Постанова

від 25.07.2012 по справі 37/56

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2012 № 37/56

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 25.07.2012 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Контрольно - ревізійного управління в Одеській області

на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року

у справі №37/56 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи в Одеській області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аварійно-технічні роботи «Техно-Безпека»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Контрольно - ревізійне управління в Одеській області

про стягнення 1 260 820,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року у справі

№37/56 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, третя особа подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року у справі №37/56 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи України в Одеській області у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2012 року у справі №37/56 апеляційну скаргу КРУ в Одеській області прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 29.08.2011 року за участю уповноважених представників сторін.

У судовому засіданні 29.08.2011 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив задовольнити скаргу третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року розгляд справи №37/56 відкладено на 14.09.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року зупинено провадження у справі №37/56 та призначено проведення комплексної будівельно-технічної, економічної судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року поновлено провадження у справі №37/56 та призначено її розгляд на 20.06.2012 року, а в подальшому розгляд справи відкладався на 11.07.2012 року та на 25.07.2012 року.

Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в скарзі третьою особою та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник третьої особи у судових засіданнях надав пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.07.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.11.2008 року між ГУ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи в Одеській області (далі - замовник) та ТОВ «Аварійно-технічні роботи «Техно-Безпека» (далі - підрядник) було укладено три договори підряду на виконання проектних робіт з проектування будівництва адміністративних пожежних частин, а саме: №1811, №1812, №1813.

Відповідно до п. 1.1. договору №1811 підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію (стадії - ескізний проект, робоча документація) на будівництво об'єкту адміністративної будівлі пожежної частини в місті Одесі (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити розроблену проектну документацію (а.с. 24-26).

Пунктом 1.2. даного договору встановлено, що до складу об'єкту входить адміністративна будівля пожежної частини, розташована на розі проспекту Добровольського та вулиці Південна дорога.

Згідно з п. 5.1. вказаного договору вартість робіт, відповідно до кошторису та протоколу узгодження договірної ціни складає 1 176 449,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору №1812 підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію (стадії - ескізний проект, робоча документація) на будівництво об'єкту адміністративної будівлі пожежної частини в місті Одесі (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити розроблену проектну документацію (а.с. 28-30).

Пунктом 1.2. даного договору встановлено, що до складу об'єкту входить адміністративна будівля пожежної частини, розташована по вулиці Карла Лібкнехта.

Згідно з п. 5.1. вказаного договору вартість робіт, відповідно до кошторису та протоколу узгодження договірної ціни складає 1 175 097,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору №1813 підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію (стадії - ескізний проект, робоча документація) на будівництво об'єкту адміністративної будівлі пожежної частини в місті Одесі (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити розроблену проектну документацію (а.с. 32-34).

Пунктом 1.2. даного договору встановлено, що до складу об'єкту входить адміністративна будівля пожежної частини, розташована в смт. Миколаївка, Одеської області.

Згідно з п. 5.1. вказаного договору вартість робіт, відповідно до кошторису та протоколу узгодження договірної ціни складає 1 124 497,00 грн.

Як вбачається з платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, вказані суми перераховані на рахунок підрядника відповідно до зазначених договорів.

27.04.2010 року Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області здійснено ревізію фінансово - господарської діяльності позивача з 01.02.2007 року по завершений звітний період 2010 року, за наслідками якої було складено акт №041 - 13/251 (а.с. 43-83).

У вказаному акті зазначено, що за результатами проведеної ревізії були виявлені порушення при виконанні договору зі сторони ТОВ «Аварійно-технічні роботи «Техно-Безпека», а саме завищено вартість виконаних робіт по об'єкту з будівництва адміністративних пожежних частин ГУ МНС України в Одеській області згідно договорів підряду від 18.11.2008 року №1811, №1812, №1813 та порушено вимоги п.1.3, п. 2.2.2, п. 2.8, п 4.9.1 «Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюються на території України» (ДБН Д1.1.-7-200) затверджених наказом Держбуду України від 14.11.2000 року № 285, п 2.15, п.3.3, п 5.1, п.9.1, п.9.3, ДБН 2.2.-3-2004 «Склад порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» затверджених наказом Держбуду України від 20.01.2004 року.

Зазначена у акті загальна сума завищень за вказаним договорами становить 1 260 820,00 грн., а саме:

- за договором №1811 завищення становить 427 332,00 грн.;

- за договором №1812 завищення становить 235 834,00 грн.;

- за договором №1813 завищення становить 597 654,00 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення 1 260 820, 00 грн. збитків завданих неналежним виконання господарських зобов'язань відповідачем.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків і як наслідок порушення договірних зобов'язань та норм чинного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, вартість робіт відповідно до кошторисів та протоколів узгодження договірної ціни за договором №1811 складає 1 756 449,00 грн., за договором №1812 складає 175 097,00 грн., за договором №1813 складає 124 497,00 грн.

Згідно із ст. 844 Цивільного кодексу України якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується платіжними дорученнями, зазначені в договорах роботи були оплачені замовником за вказаними цінами.

Також замовником не надано суду доказів про виявлення недоліків в проектній документації та пред'явлення вимоги про їх усунення підряднику, що останній зобов'язувався зробити безкоштовно відповідно до п. 3.1. вказаних договорів.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності залучення підрядником до виконання частини проектних робіт інших організацій на умовах субпідряду.

Згідно з п. 3.2. договорів №№1811, 1812, 1813 сторони погодили, що підрядник має право залучити до виконання частини проектних робіт третіх осіб (кваліфікованих спеціалістів чи спеціалізовані проектні організації) на умовах субпідряду без додаткового погодження з замовником.

Вказане узгоджується з положеннями ст. 838 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно із ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Із змісту ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом

Частиною 2 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто, позивач повинен довести факт завданої відповідачем шкоди, протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв'язку між першими двома елементами, вини заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із вказаних елементів відповідальність у вигляді сплати збитків не настає.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивач не довів суду протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями і понесеними збитками.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника щодо неналежності виконання зобов'язань відповідачем не беруться до уваги оскільки, вказані доводи не підтверджуються доказами та матеріалами справи, внаслідок чого відсутній причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками та виною відповідача, що в свою чергу унеможливлює задоволення зазначеної позовних вимог.

Разом з тим, посилання скаржника на можливість залучення відповідачем для проектування складних об'єктів спеціалізованих проектних та вишуковувальних організацій, які мають досвід з виконання технологічно складних робіт, і вказані роботи не можуть бути виконані проектувальником, внаслідок чого витрати проектних організацій, пов'язані з виконанням функцій генпроектувальника не повинні перевищувати 2% від вартості субпідрядних проектних робіт також не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки згідно з аналізу правової природи договірних відносин між сторонами, зазначена можливість є правом, а не обов'язком відповідача.

Також, слід зауважити, що довід скаржника про те, що ціна підрядником обрахована із завищенням у зв'язку з будівництвом не відповідно до встановлених норм сейсмічності (6 балів) не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається із поданого скаржником «завдання на проектування», який підписаний як замовником так і підрядником, встановлено «сейсмічність 7-8 балів, ймовірне розташування катакомб».

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, скаржником не обгрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставами для задоволення його апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року у справі №37/56 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу контрольно - ревізійного управління в Одеській області на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року у справі №37/56 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року у справі

№37/56 залишити без змін.

3. Справу №37/56 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Ткаченко Б.О.