Постанова

від 09.10.2012 по справі 3/307-8/389

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/51360/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-СЕРВІС»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 у справі

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до відповідача Київської обласної державної адміністрації

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору :

1. Державне підприємство «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

2. Приватне підприємство «Влад»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Техно Плаза»

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-СЕРВІС»

про визнання розпорядження недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

15.05.2005р. до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся перший заступник прокурора Київської області. Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що розпорядженням відповідача від 1.09.2004р. вилучено з постійного користування державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(далі Агрокомбінат) земельну ділянку, площею 4,5га, з яких 4га ріллі; змінено цільове призначення земельної ділянки та передано вказану ділянку приватному підприємству «Влад»(далі ПП «Влад»). Вказане розпорядження прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вилучати земельну ділянку міг лише Кабінет Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2011р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1.03.2012р. скасовано судове рішення першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю «КОМ-СЕРВІС»(далі ТОВ «КОМ-СЕРВІС») звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що оскарженими рішеннями було вирішено питання про права і обов'язки ТОВ «КОМ-СЕРВІС», яке приймало участь в укладенні договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки, але до участі у справі товариство залучено не було. При цьому, судами зроблено помилковий висновок про те, що спірна земельна ділянка є ріллею, вилучення якої може здійснити виключно Кабінет Міністрів України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003658 Агрокомбінату передано у постійне користування 1448,5994га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Київської облдержадміністрації від 1.09.2004р. №553, крім іншого, затверджено план землеустрою щодо виділення земельної ділянки в оренду ПП «Влад»; вилучено з постійного користування Агрокомбінату та надано в оренду ПП «Влад»земельну ділянку площею 4,5га (рілля -4га, полезахисні лісосмуги -0,3га, польові шляхи - 0,2га) та віднесено земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка з жовтня 2004р. знаходилась у власності ПП «Влад». На підставі укладених договорів купівлі-продажу вказана ділянка переходила послідовно у власність ТОВ «КОМ-СЕРВІС»та товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Техно Плаза»(далі ТОВ «Плаза»). Незважаючи на те, що розгляд позову про визнання недійсним розпорядження облдержадміністрації, яким ділянку вилучено у Агрокомбінату, безпосередньо стосується прав, інтересів та обов'язків ТОВ «КОМ-СЕРВІС», як учасника цивільно-правових угод, укладених щодо спірної земельної ділянки, товариство до участі у розгляді справи залучено не було.

Розглянувши справу та зробивши висновки щодо наявності у Київської державної обласної адміністрації, з огляду на приписи частини 9 ст.149 ЗК України, права вилучати ріллю, яка знаходиться у державній власності та перебуває у постійному користуванні, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли безпідставного висновку про те, що до складу спірної земельної ділянки входять землі, які є ріллею.

Статтею 22 ЗК України обумовлено, що до складу земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Чинним законодавством не передбачено механізму та порядку встановлення для сільськогосподарських угідь такого статусу землі як рілля.

Так, відповідно до Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва в усіх категоріях господарств (затв. наказом Державного комітету статистики України від 8.02.2005р №49), рілля -це земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Методикою проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій (затв. наказом Держкомстату України від 05.08.2008р №270) дано таке ж визначення ріллі.

Таким чином, в залежності від характеру обробки землі та цілей її використання, землі сільськогосподарського призначення можуть набувати статусу ріллі, перелогів, пасовищ тощо.

Прокурором, всупереч вимог ст.ст. 70, 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів того, що на час прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка систематично оброблялась і використовувалась Агрокомбінатом під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. Отже, відсутні підстави вважати, що до складу земель, вилучених у Агрокомбінату, входила рілля, а посилання на це у тексті оскарженого розпорядження облдержадміністрації не є доказом того, що на час вилучення землі землекористувач використовував її в якості ріллі.

В той же час, з документів, наданих Агрокомбінатом, вбачається, що на час, коли останній давав свою згоду на вилучення земельної ділянки, ці землі в якості ріллі не використовувались і потребували «великих затрат на їх відтворення як сільськогосподарських угідь».

За таких обставин, не доведено належним чином посилання прокурора на те, що при прийнятті розпорядження від 1.09.2004р. №553 відповідач діяв з порушенням своїх повноважень.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Розпорядженням №553 у Агрокомбінату вилучено крім земель, які, на думку прокурора, віднесені до ріллі, й інші землі, а саме : полезахисні лісосмуги та польові шляхи. В той же час, заявивши позов про визнання розпорядження відповідача недійсним в цілому, прокурор не зазначив правових підстав, з яких він вважає протиправним розпорядження в частині вилучення цих земель.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення прокурора до суду та розгляду справи в суді, спірна земельна ділянка вибула із державної власності та перебуває у власності ТОВ «Плаза». При цьому, на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, власником яких також є вказана юридична особа.

За таких обставин, звернення з позовом про визнання розпорядження №553 недійсним не може захистити інтереси держави ані відносно поновлення права державної власності на спірну земельну ділянку, ані щодо можливості держави користуватися вказаною землею на власний розсуд. Таким чином, розгляд заявленого прокурором позову не відповідає цілям адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов -залишено без задоволення.

Що стосується ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.07.2012р., то ст.232 1 КАС України передбачено, що у випадку, коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює постанову відповідно до статей 231 і 232 цього Кодексу. При цьому, за наявності підстав, може бути скасовано ухвалу або постанову суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-СЕРВІС»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2011р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1.03.2012р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.07.2012р. скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз