Рішення

від 16.10.2012 по справі 14/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.10.12

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

11 жовтня 2012 року справа № 5028/14/46/2012 (5028/6/43/2012)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартус Компані»,

вул.Київське шосе,2, с.Семиполки, Броварський р-н., Київська обл., 07423

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 15600

Про стягнення 697 089грн.18коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 480 000грн.00коп. згідно договору №0106 від 01.06.11р. та 212 397грн.18коп. неустойки за період з 21.10.11р. по 17.07.12р. та за період з 16.09.11р. по 07.10.11р. згідно п.4.2 договору.

Згідно розпорядження № 02-01/56 від 04.09.12р. призначено повторний автоматичний розподіл даної справи у зв'язку з перебуванням судді Блохіної Ж.В. на лікарняному. Вказана справа передана на розгляд судді Книш Н.Ю. з присвоєнням порядкового №5028/14/46/2012 (5028/6/43/2012).

Представником позивача подані письмові пояснення від 04.09.12р. щодо поставки товару у кількості 160шт. та щодо розрахунку заявленої до стягнення суми попередньої оплати.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.12р. надав відзив на позовну заяву №8 від 04.09.12р., в якому проти позову заперечував та зазначив про погодження позивача прийняти 345 шт. контейнерів на загальну суму 238050,00грн., щодо яких спочатку були претензії по якості, що за результатами звіряння взаємних розрахунків наприкінці жовтня 2011р. позивачем 31.10.11р. була складена претензія на суму 241500,00грн., яку позивач просив повернути до 10.11.11р., що у відповіді на претензію відповідач визнав вказану суму боргу та погодився її повернути після здійснення реалізації закуплених матеріалів. Відповідач стверджує, що порушення зобов'язання сталося з вини позивача, оскільки він не повністю виконав умови договору в частині розрахунків, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки необґрунтовані. У поданому відзиві відповідач просив відмовити у позові про стягнення заборгованості в сумі 692 397,18грн.

Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 06.09.12р., в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за додатковою угодою №2 від 11.08.11р. до договору поставки №0106 від 01.06.11р. у розмірі 495333,18грн., у тому числі попередня оплата 480000,00грн., неустойка 15333,18грн.; неустойку за додатковою угодою №1 від 20.06.11р. до договору поставки №0106 від 01.06.11р. у розмірі 201756,00грн., а всього 697089,18грн., судові витрати у розмірі 13975,87грн. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.12р. повідомив про допущену описку у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 06.09.12р. та надав заяву від 27.09.12р., в якій зазначив, що позивач виклав прохальну частину заяви про збільшення позовних вимог з помилкою, а тому просив суд стягнути з відповідача за додатковою угодою №1 неустойку в розмірі 15333,18грн., за додатковою угодою №2 неустойку в розмірі 201756,00грн. та суму попередньої оплати в розмірі 480000,00грн.

Керуючись приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ухвали суду від 27.09.12р. судом прийнято до розгляду збільшення позивачем розміру позовних вимог з урахуванням заяви щодо допущеної описки, оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що за додатковою угодою №1 відповідач поставив, а позивач прийняв 918шт. товару, що підтверджується видатковими накладними №РН-110 від 22.06.11р., №РН-171 від 05.06.11р., що позивач не отримав 563шт. товару, а ні 05.06.11р., а ні у строк до 20.10.12р., а ні в інший строк, ніяких накладних щодо 563шт. товару не підписував, що позивач сплатив попередню оплату у розмірі 480000,00грн., у тому числі 16.08.11р. -160000,00грн. (платіжне доручення №95), 17.08.11р. -160000,00грн. (платіжне доручення №97), 05.09.11р. -160000,00грн. (платіжне доручення №134), що згідно домовленостей сторін обов'язок відповідача поставити товар не віднесений в залежності від повного виконання позивачем обов'язку щодо попередньої оплати 70% вартості товару, що несплата позивачем попередньої оплати у повному обсязі не є підставою для невиконання відповідачем обов'язку поставити товар у строк до 15.09.12р.

Від відповідача надійшло пояснення по справі №9 від 21.09.12р., в якому просив відмовити у позові щодо стягнення 692397,18грн. та зазначив, що за додатковою угодою №2 від 11.08.11р. відповідач мав виготовити та передати позивачу товар до 15.09.11р. на загальну суму 938400,00грн., що позивач був зобов'язаний здійснити попередню оплату замовленого товару (у розмірі не менше 70%) до визначеної дати його передачі -15.09.11р., що в якості попередньої оплати позивач загалом перерахував відповідачу 480000,00грн., в той час як загальна сума замовленого товару становить 938400,00грн. Відповідач вважає, що позивач не повністю виконав свої обов'язки по договору щодо попередньої оплати за замовлений до виготовлення товар, що після того, як позивач не виконав свого обов'язку щодо попередньої оплати товару, правовідносини між сторонами повинні кваліфікуватися як взаємні (зустрічні) -тобто такими, коли виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, що відповідачем цілком правомірно було здійснено зупинення виготовлення товару позивачу, а тому правові підстави для стягнення неустойки наразі відсутні.

Відповідно до ухвали суду від 27.09.2012р. розгляд даної справи було відкладено на 11.10.12р. на 10:00год. Представник позивача про відкладення розгляду справи був повідомлений безпосередньо в судовому засіданні 27.09.12р., крім того, ухвала суду від 27.09.12р. була направлена на адресу позивача. Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, оскільки ухвала суду від 27.09.2012р. отримана ним, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400602531513.

Позивач та відповідач після відкладення розгляду справи (ухвала від 27.09.12р.) не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні, призначеному на 11.10.12р. на 10:00год. Заяв та клопотань від позивача та відповідача до господарського суду Чернігівської області не надходило. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи.

За клопотанням представника позивача в попередніх судових засідання здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до приписів ч.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у випадку неявки в судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Приймаючи до уваги, що сторони по справі були належним чином повідомленні про дату, час і місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з'явилися, а також враховуючи приписи ч.8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні, яке проводиться 11.10.12р., фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 04.09.12р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Тартус Компані», ідентифікаційний код 37317235, місцезнаходження Київська обл., Броварський р-н, с.Семиполки, Київське шосе,2.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 04.09.12р. значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_1

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, 01.06.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №0106 (далі -договір). Відповідно до п.1.1 договору продавець (відповідач у справі) зобов'язується виготовити та поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити контейнери дерев'яні розміром 1600х1200х1200мм (згідно Додатку №1 (Специфікація)) для зберігання картоплі відповідно до приймально-здавальних документів, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором дорівнює сумі окремих товарних партій, кожна з яких оформлена відповідною видатковою накладною та рахунком-фактурою, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).

Сторони підписали Специфікацію (додаток №1 до договору від 01.06.11р.), в якій визначили характеристики та якість товару, що поставляється за договором.

Відповідно до п. 6.4. договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, з правом його пролонгації сторонами.

Згідно п.2.3 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання товарної (видаткової) накладної.

За умовами п.2.6 товар вважається прийнятим покупцем після підписання накладної при умові його відповідності: по кількості - згідно кількості місць на поставку партії товару, зазначених в накладних; по якості - відповідно до додатку №1 (Специфікації) до договору.

Відповідно до п.3.1. договору розрахунок за товар здійснюється у гривнях відповідно до рахунків-фактур продавця. Розрахунки по партіях проводиться на умовах: не менше 70% попередня оплата на підставі виставленого рахунка, 30% на момент доставки партії.

Згідно п.п.3.2-3.3 договору ціна одиниці товару: контейнер для зберігання картоплі - 696грн., в т.ч. ПДВ -116,00грн., франко-склад продавця, під партією розуміється 160 контейнерів.

Продавець згідно п.3.5 договору зобов'язується виготовити та поставити товар на протязі 7 календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок продавця за даним договором.

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №РН-014 від 01.06.11р. на суму 111360,00грн. (а.с.53), а також виготовив і поставив позивачу 160шт. контейнерів для зберігання картоплі на загальну суму 111360,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-92 від 01.06.11р. (а.с.52). Позивач здійснив оплату за контейнери для зберігання картоплі згідно рах.№014 від 01.06.11р. в повній сумі, що підтверджується платіжним дорученням №14 від 02.06.11р. на суму 111360,00грн. (а.с.24) та визнається сторонами.

20.06.11р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору поставки №0106 від 01.06.11р., в якій у п.1 визначили, що продавець зобов'язується додатково, в рамках договору, виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити дерев'яні контейнери для зберігання картоплі розміром 1600х1200х1200мм в кількості 1000шт. (надалі -товар) відповідно до характеристик та якості зазначених в додатку №1 (специфікації) від 01.06.11р. до договору. Ціна одиниці товару: контейнер для зберігання картоплі - 690,00грн., в т.ч. ПДВ 115грн. (п.2 додаткової угоди №1 від 20.06.11р.).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач по додатковій угоді №1 від 20.06.11р. зобов'язався поставити позивачу 1000шт дерев'яних контейнерів для зберігання картоплі на загальну суму 690000,00грн.

У п.3 додаткової угоди №1 до договору сторони встановили, що продавець зобов'язується виготовити та поставити товар покупцю до 20.10.11р.

У п.4 додаткової угоди №1 до договору сторони встановили, що розрахунок за товар здійснюється в гривнях відповідно до рахунків-фактур продавця. Розрахунки проводяться на умовах: не менше 70% попередня оплата, на підставі виставленого рахунка, 30% на момент доставки всього товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, після укладення додаткової угоди №1 від 20.06.11р. до договору поставки №0106 від 01.06.11р., здійснив перерахування грошових коштів на рахунок відповідача на суму 633000,00грн., що визнається відповідачем та підтверджується оригіналами платіжних доручень №30 від 22.06.11р. на суму 161000,00грн., №34 від 24.06.11р. на суму 161000,00грн., №36 від 25.06.11р. на суму 161000,00грн., №44 від 05.07.11р. на суму 150000,00грн. (а.с.25-28), в яких платником визначено призначення платежу «за контейнери для зберігання картоплі згідно договору №0106 від 01.06.11р.», та які містять відмітки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»про проведення платежів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем проведена попередня оплата у розмірі 633000,00грн., що перевищує 70% необхідної попередньої оплати при зобов'язанні відповідача поставити 1000шт контейнерів до визначеної дати їх передачі -20.10.11р.

Як стверджує позивач, відповідач на виконання умов додаткової угоди №1 від 20.06.11р. до договору поставив, а позивач прийняв 918шт контейнерів для зберігання картоплі на загальну суму 633420,00грн. згідно видаткових накладних РН-110 від 22.06.11р. на суму 483000,00грн. у кількості 700шт, №РН-171 від 05.07.11р. на суму 150420,00грн. у кількості 218шт.

Зазначене твердження позивача не спростовується відповідачем та підтверджується підписаними та скріпленими печатками позивача і відповідача видатковими накладними РН-110 від 22.06.11р. на суму 483000,00грн. та №РН-171 від 05.07.11р. на суму 150420,00грн., копії яких додані до матеріалів справи (а.с.16-17).

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про погодження позивача на прийняття 345шт. контейнерів для зберігання картоплі на суму 238050,00грн., щодо яких спочатку були претензії по якості, не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

На вимогу суду ні позивачем, ні відповідачем на час розгляду справи у суді не подані накладні на прийняття покупцем (позивачем у справі) 345шт. контейнерів для зберігання картоплі на суму 238050,00грн

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що зобов'язання по поставці позивачу 1000шт контейнерів для зберігання картоплі відповідно до додаткової угоди №1 від 20.06.11р. при наявності попередньої оплати у сумі 633000,00грн. (що перевищує 70% необхідної попередньої оплати), відповідачем виконано частково у кількості 918шт, недопоставка становить 82 контейнера для зберігання картоплі по ціні 690,00грн. за 1шт на суму 56580,00грн.

11.08.2011р. сторони підписали додаткову угоду №2 до договору поставки №0106 від 01.06.11р., в якій визначили, що продавець зобов'язується додатково, в рамках договору виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити дерев'яні контейнери для зберігання картоплі розміром 1600х1200х1200мм в кількості 1360шт. відповідно до характеристик та якості зазначених в додатку №1 (специфікації) від 01.06.11р. до договору. Ціна одиниці товару: контейнер для зберігання 690,00грн., в т.ч. ПДВ 115грн.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач по додатковій угоді №2 від 11.08.11р. зобов'язався поставити позивачу 1360шт дерев'яних контейнерів для зберігання картоплі на загальну суму 938400,00грн.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №2 від 11.08.11р. продавець зобов'язується виготовити та поставити товар покупцю до 15.09.11р.

У п.4 додаткової угоди №2 до договору сторони встановили, що розрахунок за товар здійснюється в гривнях відповідно до рахунків-фактур продавця. Розрахунки проводяться на умовах: не менше 70% попередня оплата, на підставі виставленого рахунка, 30% на момент доставки всього товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач після укладення додаткової угоди №2 від 11.08.11р. до договору поставки №0106 від 01.06.11р. здійснив перерахування грошових коштів на рахунок відповідача на суму 480000,00грн., що визнається відповідачем та підтверджується оригіналами платіжних доручень № 95 від 16.08.11р. на суму 160000,00грн., №97 від 17.08.11р. на суму 160000,00грн., №134 від 05.09.11р. на суму 160000,00грн. (а.с.29-31), в яких платником визначено призначення платежу «за контейнери для зберігання картоплі згідно договору №0106 від 01.06.11р.», та які містять відмітки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»про проведення платежів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем в порушення умов угоди №2 від 11.08.11р. проведена попередня оплата у розмірі 480000,00грн., що менше 70% необхідної попередньої оплати при зобов'язанні відповідача поставити 1360шт контейнерів на суму 938400,00грн. у строк до 15.09.11р.

Проаналізувавши умови домовленості сторін по поставці товару, що викладені у додатковій угоді №1 від 20.06.11р. та у додатковій угоді №2 від 11.08.11р., суд дійшов висновку, що не виставлення відповідачем рахунків на оплату не є підставою для невиконання позивачем зобов'язання здійснити попередню оплату у розмірі 70% у строк до 20.10.11р. та до 15.09.11р. відповідно, оскільки умовами вказаних додаткових угод, встановлено зобов'язання позивача сплатити решту 30% на момент доставки товару, який визначений сторонами відповідно 20.10.11р. та 15.09.11р.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 538 Цивільного кодексу України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не повідомив позивача про неможливість виконання свого обов'язку щодо поставки 82шт контейнерів для зберігання картоплі на виконання угоди №1 від 20.06.11р., а позивач в свою чергу не повідомив відповідача про неможливість виконання в повному обсязі свого обов'язку щодо проведення попередньої оплати у розмірі 70% (656880,00грн.) на виконання угоди №2 від 11.08.11р.

Відповідно до ч.4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

В матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу контейнерів на підставі додаткової угоди №2 від 11.08.11р. до отримання від позивача не менше 70% попередньої оплати.

Згідно п.6.5. договору у випадку порушення однією із сторін свої обов'язків згідно цього договору, інша сторона може відмовитися від подальшого виконання цього договору, повідомивши про це іншу сторону у термін не менше ніж 5 (п'ять) робочих днів.

Позивачем 20.01.12р. направлена відповідачу претензія №19/01/2012-1 від 19.01.12р., в якій посилаючись на п.6.5 договору поставки №0106 від 01.06.11р., відмовився від подальшого виконання відповідачем договору поставки №0106 від 01.06.11р. та додаткових угод до нього, повідомив про одностороннє розірвання зазначеного договору та просив відповідача перерахувати до 25.01.12р. грошові кошти в розмірі 485205,36грн., з яких 480000грн. повернення попередньої оплати, 5205,36грн. пеня за недопоставлений товар. Вказана претензія отримана відповідачем 23.01.12р. згідно поштового повідомлення №0100404245869.

Відповідно до ч.3 ст.615 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Приймаючи до уваги, що до моменту отримання відмови позивача від виконання відповідачем договору поставки №0106 від 01.06.11р. та додаткових угод до нього, останній не здійснив поставку позивачу контейнерів на підставі додаткової угоди №2 від 11.08.11р., а після отримання вказаної відмови позивача, відповідач не здійснив перерахування відповідачу 480000,00грн. попередньої оплати, суд доходить висновку про відсутність підстав знаходження у відповідача зазначеної суми попередньої оплати, а тому попередня оплата у сумі 480000,00грн., сплачена позивачем на підставі угоди №2 від 11.08.11р., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву та твердження про те, що відповідач має заборгованість по попередній оплаті в сумі 241500,00грн., з огляду на наступне.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріали справи містять первинні документи, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про наявність боргу відповідача по попередній оплаті на суму 480000,00грн., а відповідачем відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України та діючого законодавства України на день розгляду справи не подано суду доказів (первинних документів) на підтвердження своїх міркувань.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України -штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Також частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.2 договору за порушення строків поставки товару продавець сплачує 0,1% від вартості непоставленого та/або недопоставленого товару за кожний день затримки поставки.

Зі змісту п.4.2 договору суд приходить до висновку, що сторони визначили порядок нарахування неустойки, про те відсутня домовленість сторін щодо нарахування неустойки більше ніж за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 15333,18грн. неустойки згідно додаткової угоди №1 від 20.06.11р. за період з 21.10.11р. по 17.07.12р. та 201756,00грн. неустойки згідно додаткової угоди №2 від 11.08.11р. за період з 16.09.11р. по 17.04.2012р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню в сумі 10410,72грн. за період з 21.10.11. по 21.04.12р., виходячи з невиконання відповідачем зобов'язання по поставці контейнерів у кількості 82шт по ціні 690,00грн. за 1шт по додатковій угоді №1 від 20.06.11р. у строк до 20.10.11р. при здійсненні позивачем попередньої оплати (633000,00грн.) у розмірі не менше 70%, та приймаючи до уваги, що умови договору поставки №0106 від 01.06.11р. та додаткової угоди №1 від 20.06.11р. до договору не містять домовленості сторін, щодо нарахування штрафних санкцій понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 201756,00грн. неустойки за не поставку 1360шт контейнерів на суму 9384000,00грн. по додатковій угоді №2 від 11.08.11р. за період з 16.09.11р. по 17.04.2012р. судом відмовлено повністю, оскільки позивачем не проведено перерахування не менше 70% попередньої оплати до строку поставки 15.09.11р., а також враховуючи відмову позивача від виконання відповідачем зобов'язань по додатковій угоді №2 від 11.08.11р.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 9808 грн. 21коп. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем разом з позовною заявою була подана заява про забезпечення позову та платіжним дорученням №394 від 19.07.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.42), сплачено в доход державного бюджету державне мито в сумі 1653,00грн.

З огляду на приписи Закону України «Про судовий збір»та розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2012р., суд доходить висновку, що у даному випадку, позивач за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову повинен був сплатити судовий збір в сумі 1609,50грн. (з розрахунку 1,5 розміру мінімальної заробітної плати 1073грн.)

Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про судовий збір»та відповідно до статті 7 вказаного закону Товариству з обмеженою відповідальністю «Тартус Компані»підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 43грн.50коп. переплаченої суми.

Крім того, ціна позову, з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, по даній справі складає 697089,18грн. і відповідно судовий збір повинен бути сплачений в сумі 13941,78грн. (2% від ціни позову).

Як свідчить подане позивачем до матеріалів справи платіжне доручення №393 від 19.07.12р. (а.с.4), ним сплачено державне мито в розмірі 13975,87грн., що на 34,09грн. перевищує встановлений Законом України «Про судовий збір»розмір.

Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про судовий збір»та відповідно до статті 7 вказаного закону Товариству з обмеженою відповідальністю «Тартус Компані»підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 34грн.09коп. переплаченої суми.

Керуючись ст. 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 627, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартус Компані»(вул.Київське шосе,2, с.Семиполки, Броварський р-н., Київська обл., код 37317235) 480 000грн.00коп. суми попередньої оплати, 10 410грн.72коп. неустойки, 9 808грн. 21коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тартус Компані»(вул.Київське шосе,2, с.Семиполки, Броварський р-н., Київська обл., код 37317235) з державного бюджету (рахунок №31212206700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001, код 22825965) 43грн. 50коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №394 від 19.07.12р. та 34грн.09коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №393 від 19.07.12р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи 5028/14/46/2012 (5028/6/43/2012) господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Повний текст рішення складено 15.10.2012р.

Суддя Н.Ю.Книш