обмежень - «5 відсотків валових витрат за звітний податковий період»;

пункт 6 - на порушення вимог п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України Товариством завищено валові витрати в загальній сумі 172 894,00 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 14 942,0 грн., за III квартал 2011 року в сумі 7 333,33 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 150 708,67 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток за II кварталі 2011 року на суму 3 436,66 грн., за III квартал 2011 року на суму 1 686,67 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 34 662,99 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат, витрат які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях до Кагарлицької ОДПІ;

пункт 7 - на порушення вимог п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України Товариством завищено валові витрати в загальній сумі 423 292,14 грн., в тому числі у II кварталі 2011 року в сумі 253 300,69 грн., у III кварталі 2011 року в сумі 169 991,45 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток у II кварталі 2011 року на суму 58 259,16 грн., у III кварталі 2011 року на суму 39 098,03 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат, амортизаційні відрахування обладнання, яке не використовувалось в господарській діяльності підприємства (простої в зв'язку з закінченням сезону виробництва);

пункт 9 - на порушення вимог п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР позивачем завищено амортизаційні відрахування в загальній сумі 336 783,0 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 336 783,0 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток за 1 кварталі 2011 року на суму 84 195,75 грн. у зв'язку з включенням до витрат амортизаційні відрахування основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства;

пункт 10 - в порушення ст. 198 п. 1 та ст. 201 п. 6 Податкового кодексу України Товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 117 757,86 грн., в тому числі: у жовтні 2010 року в сумі -14 302,43 грн., у листопаді місяці 2010 року в сумі -3 102,37 грн., у квітні місяці 2011 року в сумі -6 666,67 грн., у червні місяці 2011 року в сумі -21 746,67 грн., у липні місяці 2011 року в сумі -22 425 грн., у серпні місяці 2011 року в сумі -20 038,84 грн., у вересні місяці 2011 року в сумі 10 250,43 грн., у жовтні місяці 2011 року в сумі -19 225,45 грн.; ст. 198 п. 3 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальній сумі 61 366,67грн., в тому числі у серпні місяці 2011 року в сумі -1 466,67 грн., у вересні місяці 2011 року в сумі -27 250,00 грн., жовтні місяці 2011 року в сумі -1 483,33 грн., у лютому 2012 року в сумі -29 500,00 грн. та у березні місяці 2012 року в сумі -1 666,67 грн.; ст. 198 п. 4 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в січні 2011 року розмірі 21 333,33 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 166 599,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 33 859,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами, відображеними в Акті перевірки.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 в сумі 68 330 749,0 грн. встановлено їх завищення на загальну суму 5 378 685,40 грн., в т.ч. за 4-й квартал 2010 року на суму 5 378 685,40 грн.

Зокрема, встановлено завищення задекларованих ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 у сумі -100 000,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року -100 000,00 грн.

При перевірці достовірності відображеного показника в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»встановлено, що Товариством включено у декларацію за 4 квартал 2010 року витрати по консультаційних послугах без належно оформлених первинних документів. Встановлено, що акт виконаних робіт про надання консультаційних послуг від СПД ОСОБА_1 не містить даних щодо змісту наданих послуг (не конкретизовано зміст послуги та на основі чого надавались послуги, відсутня інформація про фактично понесені виконавцем витрати на здійснення послуг ). В зв'язку з даним порушення неможливо підтвердити зв'язок консультаційних послуг з господарською діяльністю.

Таким чином, Податковий орган дійшов висновку про заниження Товариством податку на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 25 000,00 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього періоду»показників за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 встановлено, що ВАТ «Кагарлицький цукровий завод» включено до складу валових витрат від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 2 010 247,00 грн., в т.ч. в 4 кварталі 2010 року в сумі 2 010 247,00 грн., чим порушено п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, так як підприємству попередньою плановою документальною перевіркою (акт №44/23-1/19409200 від 28.02.2011) знято від'ємне значення оподаткування в сумі 10 548 114,00 грн. та на день підписання даного акту (від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 10 548 114,0 грн.) знаходиться на судовому оскарженні.

Виходячи з вищевикладеного, ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»не мав підстав включати до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року витрати в сумі 2 010 247,00 грн., так як на дату підписання Акту перевірки триває судове оскарження.

Таким чином, відповідач зазначає, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до валових витрат у 4 кварталі 2010 року віднесено суму витрат в сумі 2 010 247,00 грн., а саме від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року, яке було зменшено до «0»попередньою плановою перевіркою та на сьогоднішній день перебуває в стадії оскарження, чим позивач занизив податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 502 561,75 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати, не підтверджених відповідними документами.

Перевіркою показників, відображених у рядку 04.12 Декларації «сума витрат зі страхування (крім витрат довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення)»за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 встановлено, що ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»здійснював операції зі стахування майна, транспортних засобів у сумі 5 875 083,00 грн.

Перевірку відображеного показника за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 в сумі 5 875 083,00 грн. здійснено на підставі таких документів: Договір №307/10 МЗ добровільного страхування майна від 15.11.2010, де предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечуть законодавству України, пов'язані з володінням та розпорядженням майном, що зазначене в Договорі іпотеки від 30.07.2008, який укладено між ПАТ «АКБ»Київ»(Вигодонабувач) та ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»для забезпечення зобов'язань по кредитному договору №04/08 про надання кредиту у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії від 18 березня 2008 року, та Додаткової угоди №1 до нього від 20 березня 2008 року.

Вказаною перевіркою встановлено завищення задекларованих ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»показників у рядку 04.12 Декларацій «сума витрат зі страхування (крім витрат довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення»за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 у сумі -3 268 438,40 грн., у тому числі за: ІV квартал 2010 року -3 268 438,40 грн.

В порушення п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону України №334/94-ВР до валових витрат у 4 кварталі 2010 року віднесено суму страхових платежів з порушенням законодавчо встановлених обмежень -«5 відсотків валових витрат за звітний податковий період», а саме: дозволена сума на віднесення страхових платежів склала: валові витрати за 4 квартал 2010 року становили 51 844 652,00 грн.; витрати зі страхування віднесені до витрат 4 кварталу 2010 року становили 5 860 671,00 грн.; 51 844 652,00*5%=2 592 232,60 грн. ( 5% витрат за звітний податковий період, дозволена сума на віднесення страхових платежів). При цьому, віднесена Товариством сума склала 5 860 671,00 грн. Враховуючи зазначене підприємством завищено суму валових витрат на 3 268 438,40 грн. (5 860 671,00 грн. - 2 592 232,60 грн.).

Таким чином, відповідач зазначає, що на порушення вимог п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 3 268 438,40 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 3 268 438,40 грн., чим занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 817 109,60 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат суму страхових платежів з порушенням законодавчо встановлених обмежень -«5 відсотків валових витрат за звітний податковий період».

Крім того, в Акті перевірки відображено, що ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»включив до витрат ІІ -ІV кварталів 2011 року вартість юридичних послуг, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях до Кагарлицької ОДПІ.

Вартість вказаних послуг становить 172 894,00 грн. та підтверджується актами виконаних робіт №ОУ-039 від 06.04.2011 - юридичні послуги надало ТОВ «Юридична фірма «Аріес»згідно з договором 5/09 від 09.11.2009 на суму 1 514,00 грн без ПДВ; №б/н від 29.04.2011 - надання правової допомоги від ТОВ «Сенді Трейдінг»на суму 10 400,00 грн. без ПДВ; №ОУ-054 від 13.05.2011 - юридичні послуги надало ТОВ «Юридична фірма «Аріес»згідно з договором №5/09 від 09.11.2009 на суму 3 028,0 грн. без ПДВ.; №б/н від 25.08.2011 - юридичні послуги надавало ТОВ «Фаворит груп»Нові технології» на суму 7 333,33 грн. без ПДВ; №б/н від 18.10.2011 - юридичні послуги надавало ТОВ «Фаворит груп»Нові технології»на суму 7 416,67 грн. без ПДВ; №б/н від 13.09.2011 - юридичні послуги надавало ТОВ «Фаворит груп»Нові технології»на суму 136 250,00 грн. без ПДВ; №ОУ-108 від 11.10.2011 - юридичні послуги надало ТОВ «Юридична фірма «Аріес»згідно з договором №5/09 від 09.11.2009 на суму 7 042,0 грн. без ПДВ.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що позивач на порушення вимог п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищив валові витрати в загальній сумі 172 894,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 14 942,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 7 333,33 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 150 708,67 грн., чим занизив податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 3 436,66 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 1 686,67 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 34 662,99 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях до Кагарлицької ОДПІ.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»має сезонний характер виробництва (цукор-пісок вироблявся підприємством з 03.09.2011 по 21.11.2011), на підставі цього Товариством віднесено до валових витрат амортизаційні відрахування обладнання, яке не використовувалось в господарській діяльності підприємства (простої у зв'язку із закінченням сезону виробництва) в сумі 423 292,14 грн.

Отже, на думку Податкового органу, на порушення вимог п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 423 292,14 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 253 300,69 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 169 991,45 грн., чим занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 58 259,16 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 39 098,03 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат, амортизаційні відрахування обладнання, яке не використовувалось в господарській діяльності підприємства (простої в зв'язку із закінченням сезону виробництва).

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника за період із 01.10.2010 по 31.03.2011 на підставі таких документів: актів на списання основних фондів, актів введення в експлуатацію основних фондів, даних аналітичного обліку основних фондів, даних аналітичного обліку основних фондів для мети оподаткування (1,2,3,4 групи по кожному об'єкту, нематеріальні активи по кожному об'єкту), журналів-ордерів та аналітичного обліку по рахунках 103, 104, 105, 106, 112, 131, 132, 133, 14, 151, 152, 153, 154 помісячно з 01.10.2010 по 31.03.2011 встановлено завищення задекларованих Товариством показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань»у сумі 336 783,00 грн., в т.ч. в 1 кварталі 2011 року в сумі 336 783,00 грн.

В той же час, ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»включив до витрат 1 кварталу 2011 року витрати амортизаційних відрахувань основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності платника податків. Облік вартості таких основних фондів ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

Отже, в Акті перевірки відповідач зазначає, що на порушення вимог п. п. 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України № 334/94-ВР Товариством завищено амортизаційні відрахування в загальній сумі 336 783,00 грн., чим занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 84 195,75 грн. у зв'язку із включенням до витрат амортизаційні відрахування основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства.

Щодо порушень позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість в Акті перевірки Податковим органом зафіксовано наступне.

За період з 01.10.2010 по 31.03.2012 Товариством задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 30 543 995,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення в загальній сумі 200 457,86 грн.

Так, відповідач в Акті перевірки зазначає, що Товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальній сумі 61 366,67 грн., а саме відповідно до: податкової накладної №43 від 26.08.2011, отриманої від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології»включено суму ПДВ в розмірі 1 466,67 грн., податкової накладної №53 від 16.09.2011, отриманої від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» включено суму ПДВ в розмірі 27 250,00 грн., податкової накладної №64 від 20.10.2011, отриманої від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології»включено суму ПДВ в розмірі 1 483,33 грн., податкової накладної №76 від 17.02.2012, отриманої від ТОВ «Альбіон 2011»включено суму ПДВ в розмірі 29 500,00 грн., податкової накладної №320 від 02.03.2012, отриманої від ТОВ «Альбіон 2011»включено суму ПДВ в розмірі 1 666,67 грн., сплачених за отримані юридичні послуги, використання яких в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, не встановлено.

Також, перевіркою встановлено, що на порушення п. 4 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в січні 2011 року розмірі 21 333,33 грн. на підставі отриманих від ТОВ «Сенді трейдинг»згідно з податковою накладною №11401 від 14.01.2011 юридичних послуг. Так, в Акті перевірки Податковий орган зазначає, що відповідно до податкового законодавства не є об'єктом оподаткування ПДВ: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Окрім викладеного, в Акті перевірки зафіксовано, що позивачем в порушення ст. 198 п. 1 та ст. 201 п. 6 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 117 757,86 грн., в тому числі: у жовтні 2010 року в сумі -14 302,43 грн., у листопаді місяці 2010 року в сумі -3 102,37 грн., у квітні місяці 2011 року в сумі -6 666,67 грн., у червні місяці 2011 року в сумі -21 746,67 грн., у липні місяці 2011 року в сумі -22 425,00 грн., у серпні місяці 2011 року в сумі -20 038,84 грн., у вересні місяці 2011 року в сумі 10 250,43 грн., у жовтні місяці 2011 року в сумі -19 225,45 грн., а саме у зв'язку із виявленням розбіжностей при опрацюванні «розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»з використанням АРМу «Система обробки податкового кредиту»з наступним контрагентами: ТОВ «Агроукр»( код ЄДРПОУ 36826630) в жовтні місяці 2010 року на суму ПДВ 14 302,43 грн.; СФГ «Хутір»( код ЄДРПОУ 20621520) в листопаді місяці 2010 року на суму ПДВ 3 102,37 грн.; ТОВ «Техпроектсервіс»( код ЄДРПОУ 35981121) в квітні місяці 2011 року на суму ПДВ 6 666,67 грн.; ПП «Віт екс»( код ЄДРПОУ 32277633) в червні місяці 2011 року на суму ПДВ 12 400,00 грн.; ТОВ «Арні-буд» ( код ЄДРПОУ 34425156) в червні місяці 2011 року на суму ПДВ 9 346,67 грн.; ПП «Віт екс»( код ЄДРПОУ 32277633) в липні місяці 2011 року на суму ПДВ 22 425,00 грн.; ПП «Віт екс»( код ЄДРПОУ 32277633) в серпні місяці 2011 року на суму ПДВ 20 038,84 грн.; ТОВ «ТД»Оса»( код ЄДРПОУ 35995414) в вересні місяці 2011 року на суму ПДВ 5 775,43 грн.; ТОВ «Укрмашхімкомплект»(код ЄДРПОУ 22803283) в вересні місяці 2011 року на суму ПДВ 4 475,00 грн.; ПП «Науктехпром»(код ЄДРПОУ 32821838) в жовтні місяці 2011 року на суму ПДВ 19 225,45 грн.

Не погоджуючись із викладеними в Акті перевірки фактами та висновками, Товариство подало до Податкового органу заперечення від 17.07.2012 №14. У відповідь позивачем отримано висновки відповідача від 24.07.2012 №682/10/22-011 про результати розгляду вказаних заперечень, якими заперечення визнано необгрунтованими, а висновки Акту перевірки правомірними.

На підставі викладених вище обставин та за результатами перевірки Податковий орган прийняв, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2012 форми «Р» №0002342301 у зв'язку з порушенням п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 189.11 ст. 189, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 2 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 201 250,00 грн., де 166 599,00 грн. -основний платіж, 34 651,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Р»№0002352301 за встановлення порушення Товариством п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України №334/94-ВР Податковий орган збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 976 014,00 грн., де 1 625 079,00 грн. -основний платіж, 350 935,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

В той же час, у податковому повідомленні-рішенні форми «В1»№0002382301 зазначено, що за порушення Товариством п.п. 7.7.1 п.7.7 і п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 3 місяць 2012 року у розмірі 33 859,00 грн., а також застосував штрафну санкцію на суму 8 465,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012 протиправними та необгрунтованими, Товариство звернулось з даним позовом до суду.

На підтвердження правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат, які Податковий орган не визнав в Акті перевірки, позивачем надано наступні документи.

Копію договору про надання консультаційних послуг № 06/к від 21.07.2010, яким передбачено, що Товариство (Замовник) доручає, а СПД ОСОБА_1 (Виконавець) зобов'язується надати йому спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію) в подальшому «Послуги», а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх у відповідності до умов даного договору. Виконавець інформує (консультує) Замовника з наступних питань: бюджетна політика та регламент бюджетного процесу; концепція та положення про бюджетування на підприємстві; розробка методики та підходу бюджетного планування на підприємстві у відповідності до специфіки діяльності підприємства Замовника. Послуги надаються у формі усних консультацій в офісі Виконавця, за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку та електронною поштою, письмової відповіді на задане питання.

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі виконаних робіт від 20.10.2010 №27 та від 26.10.2010 №28, в яких зафіксовано фактично здійснені Виконавцем роботи і їх вартість. Також надано платіжні доручення від 21.10.2010 №1502 на суму 50 000,00 грн. та від 02.11.2010 №1606 на суму 50 000,00 грн., якими було оплачено виконані роботи з надання консультаційних послуг з питань бюджетної політики. Як доказ економічної обгрунтованості необхідності отримання послуг вказаного характеру та їх використання у господарській діяльності Товариство надало суду копії бюджетування матеріальних затрат, бюджетування постійних витрат, бюджетування фонду оплати праці, бюджетування виробничих витрат, продаж, руху грошових коштів, які розраховувались на підприємстві позивача протягом перевіреного періоду.

В обгрунтування правомірності включення до валових витрат у 4 кварталі 2010 року витрат в сумі 2 010 247,00 грн. Товариством суду надано завірену копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі №2а-3904/11/1070. Даною ухвалою апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 у справі №2а-3904/11/1070, якою визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ Київської області від 17.03.2011 № 0000422301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2 013 189, 66 грн., - без змін.

З метою підтвердження власної позиції щодо самостійного віднесення до валових доходів суми 5 800 270,16 грн. у листопаді 2011 року, яка становить суму страхового платежу за договором добровільного страхування майна № 307/10 МЗ від 15.11.2010, укладеним з ЗАТ «АСК «Рокада», Товариством надано відомість №176 по підприємству за листопад 2011 року «Розрахунки з різн. дебит, кред» (синтетичний рахунок 370) та Реєстр бухгалтерських операцій за листопад місяць 2011 року по синтетичному рахунку 370. Із вказаних документів вбачається, що віднесена до складу валових витрат сума страхового платежу у розмірі 5 800 270,16 грн. у листопаді 2010 року за договором добровільного страхування майна № 307/10 МЗ від 15.11.2010, позивачем у листопаді 2011 року включена до складу нерозподіленого прибутку.

З метою підтвердження правомірності включення Товариством до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 117 757,86 грн., а саме на підставі господарських взаємовідносин з наступними контрагентами: ТОВ «Агроукр»в жовтні місяці 2010 року на суму ПДВ 14 302,43 грн.; СФГ «Хутір»в листопаді місяці 2010 року на суму ПДВ 3 102,37 грн.; ТОВ «Техпроектсервіс»в квітні місяці 2011 року на суму ПДВ 6 666,67 грн.; ПП «Віт екс»в червні місяці 2011 року на суму ПДВ 12 400,00 грн.; ТОВ «Арні-буд»в червні місяці 2011 року на суму ПДВ 9 346,67 грн.; ПП «Віт екс»в липні місяці 2011 року на суму ПДВ 22 425,00 грн.; ПП «Віт екс»в серпні місяці 2011 року на суму ПДВ 20 038,84 грн.; ТОВ «ТД»Оса»в вересні місяці 2011 року на суму ПДВ 5 775,43 грн.; ТОВ «Укрмашхімкомплект»в вересні місяці 2011 року на суму ПДВ 4 475,00 грн.; ПП «Науктехпром»в жовтні місяці 2011 року на суму ПДВ 19 225,45 грн., позивачем надано завірені копії відповідних податкових накладних, отриманих від вказаних контрагентів на відповідні суми коштів, в т.ч. ПДВ, та реєстри отриманих і виданих податкових накладних підприємства, де Товариством відображено вказані первинні документи.

На підтвердження реальності господарських операцій Товариства з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології»та ТОВ «Альбіон»позивачем надано наступні первинні документи: договори про надання юридичних послуг, додаткові угоди до них, акти приймання-передачі послуг, податкові накладні, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. Також надано завірені копії платіжних доручень від 26.08.2011 №1291 на суму 8 800,00 грн., від 16.09.2011 №1445 на суму 163 500,00 грн., від 20.10.2011 №1713 на суму 8 900,00 грн., якими позивач сплатив вартість отриманих послуг від ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», в т. ч. ПДВ, та від 22.02.2012 №205 на суму 44 250,00 грн., від 22.02.2012 №206 на суму 44 250,00 грн., від 22.02.2012 №207 на суму 44 250,00 грн., від 22.02.2012 №208 на суму 44 250,00 грн., якими оплачено вартість отриманих послуг від ТОВ «Альбіон», в т.ч. ПДВ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств в момент здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами протягом перевіреного періоду було врегульовано Законом №334/94-ВР і Податковим кодексом України.

Враховуючи викладені положення норм матеріального та процесуального законодавства, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0002352301, яким Податковий орган збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі на 1 976 014,00 грн., прийнято неправомірно з огляду на таке.

Як встановлено, рішення відповідача форми «Р»№0002352301 прийнято на підставі виявлених в ході перевірки та зафіксованих в Акті перевірки порушень вимог податкового законодавства.

В свою чергу, суд вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат підприємства кошти в сумі 100 000,00 грн., сплачені Товариством СПД ОСОБА_1 за отримані консультаційні послуги.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 і підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України №334/94 судом не приймаються до уваги, оскільки Товариством первинними документами доведено, що в межах виконання умов договору про надання консультаційних послуг № 06/к від 21.07.2010, Товариством сплачено кошти в сумі 100 000,00 грн. за отримані та використані в подальшому у власній господарській діяльності консультаційні послуги з питань бюджетної політики підприємства, що відповідає нормам п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94.

Також, суд не бере до уваги посилання Податкового органу на відсутність у Товариства підстав включати до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року витрати в сумі 2 010 247,00 грн., так як на дату підписання Акту перевірки тривало судове оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі №2а-3904/11/1070.

Відповідно до частини 3 статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частина 5 статті 254 КАС України визначає, зокрема, що ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі №2а-3904/11/1070 апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 у справі №2а-3904/11/1070, якою визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ Київської області від 17.03.2011 № 0000422301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2 013 189, 66 грн. - без змін. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що вона набрала законної сили з моменту проголошення, оскільки була постановлена судом у відкритому судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи викладені положення чинного процесуального законодавства, позивач мав право включати до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року витрати в сумі 2 010 247,00 грн., оскільки на час перевірки судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення, яким витрати підприємства за 4 квартал 2010 року було зменшено до «0», скасовано в судовому порядку.

Судом встановлено, що Товариством у 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат віднесено суму страхових платежів з порушенням законодавчо встановлених обмежень -«5 відсотків валових витрат за звітний податковий період». Зокрема, обмеження перевищено на суму 3 268 438,40 грн., чим занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 817 109,60 грн.

Так, відповідно до абз. 3 пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України №334/94-ВР віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

В той же час, суду доведено та не заперечується відповідачем, що на момент проведення перевірки, Товариство самостійно у листопаді 2011 року включило до складу валових доходів суму 5 800 270,16 грн., що становить суму страхового платежу за договором добровільного страхування майна № 307/10 МЗ від 15.11.2010, укладеного із ЗАТ «АСК «Рокада». Таким чином, позивач самостійно збільшив власні зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на відповідну суму, чим виправив власне порушення вимог податкового законодавства, допущене у 4 кварталі 2010 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки вказані дії Товариства в результаті не призвели до втрат державного бюджету, то у даному випадку відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 817 109,60 грн. за основним платежем.

Також, суд вважає безпідставним з боку Податкового органу встановлення порушення п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та зменшення Товариству витрат ІІ -ІV кварталів 2011 року на загальну суму 172 894,00 грн., яку позивачем сплачено за отримані юридичні послуги від ряду контрагентів у формі представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях. Таке зменшення відповідач необгрунтовано визначив на тій підставі, що Товариство включило до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Так, відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Вказаний перелік не передбачає витрати на отримання послуг, які полягають у представлянні інтересів на судових засіданнях, тобто витрат на юридичні послуги.

В той же час, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначає перелік витрат суб'єкта господарювання, які останній не має права включати до валових витрат, проте дана норма не передбачає заборону віднесення до витрат суми коштів, сплачених за отримані юридичні послуги.

Крім того, згідно з п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність»- діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, положення ст. 3 Господарського кодексу України визначають, що сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Таким чином, витрати Товариства на отримання юридичних послуг, які полягали у представленні інтересів у судах, прямо пов'язані із забезпеченням здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не порушував вимог п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України шляхом віднесення до валових витрат коштів у загальній сумі 172 894,00 грн., вирачених на представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях до Кагарлицької ОДПІ.

Також, суд вважає помилковим з боку відповідача донарахування Товариству податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 1-3 квартали 2011 року в загальній сумі 181 552,94 грн. та встановлення порушення позивачем положень п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР і п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України за включення до складу валових витрат амортизаційні відрахування обладнання, яке не використовувалось в господарській діяльності підприємства (простої в зв'язку з закінченням сезону виробництва).

Відповідно до п.п. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Підпункт 145.1.2 пункту 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України визначає, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

В той же час, пункт 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України визначає, що амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Таким чином, оскільки жодних доказів виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) та документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації, суду не надано, то позивач правомірно відніс до валових витрат (інших витрат) амортизаційні відрахування обладнання, яке тимчасово не використовувалось в господарській діяльності підприємства у зв'язку із сезонністю виробництва.

Окрім викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0002342301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 201 250,00 грн., та форми «В1»№0002382301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 3 місяць 2012 року у розмірі 33 859,00 грн., прийнято також неправомірно у зв'язку з наступним.

Як встановлено, вказані рішення прийнято на підставі виявлених в ході перевірки та зафіксованих в Акті перевірки порушень вимог податкового законодавства.

Порядок оподаткування а податком на додану вартість з контрагентами протягом перевіреного періоду було врегульовано Законом України №168/97-ВР і Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В той же час, пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Враховуючи викладені положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд вважає доведеним правомірність та обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ за наслідками взаємовідносин, зокрема, з контрагентами ТОВ «Сенді трейдинг», ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», ТОВ «Альбіон 2011»за перевірений період у зв'язку з отриманням юридичних послуг з огляду на таке.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, а також використання отриманих юридичних послуг у власній господарській діяльності.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, зокрема, в забезпеченні нормального господарського процесу на підприємстві, для чого необхідним, також, є отримання тих чи інших юридичних послуг, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочинами, факти здійснення Товариством розрахунків за отримані послуги, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за договорами про надання юридичних послуг.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності використання отриманих юридичних послуг від контрагентів у господарській діяльності підприємства.

Відповідач таких доказів не надав, зокрема, щодо використання отриманих юридичних послуг у спосіб не пов'язаний з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Сенді трейдинг», ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», ТОВ «Альбіон 2011» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними у справі.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Сенді трейдинг», ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», ТОВ «Альбіон 2011»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сенді трейдинг», ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», ТОВ «Альбіон 2011».

В той же час, суд не бере до уваги посилання відповідача на Закон України N 3387-VI від 19.05.2011 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та затвердження ставок вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур», оскільки він жодним чином не стосується спірних правовідносин, зокрема, щодо правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні отриманих юридичних послуг.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

З огляду на викладене, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо декларування та сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Підприємства щодо таких порушень.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В порядку ст. 11 КАС України, судом витребувано у відповідача докази направлення повідомлень позивачу щодо наявності у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних розбіжностей з даними контрагентів. Суд звертає увагу, що надані на вимогу суду листи Податкового органу направлені на адресу позивача від 30.03.2011 № 3151/10/15-009/691, від 06.02.2011 № 651/10/15-009/33, від 09.11.2011 № 3039/10/15-009/2542, від 09.11.2011 № 3040/10/15-009/2542, від 19.09.2011 № 8276/10/15-009/2167, від 13.07.2011 № 6781/10/15-009/1691 в порядку ст.ст. 20, 73 Податкового кодексу України, тобто отримання податкової інформації органами державної податкової служби, містять запрошення у наданні пояснень та документальних підтверджень, а, головне, вказують на встановлення вірогідного заниження податкових зобов'язань/завищення податкового кредиту з контрагентами.

Таким чином, відповідачем не дотримано процедуру, встановлену абзацом другим пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України. Отже Податковий орган не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 цього Кодексу було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Товариства із вказаними контрагентами, тоді як на вимогу суду позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеними суб'єктами господарювання у звітних документах, зокрема, у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що контрагенти ТОВ «Агроукр», СФГ «Хутір», ТОВ «Техпроектсервіс», ПП «Віт екс», ТОВ «Арні-буд», ПП «Віт екс», ТОВ «ТД»Оса», ТОВ «Укрмашхімкомплект», ПП «Науктехпром», можливо, порушують вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Як убачається з абзацу другого п.п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 9 п.п. 201.10. ст. 201 ПК України встановлено випадок, який не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Так, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Проте, посилаючись на наведену правову норму, треба врахувати положення п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, до числа таких платників податку відноситься позивач.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за наслідками взаємовідносин із переліченими вище контрагентами.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом суду не доведено жодними доказами правомірності своїх рішень чи фактів безпідставного або неправомірного формування позивачем податкового кредиту і валових витрат у зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів протягом перевіреного періоду.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем порушень вимог податкового законодавства, доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 27 липня 2012 року №0002342301, №0002352301 та № 0002382301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 вересня 2012 р.