Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2а-3813/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3813/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів -Вівдиченко Т.Р., та Федорової Т.Р.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 форми «Р»№0002342301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 201 250,00 грн., де 166 599,00 грн. - основний платіж, 34 651,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція; форми «Р»№0002352301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 976 014,00 грн., де 1 625 079,00 грн. - основний платіж, 350 935,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція; форми «П»№0002362301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 у розмірі 3 856 732,00 грн.; форми «В1»№0002382301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 3 місяць 2012 року у розмірі 33 859,00 грн., а також застосовано штрафну санкцію на суму 8 465,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 27 липня 2012 року №0002342301, №0002352301 та №0002382301 і Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено виїзну документальну перевірку ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства з 01.10.2010 по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт № 117/22-011/19409200 від 11.07.2012 року (далі - Акт перевірки), на підставі висновків якого зафіксовані порушення податкового законодавства позивачем, а саме:

- пункт 2 - порушення вимог п. п. 5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виникло у зв'язку із завищення валових витрат в загальній сумі 100 000,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 100 000,00 грн., чим занижено податок на прибуток за 4 кварталі 2010 року на суму 25 000,00 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;

- пункт 3 - п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України, яке виникло у зв'язку з віднесенням до валових витрат у 4 кварталі 2010 року суму витрат на суму 2 010 247,00 грн., а саме від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року, яке було зменшено до «0»попередньою плановою перевіркою та на сьогоднішній день перебуває в стадії оскарження, чим позивач занизив податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 502 561,75 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат витрати, не підтверджених відповідними документами;

- пункт 4- п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону України, де позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 3 268 438,40 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 3 268 438,40 грн., чим підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 817 109,60 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат суму страхових платежів з порушенням законодавчо встановлених обмежень - «5 відсотків валових витрат за звітний податковий період»;

- пункт 6 - п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 172 894,00 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток за II кварталі 2011 року на суму 3 436,66 грн., за III квартал 2011 року на суму 1 686,67 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 34 662,99 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат, витрат які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях до Кагарлицької ОДПІ;

- пункт 7 - п. 144.1 ст. 144 ПК України, де позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 423 292,14 грн., в тому числі у II кварталі 2011 року в сумі 253 300,69 грн., у III кварталі 2011 року в сумі 169 991,45 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток у II кварталі 2011 року на суму 58 259,16 грн., у III кварталі 2011 року на суму 39 098,03 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат, амортизаційних відрахувань обладнання, яке не використовувалось в господарській діяльності підприємства (простої в зв'язку із закінченням сезону виробництва);

- пункт 9 - п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України позивачем завищено амортизаційні відрахування в загальній сумі 336 783,0 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 336 783,0 грн., чим підприємство занизило податок на прибуток за 1 кварталі 2011 року на суму 84 195,75 грн. у зв'язку з включенням до витрат амортизаційних відрахувань основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства;

- пункт 10 - ст. 198 п. 1 та ст. 201 п. 6 Податкового кодексу України, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 117 757,86 грн.; ст. 198 п. 3 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальній сумі 61 366,67грн.; ст. 198 п. 4 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в січні 2011 року розмірі 21 333,33 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 166 599,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 33 859,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 5.1 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Як встановлено судом першої інстанції в межах виконання умов договору про надання консультаційних послуг № 06/к від 21.07.2010, Товариством сплачено кошти в сумі 100 000,00 грн. за отримані та використані в подальшому у власній господарській діяльності консультаційні послуги з питань бюджетної політики підприємства, що відповідає нормам п. 5.1 ст. 5 Закону України, тому доводи відповідача щодо порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

У відповідності ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності у Товариства підстав включати до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року витрати в сумі 2 010 247,00 грн., так як на дату підписання Акту перевірки тривало судове оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі №2а-3904/11/1070, оскільки на час перевірки податкове повідомлення-рішення, яким витрати підприємства за 4 квартал 2010 року було зменшено до «0»було скасовано в судовому порядку.

Згідно до абз. 3 пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариством у 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат віднесено суму страхових платежів з порушенням законодавчо встановлених обмежень -«5 відсотків валових витрат за звітний податковий період». Зокрема, обмеження перевищено на суму 3 268 438,40 грн., чим занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 817 109,60 грн. На момент проведення перевірки, Товариство самостійно у листопаді 2011 року включило до складу валових доходів суму 5 800 270,16 грн., що становить суму страхового платежу за договором добровільного страхування майна № 307/10 МЗ від 15.11.2010, укладеного із ЗАТ «АСК «Рокада».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач самостійно збільшив власні зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на відповідну суму, чим виправив власне порушення вимог податкового законодавства, допущене у 4 кварталі 2010 року.

Крім того, у відповідності до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Вказаний перелік не містить заборони суб'єкту господарювання включення до валових витрат сум за отримання послуг, які полягають у представленні інтересів на судових засіданнях, тобто витрат на юридичні послуги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності порушення позивачем норм закону в цій частині за отримані юридичні послуги від ряду контрагентів у формі представлення інтересів ВАТ «Кагарлицького цукрового заводу»на судових засіданнях, оскільки дані послуги прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

У відповідності до п.п. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про помилковість донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за 1 -3 квартали 2011 року та встановлення порушення положень п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України за включення до складу валових витрат амортизаційних відрахування обладнання, яке не використовувалось в господарській діяльності підприємства (простої в зв'язку із закінченням сезону виробництва) у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів про виведення основних засобів з експлуатації і правом суб'єкта господарювання на нарахування амортизації об'єкту передбаченого ст.ст.145, 146 Податкового Кодексу України і зворотне твердження відповідача колегія вважає необґрунтованим.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність та обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ за наслідками взаємовідносин, зокрема, з контрагентами TOB «Сенді трейдинг», TOB «Фаворит груп «Нові технології», TOB «Альбіон 2011»за перевірений період у зв'язку з отриманням юридичних послуг, оскільки реальність такої господарської операції підтверджена належними документами, а доказів на їх спростовання відповідачем до суду першої інстанції не надано і в судову колегію не представлено.

Крім того, не може бути підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ порушення податкової дисципліни вчинені контрагентом платника податку, що узгоджується і з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини та зазначив, що за таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Підприємства щодо таких порушень.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо декларування та сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.