Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а-1870/5537/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/5537/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касян С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Роменська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.03.2012 р. № 0000042303 та від 07.06.2012 р. № 0000761750/1 та № 0000771750/1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до висновків, зроблених в п. п. 2.2.2 Акту перевірки, позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат грошові кошти в сумі 46 092,80 грн. Вказані витрати складаються з витрат, понесених за отримання автопослуг на суму 16478 грн. (не підтверджені подорожніми листами), логістичних послуг на суму 23707,08 грн. (відсутні акти виконаних робіт) та з витрат на закупівлю будматеріалів на суму 5907 грн. (не використовувались в господарській діяльності).

Позивач не погоджується з таким висновком, оскільки до складу валових витрат у 2010 р. відносились тільки прямі витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу та підтверджені документально.

Всі витрати, понесені у зв'язку з отриманням послуг по перевезенню вантажів, а також логістичних послуг, підтверджуються всіма необхідними первинними документами, які в повному обсязі були надані під час проведення перевірки.

Зазначає, що висновок про невикористання в господарській діяльності будматеріалів на суму 5907 грн. є хибним, оскільки відповідно до договору оренди від 01.09.2010 р., укладеного з ТОВ «Матабор», що знайшло своє відображення в Акті перевірки, позивачем орендується цілісний майновий комплекс з виробничими потужностями, складськими приміщеннями, адміністративним будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Одним із видів господарської діяльності згідно з реєстраційними даними ФОП ОСОБА_3 визначено виробництво борошна та виробництво макаронних виробів.

Придбані будівельні матеріали на суму 5907 грн. були використані для облаштування цеху та допоміжних приміщень, в яких саме і здійснюється господарська діяльність позивача. Вказані витрати належним чином підтверджені відповідними первинними документами, які були надані під час перевірки.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, позивачем у 2011 р. було безпідставно віднесено до складу валових витрат грошові кошти в сумі 230020,95 грн.

Вказані витрати складаються частково з витрат 129607,25 грн., понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб підприємців, що сплачують єдиний податок, та витрат, понесених на придбання будматеріалів у ФОП ОСОБА_4 на суму 8332,4 грн. (не використовувались в господарській діяльності).

Як передбачено п. п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2012 р.), витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації) не включаються до складу витрат.

Дотримуючись вказаних положень закону, витрати на суму 129607,25 грн., понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб-підприємців, що сплачують єдиний податок, не враховувались під час формування складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та не відображались в податковій звітності за 2011 рік.

Крім того, витрати на придбання будматеріалів у ФОП ОСОБА_4 повинні відноситись до складу валових витрат, оскільки лист ГКЛ, профіль для стелі, профіль для стін, утеплювач, які були придбані у ФОП ОСОБА_4, були використані для облаштування лінії по фасуванню виробленої продукції, тобто використані в господарській діяльності. Всі первинні документи, які підтверджують вказані витрати, були надані для перевірки в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 2.5.2 Акту перевірки встановлено, що позивачем начебто безпідставно до сум податкового кредиту, задекларованих в податковій деклараціях 2010 року, включено 50586,61 грн.: за листопад 2010 р. безпідставно включено суму податку на додану вартість, сплачену ПП «Одісея НБ» в ціні придбаного дизельного палива в сумі 2474,52 грн.; за вересень 2011 р. безпідставно включено суму податку на додану вартість, сплачену ПП «Одісея НБ» в ціні придбаного дизельного палива в сумі 10000 грн.; за жовтень 2010 р. безпідставно включено суму податку на додану вартість, сплачену ФОП ОСОБА_4 за будівельні матеріали в сумі 1666,48 грн.; за лютий 2011 р. безпідставно включено суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного бензину А-92 на суму 15305,91 грн.

Щодо здійснення господарських операцій з ПП «Одісея НБ», то вони підтверджується накладними, платіжними документами, податковими накладними, рахунками. Всі первинні документи, які підтверджують право на податковий кредит по данин взаємовідносинах були надані для проведення перевірки в повному обсязі.

Сума податку на додану вартість, сплачена в ціні придбаного бензину А-92, правомірно включена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказаний бензин частково був використаний для заправки вантажного автомобіля ЗИЛ, який використовується в господарській діяльності та наявність якого зафіксована актом перевірки, а частково використовувався для сушки зерна. Всі первинні документи, які свідчать про використання вказаного бензину в господарській діяльності, були надані для перевірки.

Відповідно до п. 2.13 Акту перевірки встановлено, що позивачем було порушено вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфери торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині роздрукування та зберігання фіскальних звітних чеків.

Однак законодавство України передбачає відповідальність у вигляді фінансової санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за не зберігання фіскального звітного чеку, не ставлячи при цьому в залежність розмір фінансової санкції до кількості випадків порушення Закону.

Отже, застосування санкцій в розмірі 3060 грн. згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову (т. 1, а.с. 52-58), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки проведеною документальною перевіркою позивача встановлено заниження ним податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та порушення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій, які викладено в Акті перевірки.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених вище, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.05.1997 р., має ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 28), перебуває на обліку у Роменській ОДПІ (т. 1, а.с. 145).

У період з 14.02.2012 р. по 03.03.2012 р. працівниками Роменської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 31.12.11, за результатами якої складено акт від 13.03.12 р. № 16/172-НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки), (т. 1, а.с. 144-176).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у сум 41 416,90 грн., податку на додану вартість у сумі 50586,41 грн., а також порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

На підставі Акту перевірки Роменською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771750 від 27.03.12 р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 47 862,91 грн., за штрафними санкціями у сумі 11965,72 грн. (т. 1, а.с. 21), № 0000761750 від 27.03.12 р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 41 416,90 грн., за штрафними санкціями у сумі 8 625,75 грн. (т. 1, а.с. 22), № 0000042303 від 28.03.12 р. про застосування до позивача штрафної санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» у сумі 3060 грн. (т. 1, а.с. 20).

За наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення рішенням ДПС у Сумській області від 22.05.12 р. скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.12 р. № 0000761750 в частині податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13 812 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 453 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000771750 від 27.03.12 р. в частині податку на додану вартість у розмірі 18 416 грн. та штрафних санкцій у сумі 8 429 грн. (т. 1, а.с. 31-38).

З урахуванням часткового скасування ДПС у Сумській області податкових повідомлень-рішень, 07 червня 2012 року Роменською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771750/1 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29 446,91 грн., за штрафними санкціями у сумі 3536,72 грн. (т. 1, а.с. 24) та № 0000761750/1 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 27 604,90 грн., за штрафними санкціями у сумі 5 172,77 грн. (т. 1, а.с. 23).

Рішенням ДПС України від 21.06.12 р. у задоволенні повторної скарги позивача на вищевказані податкові повідомлення-рішення відмовлено (т. 1, а.с. 39-46).

Як убачається з тексту Акту перевірки, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та порушення вимог законодавства про реєстратори розрахункових операцій стали наступні обставини.

ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України віднесено до складу витрат за 2010 рік витрати у розмірі 46 092,80 грн., за 2011 рік - 230020,65 грн., які не пов'язані із господарською діяльністю підприємця та включені до витрат без підтверджуючих первинних документів.

Зокрема, витрати з надання автопослуг на суму 16478 грн. (відсутні подорожні листи, товарно-транспортні накладні), надання логістичних послуг ТОВ "Експансія" (м. Вишневе, Київська обл.) на суму 23707,08 грн. (відсутні акти виконаних робіт), закупка будматеріалів на суму 5907 грн., які не використовувалися в господарській діяльності.

ФОП ОСОБА_3 у 2011 році було безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на суму 129607,25 грн., здійснені на придбання товарно - матеріальних цінностей у платників єдиного податку (ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9), а також вартість будівельних матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_4 на суму 8332,40 грн., у тому числі ПДВ 1666,48 грн., використання яких в господарській діяльності перевіркою не встановлено.

За результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 і його контрагентів, встановлено розбіжності (завищення податкового кредиту) із контрагентом ПП "Одісея-НБ" (код 36504386).

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту включено податок на додану вартість з вартості дизельного палива по податкових накладних ПП "Одісея-НБ", угоди з яким на поставку палива є нікчемними. Підприємцем завищено задекларовані показники податкового кредиту у деклараціях по податку на додану вартість на загальну суму 12474,52 грн., у тому числі за листопад 2010 року у сумі 2474,52 грн., за вересень 2011 року - 10000 гривень.

В актах зустрічних перевірок ПП "Одісея-НБ" від 22 лютого 2012 року №33/2305/36504386 та від 15 лютого 2012 року № 23/2305/36504386 Роменської МДПІ зазначено, що ПП "Одісея-НБ" є посередником з реалізації дизельного палива. До податкового кредиту ПП "Одісея-НБ" включено податок на додану вартість по операціях із придбання дизпалива від ТОВ "Техноторг-Ком" (код 36283352, м. Київ) та ТОВ "Ліга-Груп" (код 36449011, с. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області). В ПП "Одісея-НБ» відсутній об'єкт оподаткування та база оподаткування при оформленні реалізації товарів по податкових накладних ТОВ Техноторг-Ком" та ТОВ "Ліга-Груп".

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 1666,48 грн. з вартості будівельних матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_4, та у лютому 2011 року ПДВ 15305,91 грн. з вартості бензину А-92, використання яких в господарській діяльності підприємця в ході перевірки не встановлено.

Під час перевірки книг обліку розрахункових операцій до реєстратора розрахункових операцій встановлено незберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій: 21 липня 2010 року, 17 серпня 2010 року, 9 грудня 2010 року, 23 листопада 2010 року, 20 січня 2011 року, 18 березня 2011 року, 12 квітня 2011 року, 8 червня 2011 року, 19 липня 2011 року.

Також вивченням матеріалів справи судом встановлено, що 05.01.10 р. між позивачем (замовник) і ОСОБА_10 (виконавець) укладено Цивільно-правовий договір, згідно з яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати автопослуги з перевезення зерна, борошна та іншого вантажу; за виконані роботи сплачується ціна згідно актів виконаних робіт та рахунків (т. 1, а.с. 177).

Надання послуг за цим договором і проведення оплати за них підтверджується копією акту виконаних робіт № 7 від 29.10.10 р. на суму 7980 грн., рахунком від 29.10.10 р. на суму 7980 грн., видатковим касовим ордером від 29.10.10 р. на суму 7980 грн. (т. 1, а.с. 178-180).

25 березня 2010 року між позивачем (замовник) і ПП ОСОБА_11 (виконавець) укладено Цивільно-правовий договір, згідно з яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати автопослуги з перевезення зерна, борошна та обладнання; за виконані роботи сплачується ціна згідно актів виконаних робіт та рахунків (т. 1, а.с. 181).

Надання послуг за цим договором і проведення оплати за них підтверджується копією акту виконаних робіт № 70 від 30.09.10 р. на суму 7398 грн., рахунком № 110 від 30.09.10 р. на суму 7398 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30.09.10 р. на суму 7398 грн. (т. 1, а.с. 182-184).

Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 21.12.10 р., квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 21.12.10 р., рахунком № 24 від 21.12.10 р. підтверджується одержання позивачем від ФОП ОСОБА_12 автопослуг на суму 1100 грн. (т. 1, а.с. 185-187).

Згідно з договором купівлі-продажу від 09.09.10 р., укладеного між позивачем (покупець) і ПП «Одісея-НБ» (продавець), продавець зобов'язався систематично постачати і передавати у власність покупця дизпаливо (т. 1, а.с. 96, 97).

Одержання дизпалива та компонента дизпалива від ПП «Одісея-НБ» підтверджується податковою накладною № 4 від 27.09.11 р., товарною накладною № 4 від 27.09.11 р., товарно-транспортною накладною від 27.09.11 р. на суму ПДВ 10000 грн., податковою накладною № 2 від 03.11.10 р., товарною накладною № 2 від 03.11.10 р., товарно-транспортною накладною від 03.11.10 р. на суму ПДВ 12373,60 грн. (т. 1, а.с. 100-103, 242, 243).

Згідно зі спеціальним витягом із ЄДРПОУ від 17.09.12 р. (т. 2, а.с. 1-3), ПП «Одісея-НБ» зареєстровано як юридичну особу з 28.04.2010 р., має стан - зареєстровано, основний вид діяльності - оптова торгівля паливом.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час існування спірних правовідносин було врегульовано підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з приписами п.п.7.2.1. п. 7.2 статті 7 згаданого Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалось, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з нормами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд відзначає, що наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ПП «Одісея-НБ» (договір, податкові і видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення позивачу сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту, через встановлення порушень вимог податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання, оскільки згідно з статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність у випадку порушення вимог податкового законодавства третіми особами (контрагентами своїх контрагентів, тобто особами, з якими позивач навіть не мав фінансово-господарських відносин).

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за операціями з ПП «Одісея-НБ» на суму 12 474,52 грн. та визначення штрафних санкцій у сумі 3118,63 грн. за ці порушення (т. 2, а.с. 44) є необґрунтованим.

Суд також вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за епізодом віднесення до валових витрат автопослуг на суму 16 478 грн., виходячи з наступного.

Як зазначено в Акті перевірки (т. 1, а.с. 159), підприємцем безпідставно віднесено до складу валових витрат автопослуги на суму 16 478 грн., оскільки відсутні подорожні листи, товарно-транспортні накладні, маршрути водіїв.

Суд зазначає, що питання формування валових витрат фізичної особи-підприємця на час існування спірних правовідносин було врегульовано наступним чином.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств".

У додатку № 7 до Інструкції № 12 «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом Головної ДПІ України № 12 від 21.04.93, вказано, що оскільки фізичні особи - платники податку не є юридичними особами і платниками податку на прибуток, не мають обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формують витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з деякими особливостями.

Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 42 Господарського кодексу. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат вартості одержаних автопослуг у сумі 16 478 грн. Необґрунтованість віднесення вказаних сум до валових витрат мотивовано в Акті перевірки відсутністю подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, маршрутів водіїв.

Водночас вивченням наданих позивачем копій первинних документів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12 встановлено, що вказані первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість віднесення позивачем витрат по операціям з вказаними особами до валових витрат.

Посилання представника відповідача на ненадання документів по взаємовідносинам з цими контрагентами для перевірки спростовується текстом Акту перевірки, на аркуші 13 якого (т. 1, а.с. 156) зазначено, що на перевезення вантажів укладено усні договори, виконання робіт підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Щодо висновків податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 23 707 грн. у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт з надання логічних послуг ТОВ «Експансія», закупки будматеріалів на суму 5907 грн. у ФОП ОСОБА_13 та в сумі 8392 грн. у ФОП ОСОБА_4, використання яких у господарській діяльності позивача не встановлено, то суд погоджується з вказаними висновками, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2. ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 44.3. ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6. ПК України визначено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7. ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Як встановлено судом, первинні документи на підтвердження одержання логістичних послуг від ТОВ «Експансія» (т. 1, а.с. 72-83), на підтвердження використання у власній господарській діяльності будматеріалів, одержаних від ФОП ОСОБА_13 (т. 1, а.с. 188-191) і ФОП ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 90-95) позивачем надано лише в ході розгляду справи в суді.

На підтвердження факту витребування вказаних документів у позивача під час перевірки представником відповідача надано копії запитів від 16.02.12 р. та від 22.02.12 р. (т. 2, а.с. 37, 38), про одержання яких позивачем свідчить часткове надання документів, вказаних у запитах, зокрема, даних щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (т. 2, а.с. 39-43).

Таким чином, позивач не скористався визначеним Податковим кодексом України правом надати контролюючому органу відсутні документи з описом вкладення, а також правом надати протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки до контролюючого органу документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Доказів того, що вищевказані документи були у позивача на час подання відповідної податкової звітності та проведення перевірки, але він не зміг з поважних причин скористатися вказаними правами, позивач суду не надав.

Як передбачено пунктом 44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки позивачем не доведено суду поважності причин невикористання своїх прав на направлення відсутніх документів контролюючому органу з описом вкладення та на подання їх протягом трьох днів з моменту одержання акту перевірки, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про відсутність вказаних документів на час складання податкової звітності.

По епізоду заниження валових витрат у зв'язку з необґрунтованим віднесенням до їх складу 129 607,25 грн. на придбання товарно-матеріальних цінностей у платників єдиного податку суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 139.1.12 а. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), до складу валових витрат не включаються витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.

На підтвердження факту витребування у позивача під час перевірки розшифровки сум витрат, відображених в деклараціях про доходи, представником відповідача надано копію запиту від 16.02.12 р. (т. 2, а.с. 37), який було частково задоволено позивачем, зокрема, надано дані щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (т. 2, а.с. 39-43). Як пояснив представник відповідача, зазначені розшифровки позивачем у ході перевірки надані не були.

Як зазначив позивач у позові, ним не було включено витрати з придбання ТМЦ у платників єдиного податку до складу валових витрат відповідного періоду.

Натомість належних доказів того, що до валових витрат відповідних періодів позивачем дійсно не було включено витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, позивачем суду не надано.

У зв'язку з ненаданням позивачем під час перевірки розшифровки сум витрат, відображених у деклараціях про доходи, суд відповідно до приписів пункту 44.6 ПК України приходить до висновку, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності, у зв'язку з чим вважає висновки податкового органу щодо завищення валових витрат з цих підстав правомірними.

По епізоду завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням будматеріалів на суму ПДВ 1666 грн. та бензину А-92 на суму ПДВ 15 305 грн., які не були використані у господарські діяльності позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31 січня 2011 року у справі № 21-42а10, за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як встановлено судом, на час проведення документальної перевірки позивачем не було підтверджено належними первинними документами використання у власній господарській діяльності вказаних будматеріалів та бензину А-92.

Доказів того, що надані ним у ході судового розгляду справи документи на підтвердження вказаних обставин (акт від 30.11.11 р. про використання будматеріалів та акти про використання ПММ при просушці зернових і маршрутні листи (т. 1, а.с. 95, а.с. 109-136)) були у позивача на час подання відповідної податкової звітності та проведення перевірки, але він не зміг з поважних причин скористатися правом надати їх податковому органу після проведення перевірки, позивач суду не надав.

Враховуючи приписи пункту 44.6 ПК України, суд погоджується з висновком податкового органу про необґрунтоване віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні вказаних товарів, до податкового кредиту.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, під час перевірки книг обліку розрахункових операцій до реєстратора розрахункових операцій встановлено незберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій: 21 липня 2010 року, 17 серпня 2010 року, 9 грудня 2010 року, 23 листопада 2010 року, 20 січня 2011 року, 18 березня 2011 року, 12 квітня 2011 року, 8 червня 2011 року, 19 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання передбачена фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не заперечуючи проти допущеного порушення, позивач зазначає, що вказана фінансова санкція повинна бути застосована одноразово незалежно від кількості випадків не зберігання фіскальних чеків.

Однак суд не погоджується з даною позицією позивача, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, перевіркою встановлено 9 випадків незберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій: 21 липня 2010 року, 17 серпня 2010 року, 9 грудня 2010 року, 23 листопада 2010 року, 20 січня 2011 року, 18 березня 2011 року, 12 квітня 2011 року, 8 червня 2011 року, 19 липня 2011 року.

Суд вважає, що оскільки кожне з наведених порушень містить окремий склад фінансового правопорушення, а не є одним продовжуваним правопорушенням, застосування податковим органом передбаченої законом фінансової санкції за кожний випадок не зберігання фіскального чека є правомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень за епізодом віднесення до валових витрат автопослуг в сумі 16 478 грн. та формування податкового кредиту в сумі 12 474 грн. за операціями з ПП «Одісея-НБ» підлягають задоволенню.

Як убачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (т. 2, а.с. 44), за епізодом взаємовідносин з ПП «Одісея-НБ» позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12 474 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3118,63 грн. (618,63 грн. + 2500 грн.) Сума донарахованого грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за епізодом віднесення до валових витрат автопослуг в сумі 16 478 грн. складає 2 471,70 грн. (16478 х 15 %).

Відповідно до приписів статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень на загальну суму 18 064,33 грн. (12 474+3118,63+2 471,70), підлягають відшкодуванню позивачеві судові витрати у сумі 180,64 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської ОДПІ від 07 червня 2012 року № 0000761750/1 в частині збільшення грошового зобов"язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 2 471,70 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської ОДПІ від 07 червня 2012 року № 0000771750/1 в частині збільшення грошового зобов"язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 12 474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3 118,63 грн.

Зобов'язати головне управління державної казначейської служби України у Сумській області стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 180,64 грн. (сто вісімдесят грн. 64 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунку Роменської об'єднаної державної податкової інспекції.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) Д.М. Савченко

З оригіналом згідно

Суддя Д.М. Савченко

Повний текст постанови складено 15.10.2012 року.