Ухвала

від 11.10.2012 по справі 5011-30/14048-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-30/14048-2012 11.10.12

За позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

до Приватного підприємства «Ковальов і К»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві до Приватного підприємства «Ковальов і К»про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведення позивачем позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було встановлено, що на вул. Кіквідзе, 37-Б у Печерському районі міста Києва відповідач експлуатує об'єкт: самовільно реконструйований комплекс нежитлових будівель побутового призначення, без прийняття в експлуатацію, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача знести такий об'єкт будівництва за власний рахунок.

При цьому, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 37-Б у Печерському районі міста Києва, до вирішення спору по суті.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що можливість реального виконання рішення суду про зобов'язання особи здійснити перебудову самочинного будівництва чи знести таке самочинне будівництво, у випадку задоволення даного позову, обумовлена перебуванням такого майна у власності особи, зобов'язаної за рішенням суду.

Таким чином, заявник робить висновок, що невжиття заходів до забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки спірне майно може бути відчужено.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони , прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно, що належать відповідачеві.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку, накладення арешту на комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 37-Б у Печерському районі міста Києва, до вирішення спору по суті, не може перешкоджати господарській діяльності відповідача.

За змістом ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 376 Цивільного кодексу України вбачається, що особою, яку може бути зобов'язано здійснити перебудову чи знесення самочинного будівництва, є особа, що здійснює таке будівництво.

Тобто, можливість реального виконання рішення суду про зобов'язання особи здійснити знесення самочинного будівництва у випадку задоволення позову обумовлена перебуванням такого об'єкту будівництва у власності зобов'язаної за рішенням суду особи.

При цьому, безпідставне невиконання відповідачем приписів позивача щодо зупинення проведення самочинного будівництва та продовження його подальшого незаконного будівництва, що підтверджується актами перевірки додержання вимог містобудівного законодавства від 09.08.12., 11.09.12., 01.10.12., свідчить про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду (у випадку задоволення позову), щодо знесення такого майна, шляхом його відчуження.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд вважає, що застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до прийняття рішення (ухвали) у даній справі в порядку ст. 114 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на комплекс нежитлових будівель побутового призначення, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 37-Б у Печерському районі міста Києва.

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Стягувачем за даною ухвалою є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 37772089).

5. Боржником є Приватне підприємство «Ковальов і К»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 37-Б; ідентифікаційний код 22951003).

6. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 11.10.12. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

7. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

Суддя Т.М. Ващенко