Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-1870/5537/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/5537/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/5537/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.03.2012 р. № 0000042303 та від 07.06.2012 р. № 0000761750/1 і № 0000771750/1.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/5537/12 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської ОДПІ від 07 червня 2012 року № 0000761750/1 в частині збільшення грошового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 2 471,70 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської ОДПІ від 07 червня 2012 року № 0000771750/1 в частині збільшення грошового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 12 474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3 118,63 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали кожен свою апеляційну скаргу, заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.05.1997 р., має ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 28), перебуває на обліку у Роменській ОДПІ (т. 1, а.с. 145).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 14.02.2012 р. по 03.03.2012 р. працівниками Роменської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 31.12.11 р.

Результати перевірки оформлені актом від 13.03.12 р. № 16/172-2386806596 ( а.с. 144-176 т.1).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у сум 41 416,90 грн., податку на додану вартість у сумі 50586,41 грн., а також порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій".

На підставі Акту перевірки Роменською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771750 від 27.03.12 р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 47 862,91 грн., за штрафними санкціями у сумі 11965,72 грн. (т. 1, а.с. 21), № 0000761750 від 27.03.12 р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 41 416,90 грн., за штрафними санкціями у сумі 8 625,75 грн. (т. 1, а.с. 22), № 0000042303 від 28.03.12 р. про застосування до позивача штрафної санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій"у сумі 3060 грн. (т. 1, а.с. 20).

За наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення рішенням ДПС у Сумській області від 22.05.12 р. скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.12 р. № 0000761750 в частині податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13 812 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 453 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000771750 від 27.03.12 р. в частині податку на додану вартість у розмірі 18 416 грн. та штрафних санкцій у сумі 8 429 грн. (т. 1, а.с. 31-38).

З урахуванням часткового скасування ДПС у Сумській області податкових повідомлень-рішень, 07 червня 2012 року Роменською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771750/1 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29 446,91 грн., за штрафними санкціями у сумі 3536,72 грн. (т. 1, а.с. 24) та № 0000761750/1 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 27 604,90 грн., за штрафними санкціями у сумі 5 172,77 грн. (т. 1, а.с. 23).

Рішенням ДПС України від 21.06.12 р. у задоволенні повторної скарги позивача на вищевказані податкові повідомлення-рішення відмовлено (т. 1, а.с. 39-46). З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та порушення вимог законодавства про реєстратори розрахункових операцій стали наступні обставини. ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України віднесено до складу витрат за 2010 рік витрати у розмірі 46 092,80 грн., за 2011 рік - 230020,65 грн., які не пов'язані із господарською діяльністю підприємця та включені до витрат без підтверджуючих первинних документів. Зокрема, витрати з надання автопослуг на суму 16478 грн. (відсутні подорожні листи, товарно-транспортні накладні), надання логістичних послуг ТОВ "Експансія" (м. Вишневе, Київська обл.) на суму 23707,08 грн. (відсутні акти виконаних робіт), закупка будматеріалів на суму 5907 грн., які не використовувалися в господарській діяльності. ФОП ОСОБА_1 у 2011 році було безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на суму 129607,25 грн., здійснені на придбання товарно - матеріальних цінностей у платників єдиного податку (ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6), а також вартість будівельних матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_7 на суму 8332,40 грн., у тому числі ПДВ 1666,48 грн., використання яких в господарській діяльності перевіркою не встановлено.

За результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 і його контрагентів, встановлено розбіжності (завищення податкового кредиту) із контрагентом ПП "Одісея-НБ" (код 36504386).

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту включено податок на додану вартість з вартості дизельного палива по податкових накладних ПП "Одісея-НБ", угоди з яким на поставку палива є нікчемними. Підприємцем завищено задекларовані показники податкового кредиту у деклараціях по податку на додану вартість на загальну суму 12474,52 грн., у тому числі за листопад 2010 року у сумі 2474,52 грн., за вересень 2011 року - 10000 гривень.

В актах зустрічних перевірок ПП "Одісея-НБ" від 22 лютого 2012 року №33/2305/36504386 та від 15 лютого 2012 року № 23/2305/36504386 Роменської МДПІ зазначено, що ПП "Одісея-НБ" є посередником з реалізації дизельного палива. До податкового кредиту ПП "Одісея-НБ" включено податок на додану вартість по операціях із придбання дизпалива від ТОВ "Техноторг-Ком" (код 36283352, м. Київ) та ТОВ "Ліга-Груп" (код 36449011, с. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області). В ПП "Одісея-НБ" відсутній об'єкт оподаткування та база оподаткування при оформленні реалізації товарів по податкових накладних ТОВ Техноторг-Ком" та ТОВ "Ліга-Груп".

В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 1666,48 грн. з вартості будівельних матеріалів, придбаних у ФОП ОСОБА_7, та у лютому 2011 року ПДВ 15305,91 грн. з вартості бензину А-92, використання яких в господарській діяльності підприємця в ході перевірки не встановлено.

Під час перевірки книг обліку розрахункових операцій до реєстратора розрахункових операцій встановлено незберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій: 21 липня 2010 року, 17 серпня 2010 року, 9 грудня 2010 року, 23 листопада 2010 року, 20 січня 2011 року, 18 березня 2011 року, 12 квітня 2011 року, 8 червня 2011 року, 19 липня 2011 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 05.01.10 р. між позивачем (замовник) і ОСОБА_8 (виконавець) укладено Цивільно-правовий договір, згідно з яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати автопослуги з перевезення зерна, борошна та іншого вантажу; за виконані роботи сплачується ціна згідно актів виконаних робіт та рахунків (т. 1, а.с. 177).

Надання послуг за цим договором і проведення оплати за них підтверджується копією акту виконаних робіт № 7 від 29.10.10 р. на суму 7980 грн., рахунком від 29.10.10 р. на суму 7980 грн., видатковим касовим ордером від 29.10.10 р. на суму 7980 грн. (т. 1, а.с. 178-180).

25 березня 2010 року між позивачем (замовник) і ПП ОСОБА_9 (виконавець) укладено Цивільно-правовий договір, згідно з яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати автопослуги з перевезення зерна, борошна та обладнання; за виконані роботи сплачується ціна згідно актів виконаних робіт та рахунків (т. 1, а.с. 181).

Надання послуг за цим договором і проведення оплати за них підтверджується копією акту виконаних робіт № 70 від 30.09.10 р. на суму 7398 грн., рахунком № 110 від 30.09.10 р. на суму 7398 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30.09.10 р. на суму 7398 грн. (т. 1, а.с. 182-184).

Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 21.12.10 р., квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 21.12.10 р., рахунком № 24 від 21.12.10 р. підтверджується одержання позивачем від ФОП ОСОБА_10 автопослуг на суму 1100 грн. (т. 1, а.с. 185-187).

Згідно з договором купівлі-продажу від 09.09.10 р., укладеного між позивачем (покупець) і ПП "Одісея-НБ" (продавець), продавець зобов'язався систематично постачати і передавати у власність покупця дизпаливо (т. 1, а.с. 96, 97).

Одержання дизпалива та компонента дизпалива від ПП "Одісея-НБ" підтверджується податковою накладною № 4 від 27.09.11 р., товарною накладною № 4 від 27.09.11 р., товарно-транспортною накладною від 27.09.11 р. на суму ПДВ 10000 грн., податковою накладною № 2 від 03.11.10 р., товарною накладною № 2 від 03.11.10 р., товарно-транспортною накладною від 03.11.10 р. на суму ПДВ 12373,60 грн. (т. 1, а.с. 100-103, 242, 243).

Згідно зі спеціальним витягом із ЄДРПОУ від 17.09.12 р. (т. 2, а.с. 1-3), ПП "Одісея-НБ"зареєстровано як юридичну особу з 28.04.2010 р., має стан -зареєстровано, основний вид діяльності -оптова торгівля паливом.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Таким чином, обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків, тому суд оцінює реальність господарських операцій позивача із урахуванням вказаної позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи по вищезазначених господарським операціям за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість в розмірі 4817,50 грн. до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час існування спірних правовідносин було врегульовано підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписами п.п.7.2.1. п. 7.2 статті 7 згаданого Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачалось, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ПП "Одісея-НБ" (договір, податкові і видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення позивачу сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту, через встановлення порушень вимог податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання, оскільки згідно з статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність у випадку порушення вимог податкового законодавства третіми особами (контрагентами своїх контрагентів, тобто особами, з якими позивач навіть не мав фінансово-господарських відносин).

Таким чином, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за операціями з ПП "Одісея-НБ" на суму 12 474,52 грн. та визначення штрафних санкцій у сумі 3118,63 грн. за ці порушення (т. 2, а.с. 44) є необґрунтованим.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за епізодом віднесення до валових витрат автопослуг на суму 16 478 грн., виходячи з наступного.

Як зазначено в Акті перевірки (а.с. 159, т. 1), підприємцем безпідставно віднесено до складу валових витрат автопослуги на суму 16 478 грн., оскільки відсутні подорожні листи, товарно-транспортні накладні, маршрути водіїв.

Питання формування валових витрат фізичної особи-підприємця на час існування спірних правовідносин було врегульовано наступним чином.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У додатку № 7 до Інструкції № 12 "Про прибутковий податок з громадян", затвердженої наказом Головної ДПІ України № 12 від 21.04.93, вказано, що оскільки фізичні особи - платники податку не є юридичними особами і платниками податку на прибуток, не мають обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формують витрати за переліком статті 5 "Валові витрати "Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з деякими особливостями.

Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 42 Господарського кодексу. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат вартості одержаних автопослуг у сумі 16 478 грн. Необґрунтованість віднесення вказаних сум до валових витрат мотивовано в Акті перевірки відсутністю подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, маршрутів водіїв.

Водночас вивченням наданих позивачем копій первинних документів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10 встановлено, що вказані первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість віднесення позивачем витрат по операціям з вказаними особами до валових витрат.

Посилання представника відповідача на ненадання документів по взаємовідносинам з цими контрагентами для перевірки спростовується текстом Акту перевірки, на аркуші 13 якого (т. 1, а.с. 156) зазначено, що на перевезення вантажів укладено усні договори, виконання робіт підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Щодо висновків податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 23707 грн. у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт з надання логічних послуг ТОВ "Експансія", закупки будматеріалів на суму 5907 грн. у ФОП ОСОБА_11 та в сумі 8392 грн. у ФОП ОСОБА_7, використання яких у господарській діяльності позивача не встановлено, то суд погоджується з вказаними висновками, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2. ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 44.3. ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6. ПК України визначено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7. ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що первинні документи на підтвердження одержання логістичних послуг від ТОВ "Експансія" (т. 1, а.с. 72-83), на підтвердження використання у власній господарській діяльності будматеріалів, одержаних від ФОП ОСОБА_11 (т. 1, а.с. 188-191) і ФОП ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 90-95) позивачем надано лише в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

На підтвердження факту витребування вказаних документів у позивача під час перевірки відповідачем надано копії запитів від 16.02.12 р. та від 22.02.12 р. (т. 2, а.с. 37, 38), про одержання яких позивачем свідчить часткове надання документів, вказаних у запитах, зокрема, даних щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (т. 2, а.с. 39-43).

Таким чином, позивач не скористався визначеним Податковим кодексом України правом надати контролюючому органу відсутні документи з описом вкладення, а також правом надати протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки до контролюючого органу документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Доказів того, що вищевказані документи були у позивача на час подання відповідної податкової звітності та проведення перевірки, але він не зміг з поважних причин скористатися вказаними правами, позивач суду не надав.

Як передбачено пунктом 44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки позивачем не доведено суду поважності причин невикористання своїх прав на направлення відсутніх документів контролюючому органу з описом вкладення та на подання їх протягом трьох днів з моменту одержання акту перевірки, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про відсутність вказаних документів на час складання податкової звітності.

По епізоду заниження валових витрат у зв'язку з необґрунтованим віднесенням до їх складу 129 607,25 грн. на придбання товарно-матеріальних цінностей у платників єдиного податку суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 139.1.12 а. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), до складу валових витрат не включаються витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.

На підтвердження факту витребування у позивача під час перевірки розшифровки сум витрат, відображених в деклараціях про доходи, представником відповідача надано копію запиту від 16.02.12 р. (т. 2, а.с. 37), який було частково задоволено позивачем, зокрема, надано дані щодо дебіторської і кредиторської заборгованості (т. 2, а.с. 39-43). Як пояснив представник відповідача, зазначені розшифровки позивачем у ході перевірки надані не були.

Позивач посилається на те, що ним не було включено витрати з придбання ТМЦ у платників єдиного податку до складу валових витрат відповідного періоду.

Натомість належних доказів того, що до валових витрат відповідних періодів позивачем дійсно не було включено витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, позивачем суду не надано.

У зв'язку з ненаданням позивачем під час перевірки розшифровки сум витрат, відображених у деклараціях про доходи, суд відповідно до приписів пункту 44.6 ПК України приходить до висновку, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності, у зв'язку з чим вважає висновки податкового органу щодо завищення валових витрат з цих підстав правомірними.

По епізоду завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням будматеріалів на суму ПДВ 1666 грн. та бензину А-92 на суму ПДВ 15 305 грн., які не були використані у господарські діяльності позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31 січня 2011 року у справі № 21-42а10, за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як встановлено судом, на час проведення документальної перевірки позивачем не було підтверджено належними первинними документами використання у власній господарській діяльності вказаних будматеріалів та бензину А-92.

Доказів того, що надані ним у ході судового розгляду справи документи на підтвердження вказаних обставин (акт від 30.11.11 р. про використання будматеріалів та акти про використання ПММ при просушці зернових і маршрутні листи ( а.с. 95, а.с. 109-136, т.1) були у позивача на час подання відповідної податкової звітності та проведення перевірки, але він не зміг з поважних причин скористатися правом надати їх податковому органу після проведення перевірки, позивач суду не надав.

Враховуючи приписи пункту 44.6 ПК України, суд погоджується з висновком податкового органу про необґрунтоване віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні вказаних товарів, до податкового кредиту.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, під час перевірки книг обліку розрахункових операцій до реєстратора розрахункових операцій встановлено незберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій: 21 липня 2010 року, 17 серпня 2010 року, 9 грудня 2010 року, 23 листопада 2010 року, 20 січня 2011 року, 18 березня 2011 року, 12 квітня 2011 року, 8 червня 2011 року, 19 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання передбачена фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не заперечуючи проти допущеного порушення, позивач зазначає, що вказана фінансова санкція повинна бути застосована одноразово незалежно від кількості випадків не зберігання фіскальних чеків.

Однак колегія суддів не погоджується з даною позицією позивача, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, перевіркою встановлено 9 випадків незберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій: 21 липня 2010 року, 17 серпня 2010 року, 9 грудня 2010 року, 23 листопада 2010 року, 20 січня 2011 року, 18 березня 2011 року, 12 квітня 2011 року, 8 червня 2011 року, 19 липня 2011 року.

Отже, оскільки кожне з наведених порушень містить окремий склад фінансового правопорушення, а не є одним продовжуваним правопорушенням, застосування податковим органом передбаченої законом фінансової санкції за кожний випадок не зберігання фіскального чека є правомірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень за епізодом віднесення до валових витрат автопослуг в сумі 16 478 грн. та формування податкового кредиту в сумі 12 474 грн. за операціями з ПП "Одісея-НБ" підлягають задоволенню.

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 44, т.2), за епізодом взаємовідносин з ПП "Одісея-НБ" позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12 474 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3118,63 грн. (618,63 грн. + 2500 грн.) Сума донарахованого грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за епізодом віднесення до валових витрат автопослуг в сумі 16 478 грн. складає 2 471,70 грн. (16478 х 15 %).

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1870/5537/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.