Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а/2370/3180/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3180/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Трофімової Л.В.,

при секретарі -Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача -Тараненко І.М. (керівника), Коновалова І.В. за довіреністю; відповідача -Мірзоєва А.А. (особисто), Дорошенка Р.Ю. за довіреністю; третьої особи (Смілянської міської ради) -Філатова С.М. за довіреністю, третьої особи (ОСОБА_6) -не з'явилася, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Зеніт-ВВ»до начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області Мірзоєва Азера Аліагла огли, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Смілянська міська рада, ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ПП «Зеніт-ВВ», звернувшись до суду з адміністративним позовом до начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області Мірзоєва Азера Аліагла огли, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Смілянська міська рада, ОСОБА_6, просить визнати протиправними дії начальника міськрайонного управління Держкомзему в м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області Мірзоєва А.А. у частині повернення технічної документації із землеустрою та зобов'язати відповідача прийняти вказану документацію для подальшого оформлення та видачі державного акту на праві власності на земельну ділянку.

У обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на те, що відповідачем неправомірно повернено технічну документацію із землеустрою з причин, що межі земельної ділянки винесені в натурі без присутності представника міськрайонного управління Держкомзему, що передбачено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04 червня 1999 року. І як наслідок не був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за № 391/17686, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника або користувача земельної ділянки, власників або користувачів суміжних земельних ділянок або уповноваженою ними особою. Чинним законодавством не передбачено обов'язку щодо присутності при винесенні меж земельної ділянки в натурі представника управління Держкомзему. Також зазначили, що у відповідача відсутні повноваження щодо контролю за проведенням геодезичних робіт.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини зазначені у запереченнях на адміністративний позов. Зокрема у судовому засідання відповідач та представник відповідача зазначили, що замовлення правовстановлюючого документу на земельну ділянку відбувається виключно після перенесення в натуру меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка. Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт, який складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником міськрайонного управління земельних ресурсів.

Представник третьої особи Смілянської міської ради свою позицію виклав у письмових поясненнях. У судовому засідання заявлений адміністративний позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на те, що міськрайонним управлінням Держкомзему в м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області порушуються конституційні права громадянина України ОСОБА_6 щодо реалізації її права власності на землю. Також представник третьої особи зазначив, що рішення Смілянської міської ради від 24.02.2011р. №6-75/VI відповідачем на даний час не виконано.

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, письмових пояснень стосовно своєї позиції щодо заявлених позовних вимог не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

ПП «Зеніт-ВВ»зареєстровано як суб'єкт господарювання -юридична особа виконавчим комітетом Смілянської міської ради 25.06.2007р., ідентифікаційний код 35233557 (а.с. 16).

Судом встановлено, що рішенням Смілянської міської ради Черкаської області 24.02.2011р. №6-75/VI (а.с. 9) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, площею 0,1282 га.

У судовому засіданні встановлено, що 11.05.2010р. між ОСОБА_6 і ПП «Зеніт-ВВ», укладено договір №28 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (а.с. 6).

Начальником міськрайонного управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області Мірзоєвим А.А. за результатам розгляду розробленої приватним підприємством «Зеніт-ВВ»технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ОСОБА_6 під житлову забудову в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 0,1282 га. повернуто останню листом № 408/06-22 від 28.05.2012р., у зв'язку з порушенням вимог наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43.

У судовому засіданні начальник міськрайонного управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області Мірзоєв А.А. та представник управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області зазначили, що межі земельної ділянки винесені в натуру за відсутності представника міськрайонного управління Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області, що є порушенням норм земельного законодавства та послужило підставою для повернення поданих матеріалів для доопрацювання.

Вказана обставина заперечується представниками позивача, які в своїх поясненнях посилалися на факт перевищення відповідачем наданих йому повноважень, адже закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі здійснюється виконавцем лише у присутності власника чи користувача земельної ділянки, власників чи користувачів суміжних земельних ділянок або уповноваженою ними особою, що не передбачає участі представника управління Держкомзему у цьому процесі.

Суд зазначає, що Земельні відносини у державі врегульовані Земельним кодексом України, а саме ст. 181 визначено, що землеустрій -це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012р. №258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012р. за №856/21168, затверджене Положення про міськрайонне управління (відділ) Держземагентства, яке є його територіальним органом, підзвітним та підконтрольним Держземагентству.

Зокрема, до компетенції міськрайонного управління (відділу) Держземагентства входить здійснення землеустрою та проведення моніторингу земель. Вказаний орган здійснює відповідно до законодавства регулювання у сфері планування територій та розмежування земель державної і комунальної власності, та топографо-геодезичну і картографічну діяльність.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, спрямовані на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, визначені Законом України «Про землеустрій»від 22 травня 2003р. №858-IV (на далі за текстом - Закон №858-IV).

Відповідно до вимог ст. 20 Закону №858-IV землеустрій передбачає, зокрема встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею у випадках, передбачених законом тощо.

Відповідно до вимог ст. 55 Закону №858-IV встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

За змістом положень ст. 60 Закону №858-IV державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за № 354/3647, затверджена Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

Відповідно п. 1.12 цієї Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків (п. 1.14 Інструкції).

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010р. за №391/17686.

Відповідно до п. 3.1 цієї Інструкції межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється, виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи суд приходить до висновку, що оформлення правовстановлюючого документу на земельну ділянку відбувається виключно після перенесення в натуру меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, які передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт, який складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог ч.2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів вчинення дій у частині повернення технічної документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159,160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2012р.

Суддя Л.В.Трофімова