Постанова

від 10.10.2012 по справі 53/329-16/2-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 53/329-16/2-2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий (доповідач), Жукової Л.В., Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Джет Карго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 р. у справі № 53/329-16/2-2012 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Джет Карго" додержавного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Академічний центр -"Десантник" за участюпрокурора міста Києва прозобов'язання вчинити дії в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Нестеришин Т.С.;

відповідача: Рижих С.В.;

3-ї особи: не з'явилися;

прокурора: Ступак Д.М. -прокурор відділу ГПУ,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулася Товариство з обмеженою відповідальністю "Джет Карго" з позовом до Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" про зобов'язання відповідача повернути позивачу належний йому авіаційний двигун Д-36, реєстраційний номер № 708036381А071.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2012 року (суддя: Ярмак О.М.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ДП "Завод 410 цивільної авіації" повернути ТОВ "Джет Карго" належний ТОВ "Джет Карго" авіаційний двигун Д-36, реєстраційний номер № 708036381А071, 1988 року випуску.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року (головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Мальченко А.О.), апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" на рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2012 року по справі № 53/329-16/2-2012 задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2012 року по справі № 53/329-16/2-2012 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Стягнуто з позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джет Карго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року у справі №53/329-16/2-2012 скасувати, а рішення господарського суду м.Києва від 15.03.2012 року залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства, а саме: ст.ст. 316 -319, 321, 387, 397 -400, 511, 594, 595, 631 ЦК України, ст. 180 ГК України, ч.1 ст.5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"

Відповідач скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Третю особу, згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України, було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак товариство з обмеженою відповідальністю "Академічний центр -"Десантник" не скористалося передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача, відповідача та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Південні авіалінії" та позивачем було укладено договір №59, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити авіаційний двигун типу Д-36 серії 1А, бувший у вжитку (далі-товар), згідно специфікації 1 та пасажирського літака цивільного авіації ЯК-42.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції посилався на те, що місцевим господарським судом не було взято до уваги положення вищезазначеної норми права, та не було враховано, що право володіння ДП "Завод 410 ЦА" виникло у нього на підставі договору від 02.03.2009 року № ОМ/09-03/5-4юр з ТОВ "Академічний центр -"Десантник", який в свою чергу отримав у володіння спірний двигун від власника -ТОВ "ДЖЕТ КАРГО" на підставі договору від 15.08.2008 року № 31-08.

Крім того в тексті договору між ТОВ "ДЖЕТ КАРГО" та ТОВ "Академічний центр -"Десантник" від 15.08.2008 року № 31-08 містяться послання в п. 1.2 та п. 6.1 на те, що роботи будуть виконуватися сертифікованим персоналом, на підставі сертифікату і документації, чинної на ДП "Завод 410 ЦА" і що якісне виконання робіт гарантує ДП "Завод 410 ЦА". Таким чином, в договорі між позивачем та третьою особою були посилання на те, що ремонті роботи мав виконувати відповідач по справі і допускав передачу спірного авіаційного двигуна відповідачу для здійснення ним таких робіт.

Таким чином в розумінні ст. 398 ЦК України ДП "Завод 410 ЦА" є законним володільцем чужого майна -авіаційного двигуна типу Д-36 серії А №708036381А071 1988 року випуску, а позов ТОВ "ДЖЕТ КАРГО" до нього задоволенню не підлягає.

Проте, на думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, не відповідають в повній мірі обставинам справи, є і такими, що зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Специфікацією 1 до договору №59 визначено найменування та характеристики двигуна -Д-36 №708036381А071, 1 шт., 1988 року випуску, 4653 годин напрацювання з початку експлуатації.

Пунктом 1.2 договору продавець гарантував, що товар належить йому на праві власності, в момент підписання даного договору нікому не проданий, не заставлений, не знаходиться під арештом, не є предметом позову та зобов'язання перед третіми особами, та не обтяжений ніяким іншим чином.

Згідно пп. 2.2, 2.3 договору, загальна сума договору становить 75 500,00 грн. в т.ч. НДС. Умови оплати: безготівковий перерахунок 100 % передоплати протягом 60 днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, перехід права власності і ризик випадкової загибелі здійснюється з моменту передачі товару отримувачу та підписання акту приймання-передачі товару в місці його отримання.

ТОВ "Авіакомпанія "Південні авіалінії" та позивачем 20.08.2008 року був підписаний акт приймання-передачі двигуна за договором №59, згідно якого ТОВ "Авіакомпанія "Південні авіалінії" передало, а позивач прийняв авіадвигун Д-36.

На виконання умов договору №59 позивач перерахував відповідачу 75 500 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 08.09.2008р. на суму 36 000 грн. та від 15.09.2008р. на суму 39 500,00 грн.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частин першої та другої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, позивач набув у власність та є законним власником двигуна Д-36 №708036381А071, 1988 року випуску з 20.08.2008 року, що підтверджено належними та допустимими доказами на його право власності. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академічний центр -"Десантник" (виконавцем) було укладено договір від 15.08.2008 року № 31-08 по ремонту авіаційних двигунів Д-36.

Відповідно до пункту 1.1. договору, позивач доручає та оплачує, а ТОВ "Академічний центр"-"Десантник" виконує організацію ремонту авіаційних двигунів Д-36.

За актом приймання-передачі авіаційного двигуна Д-36 від 09.10.2008р. до договору № 31-08 від 15.08.2008р. позивач передав відповідачу для організації ремонту двигун Д-36 № 708036381А071 1988 року випуску, напрацювання СНЄ 4635 годин. Двигун переданий на території ДП "Завод 410 ЦА".

Додатком №1 від 15.08.2008р. до договору № 31-08 від 15.08.2008р. сторони встановили, що ціна виконання робіт по договору становить 1 169 666, 00 грн., які замовник оплачує двома платежами: 1 платіж -передоплата у розмірі 50% від вартості робіт (сплачується протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного додатку до договору) та 2 платіж -кінцевий розрахунок (оплата здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання замовником письмового повідомлення виконавця про готовність авіаційного двигуна).

В редакції додаткової угоди про зміну строків виконаних робіт (додаток №2 від 15.09.2008 року до договору №31-08, строк виконання робіт по ремонту двигуна становив 120 календарних днів, який відліковується з моменту зарахування передоплати на поточний рахунок ТОВ "Академічний центр -"Десантник".

Як вбачається з матеріалів справи, всього по договору №31-08 від 15.08.2008 року позивачем перераховано на рахунок третьої особи: 1 820 710,10 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 08.09.2008р., 07.05.2009р., 15.05.2009р.

Таким чином, ТОВ "Академічний центр -"Десантник" повинен був виконати роботи по ремонту двигуна та повернути позивачу відремонтований двигун не пізніше 08.03.2009 року.

17.02.2011 року позивач звернувся до ТОВ "Авіаремонтний завод 410 завод цивільної авіації" із заявою про повернення майна з чужого володіння, в якій вказав, що належним власником двигуна є ТОВ "Джет Карго" та долучив до заяви підтверджуючі право власності документи: копії договору №59 від 12.08.2008 року та акту приймання-передання двигуна від 20 серпня 2008 року.

Відповідач листом №48-643 від 23.02.2011 року відмовив позивачу в поверненні двигуна, мотивуючи свою відмову відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем та можливістю повернення двигуна лише ТОВ "Академічний центр -"Десантник" після оплати останнім наданих відповідачем послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2009 року між відповідачем та ТОВ "Академічний центр -"Десантник" було укладено договір №ОМ/09-03/5-4юр на надання послуг з ремонту та сервісному обслуговуванню авіаційних двигунів Д-36.

Згідно пункту 1.1. договору №ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009 року відповідач, як виконавець, зобов'язався за дорученням ТОВ "Академічний центр "Десантник", як замовника, виконати капітальний ремонт авіаційних двигунів у кількості та в строки, вказані в додатку до договору.

У відомості ремонту авіадвигунів Д-36 від 02.03.2009 року (додаток №1 до договору №ОМ/09-03/5-4юр) були вказані три двигуни, які передавалися ТОВ "Академічний центр -"Десантник" відповідачу для проведення ремонту, серед яких вказаний також спірний двигун.

Відповідно до додаткової угоди від 28.05.2009 року до договору №ОМ/09-03/5-4юр (додаток №8) вартість ремонту спірного двигуна була визначена в розмірі 1980000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2010 року у справі № 31/394 стягнуто з ТОВ "Академічний центр -"Десантник" 2 154 075,57 грн. заборгованість за договором № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009р.

09.02.2011 в газеті "Голос України" № 24 було опубліковано оголошення про порушення провадження в справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Академічний центр -"Десантник".

Згідно пункту 6.5 договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009, у випадку невиконання замовником у встановлений строк зобов'язань з оплати відремонтованих двигунів, відповідач має право притримувати в себе відремонтовані авіадвигуни до повного виконання ТОВ "Академічний центр -"Десантник" своїх зобов'язань.

Згідно частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України ).

Частинами 1, 2, 3 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Володіння відповідачем двигуном, який є об'єктом права власності позивача, без згоди останнього, обмежує позивача в реалізації ним свого права власності, яке включає в себе юридично закріплені та гарантовані повноваження (правомочності) з володіння, користування та розпорядження належним на праві власності майном.

Згідно частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позиція відповідача стосовно неможливості повернути належний позивачу двигун, у зв'язку з відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем є помилковою та такою, що не базується на нормах чинного законодавства, оскільки власник має право витребувати майно від особи, якій це майно не належить і за відсутності зобов'язальних (договірних) відносин шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка без належної правової підстави володіє майном власника.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

При цьому, предметом притримання може бути лише майно, належне боржнику.

У даному випадку це стосувалось відповідача, який мав довести суду що він правомірно володіє майном, та що власником авіаційного двигуна Д-36, реєстраційний № 708036381А071, який перебував у нього на капітальному ремонті за умовами укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю "Академічний центр -"Десантник" договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009, за актом приймання-здавання в ремонт від 27.03.2009 та іншою технічною документацією є саме ТОВ "Академічний центр -"Десантник", а не позивач.

Таким доказів суду не надано.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що спірне майно, яке належить на праві власності позивачу, було передано відповідачу для капітального ремонту, а не у володіння, тому воно не може бути предметом притримання відповідачем за зобов'язаннями ТОВ "Академічний центр -"Десантник".

Встановлення в договорі між відповідачем та ТОВ "Академічний центр -"Десантник" положення щодо можливості притримання відповідачем майна, переданого йому ТОВ "Академічний центр -"Десантник" для ремонту може мати юридичну силу лише у двох випадках: якщо б таким об'єктом притримання виступало майно, належне на праві власності ТОВ "Академічний центр -"Десантник" або якщо б на притримання відповідачем майна, яке не належить ТОВ "Академічний центр -"Десантник", надав свою згоду власник такого майна.

Як встановлено судом, двигун не є власністю ТОВ "Академічний центр -"Десантник" та позивач, як власник двигуна, не надавав своєї згоди на встановлення умови в договорі між відповідачем та ТОВ "Академічний центр -"Десантник" про право притримання двигуна у випадку невиконання ТОВ "Академічний центр -"Десантник" зобов'язань з оплати згідно умов такого договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір №ОМ/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року між відповідачем та ТОВ "Академічний центр -"Десантник", на який відповідач посилається як на підставу здійснення ним притримання двигуна, втратив свою чинність 31 грудня 2009 року, що прямо передбачено пунктом 10.1. вказаного договору, а тому, згідно частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України , статті 631 Цивільного кодексу України , посилання на умови договору №ОМ/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року є безпідставними.

Згідно статей 316 , 317 , 319 Цивільного кодексу України правомочності щодо розпорядження майном, тобто визначення юридичної та фактичної долі майна, належать виключно власнику.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що будь-яких правочинів між позивачем та відповідачем щодо передання чи надання права володіти, користуватися чи розпоряджатися двигуном не вчинялося. Тому у відповідача відсутні правові підстави для володіння, користування чи розпорядження двигуном поза волею (всупереч волі) його власника.

Вчинення правочинів між відповідачем та ТОВ "Академічний центр -"Десантник" не може впливати на обсяг прав чи обов'язків (зокрема, в сторону зменшення кількісних та/чи якісних характеристик, які складають зміст прав), належних позивачу, оскільки відповідно до правила, передбаченого статтею 511 Цивільного кодексу України , зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; лише у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Тому встановлення будь-яких обмежень за домовленістю між відповідачем та ТОВ "Академічний центр -"Десантник", так само як і встановлення обмежень самостійно відповідачем та/чи ТОВ "Академічний центр -"Десантник" в здійсненні позивачем права власності на двигун, не може встановлювати будь-які обов'язки чи обмеження для позивача.

Крім того, не може бути визнане правомірним володіння відповідачем майна, належним на праві власності позивачу за відсутності стосовно вказаного майна будь-яких договірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Також, відповідно до вимог чинного законодавства, двигун, належний на праві власності позивачу, не може бути предметом притримання відповідачем за зобов'язаннями ТОВ "Академічний центр -"Десантник".

За таких обставин, відповідач не позбавлений права отримати задоволення своїх майнових вимог до ТОВ "Академічний центр -"Десантник" згідно рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2010 року в справі №31/394 за рахунок майна, належного саме боржнику -ТОВ "Академічний центр -"Десантник" в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

При дослідженні питання про те, чи є позивач власником спірного двигуна відповідно до правил реєстрації авіаційної техніки, судом з'ясовано, що Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні, які затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 31.01.2006 року № 67 , визначають процедури та вимоги до реєстрації (перереєстрації) повітряних суден у державному реєстрі цивільних повітряних суден України, порядок виключення їх з цього реєстру, надання та нанесення державного і реєстраційного знаків на повітряні судна, а не регулюють питання реєстрації права власності на авіаційні двигуни.

Таким чином, реєстрація власником повітряного судна у державному реєстрі цивільних повітряних суден України є не тотожним поняттю реєстрації права власності на майно, у т.ч. авіаційний двигун, оскільки, відповідно до п.3.1 Правил, повітряне судно може бути зареєстровано в державному реєстрі цивільних повітряних суден України, не лише його власником, а й юридичною або фізичною особою України, яка орендує повітряне судно в іноземного власника.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову, не звернув належної уваги на вказані вище обставини справи та невірно застосувавши норми матеріального права, неправильно скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних в матеріалах справи документів, правомірно задовольнив позовні вимоги та зобов'язав відповідача повернути позивачу авіаційний двигун Д-36, реєстраційний №708036381А071, 1988 року випуску.

Відповідно до п. 6 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи із фактичних обставин справи встановлених судами, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованими, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області від 15.03.2012 року у справі №53/329-16/2-2012 залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Карго" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. у справі №53/329-16/2-2012 скасувати. Рішення господарського суду м.Києва від 15.03.2012р. у справі №53/329-16/2-2012 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.