Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а/2470/2252/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2252/12

16:15 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Козмуляка А.І.,

сторін:

представника позивача - Косовського М.В.;

представника відповідача - Лучкіної Г.В.;

відповідача - Павелко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Берестецький вівчарик» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції, заступника начальника Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Павелко І.О., головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб, інспектора податкової служби 1 рангу Банара Едуарда Анатолійовича, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового контролю, інспектора податкової служби 1 рангу Локатир Зінаїди Іллівни про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправними дій посадових осіб,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Берестецький вівчарик» (далі - позивач, ФГ «Берестецький вівчарик») звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням поданих заяв про уточнення позову та відмову в частині позовних вимог, до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю, інспектора податкової служби 1 рангу Двірничука Василя Степановича, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб, інспектора податкової служби 1 рангу Банара Едуарда Анатолійовича, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового контролю, інспектора податкової служби 1 рангу Локатир Зінаїди Іллівни, в якому просило:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області: форми «Р» від 07.08.2012 р. № 1161/230000952300 на суму 1037,50 грн.; від 07.08.2012 р. № 1162/230000962300 на суму 3990,56 грн.; від 07.08.2012 р. № 1163/230000972300 на суму 6277,50 грн. в частині нарахування податкового зобов'язання за ст. 123 Податкового кодексу України; форми «С» від 07.08.2012 р. №1164/230000942300 на суму 40000,00 грн.;

- визнати протиправними дії заступника начальника Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Павелко Ірини Олексіївни щодо затвердження 05.07.2012 р. п. 23 плану документальної перевірки фермерського господарства «Берестецький вівчарик»;

- визнати протиправними дії головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб, інспектора податкової служби 1 рангу Банара Едуарда Анатолійовича, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового контролю, інспектора податкової служби 1 рангу Локатир Зінаїди Іллівни щодо перевірки обігу готівки у фермерському господарстві «Берестецький вівчарик» під час проведення документальної перевірки з 05.07.2012 р. по 13.07.2012 р.

Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідачів щодо затвердження п. 23 плану документальної перевірки та перевірки обігу готівки протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесено податковим органом правомірно за виявлені в ході позапланової перевірки порушення вимог податкового законодавства.

Представник Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Відповідачами Банарем Е.А. та Локатир З.І. подано письмові заперечення, в яких просили суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ними дотримано обов'язкові умови, передбачені ст. ст. 77, 78 Податкового кодексу України щодо організації та проведення документальної позапланової перевірки фермерського господарства «Берестецький вівчарик». Розгляд справи просили провести за їх відсутності.

Заступник начальника Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Павелко І.О. в судовому засіданні заперечував проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Фермерське господарство «Берестецький вівчарик» (60333, с. Берестя, Новоселицький район, Чернівецька область, ідентифікаційний код 33376559) зареєстроване Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 18.02.2005 р. та взяте на облік 18.02.2005 р. Новоселицькою МДПІ як платник податків за № 1042 (а.с. 9, 14).

Відповідно до свідоцтв від 08.08.2006 р. та 09.02.2010 р. про реєстрацію племінного стада в державному племінному реєстрі, позивачу надано статус племінного заводу з розведення овець асканійської каракульної породи.

Протягом періоду з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. позивач був зареєстрованим як платник фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 19).

Новоселицькою МДПІ, в порядку п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу № 377 від 04.07.2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», згідно направлення від 05.07.2012 р. № 104, 105, 106 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 685/23/33376559 від 18.07.2012 р. (а.с. 13 - 46, 77, 78, 79, 80).

За результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок, що позивачем порушено:

1) п.п. 209.2 ст. 209, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, абз.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 р., в результаті чого знижено податок на додану вартість (в частині не цільового використання коштів з спец. рахунку) за жовтень 2011 р. в сумі 5022,00 грн.

2) п.п. 49.18.1, 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - не подання до Новоселицької МДПІ декларацій по податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за жовтень 2011 р. - червень 2012 р. (9 періодів).

3) п.п. 49.18.1, 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - не подання до Новоселицької МДПІ декларацій по податку на додану вартість (скорочені) за жовтень 2011 р.- червень 2012 р. (9 періодів).

4) п.2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 - неоприбуткування коштів, отриманих з банку для придбання кормів в загальній сумі 8000,00 грн.

5) ст.246 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума екологічного збору в сумі 231,60 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. в сумі 150,00 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 81,60 грн.

6) ст.44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п.п.6.1, п.п.6.2 п.6 «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 р. № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 р. за № 544/3837, в результаті чого встановлено його заниження за розміщення відходів в сумі 2376,45 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 р. в сумі 849,70 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 1526,75 грн.

7) п.п 4.1.4 (б) п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», господарством (при строку подання протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця) неподані розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2009 р., 2009 р., 1 квартал 2010 р., 1 півріччя 2010 р., 9 місяців 2010 р. та за 2010 р. (6 розрахунків).

8) п.п. 49.18.1, 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - не подання до Новоселицької МДПІ декларацій по екологічному податку за 2011 р. та 1 півріччя 2012 р. (6 періодів).

Не погоджуючись із висновками, наведеними в акті перевірки, позивач подав заперечення (а.с. 91 -92).

За результатами розгляду заперечень до акту, 02.08.2012 р. відповідач листом повідомив позивача, що заперечення частково є необґрунтованими, а висновки та дії перевіряючих такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, виклавши висновки акту перевірки в наступній редакції:

1) п.п. 209.2 ст. 209, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, абз.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 р., в результаті чого знижено податок на додану вартість за жовтень 2011 р. в сумі 5022,00 грн.

2) п.2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 - неоприбуткування коштів, отриманих з банку для придбання кормів в загальній сумі 8000,00 грн.

3) ст.246 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума екологічного збору в сумі 150,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. в сумі 150,00 грн.

4) ст.44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п.п.6.1, п.п.6.2 п.6 «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 р. № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 р. за № 544/3837, в результаті чого встановлено його заниження за розміщення відходів в сумі 2376,45 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 р. в сумі 849,70 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 1526,75 грн.

5) п.п 4.1.4 (б) п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», господарством (при строку подання протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця) неподані розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2009 р., 2009 р., 1 квартал 2010 р., 1 півріччя 2010 р., 9 місяців 2010 р. та за 2010 р. (6 розрахунків).

6) п.п. 49.18.1, 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - не подання до Новоселицької МДПІ декларацій по екологічному податку за 2011 р. та 1 півріччя 2012 р. (6 періодів).

7) п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України «Неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації зміни місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи в неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку» (а.с. 102 - 106).

На підставі висновків акту перевірки та заперечень, Новоселицькою МДПІ прийнято:

податкові повідомлення-рішення від 07.08.2011 р. за формою «Р»:

- № 1161/230000952300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на 1037,50 грн.;

- № 1162/230000962300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища на 3990,56 грн.;

- № 1163/230000972300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6787,50 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 07.08.2011 р. за формою «С» № 1164/230000942300, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 40000,00 грн. (а.с. 47, 49, 51, 53).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи дії посадових осіб відповідача протиправними щодо перевірки обсягу готівки, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких міркувань.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Судовим розглядом встановлено, що одним із питань проведення позапланової перевірки позивача було, зокрема, перевірка дотримання вимог щодо ведення касових операцій у національній валюті (п.23 Плану перевірки) (а.с. 82 - 85).

Превіркою дотримання вимог ведення касових операцій у національній валюті виявлено порушення приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Зокрема, перевіркою зафіксовано, що касова книга протягом періоду з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. фермерським господарством не велась та для перевірки надана не була. Фермерським господарством отримані кошти з банківської установи згідно чеку № 8550690 від 28.09.2011 р. на суму 5000,00 грн. витрачені на придбання кормів для худоби без оприбуткування їх по касі. Аналогічно, отримані кошти з банківської установи згідно чеку № 8550690 від 13.09.2011 р. на суму 3000,00 грн. також витрачені на придбання кормів для худоби без оприбуткування їх по касі.

З урахуванням наведеного, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, з огляду на те, що під час перевірки встановлено неоприбуткування коштів, отриманих з банку в загальній сумі 8000 грн. (а.с.42 - 43).

Також судовим розглядом встановлено, що не погоджуючись з вказаним висновком, позивач подаючи заперечення до акту перевірки, долучив копії відповідних касових звітів разом із першою та останньою сторінкою касової книги (а.с. 91-92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 100).

Розглядаючи заперечення з цього питання, відповідач прийшов до висновку, що висновки викладені в акті перевірки щодо порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є правомірними, оскільки до наданого позивачем заперечення не надані копії первинних документів (прибуткові касові ордери) щодо приймання одержаної готівки з банку в касу господарства, згідно яких проводився запис в касовій книзі, а також не надання касової книги та первинних до неї бухгалтерських документів під час проведення позапланової перевірки.

На підставі висновків акту перевірки та розглянутих заперечень, відповідачем 07.08.2012 р. винесено оскаржуване рішення за формою «С» № 1164/230000942300, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 40000,00 грн.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. форми «С» № 1164/230000942300, суд виходить з того, що висновки органу державної податкової служби про неоприбуткування коштів, отриманих з банку для придбання кормів є необґрунтованими з огляду на таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (далі - Положення).

Пунктом 2.1 цього Положення передбачено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Згідно п. 2.2 Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Порядок ведення касової книги та обов'язки касира врегульовано главою 4 цього Положення, зокрема п. 4.2 якого встановлено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - «Вкладні аркуші касової книги», залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - «Звіт касира», є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Згідно п. 4.3 Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

Дослідженням письмових доказів по справі, встановлено, що в період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р. касова книга позивачем велася в порядку встановленому Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Зокрема, в судовому засіданні було досліджено касову книгу розпочату 01.01.2009 р. та закінчену 27.09.2011 р., а також розпочату 28.09.2011 р., які належним чином пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки ФГ «Берестецький вівчарик» (а.с. 93-94, 95-96).

Як вбачається із виписки по рахунку № 26003130753, відкритого ФГ «Берестецький вівчарик» в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», 13.09.2011 р. позивач отримав з банківської установи 3000,00 грн. згідно чеку № 8550690 для придбання кормів для худоби. 28.09.2011 р. позивачем також було отримано з банківської установи 5000,00 грн. згідно чеку № 8550690 для придбання кормів для худоби (а.с. 158-165).

Отриману з банківської установи готівку, позивачем оприбутковано по касі, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 19 від 13.09.2011 р. та № 32 від 28.09.2012 р., а також записами проведеними в касових книгах відповідно 13.09.2012 р. та 28.09.2012 р. (а.с. 168, 172).

В подальшому, позивач одержану готівку, за видатковими касовими ордерами № 20 від 13.09.2011 р. та № 32 від 28.09.2011 р. видано Стець Д.І. під звіт (а.с. 169, 173).

Згідно досліджених в судовому засіданні касових книг та відривних частин аркушів касової книги від 13.09.2011 р. та 28.09.2011 р. вбачається, що позивачем операції одержання та видачі готівки відображені в касовій книзі. Перші і другі примірники мають однакові номера та підписані уповноваженою особою позивача (а.с. 97, 98, 166, 170).

За наведених обставин, суд вважає, що позивачем в перевіряємий період касову книгу вів належним чином, з відображенням 13.09.2011 р. та 28.09.2011 р. операцій з одержання та видачі готівки, відтак останнім не було допущено порушень приписів п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Пунктом 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлені Національним банком України настає, в т.ч. у випадку неоприбуткування, неповного та/або несвоєчасного оприбуткування суб'єктом господарювання у касах готівки.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. форми «С» № 1164/230000942300, у зв'язку із виявленням податковим органом неоприбуткування позивачем у касі готівки в сумі 8000,00 грн., відповідач застосував санкцію в розмірі 40000,00 грн. (5 х 8000,00 грн.).

Оскільки, судовим розглядом не встановлено порушення позивачем приписів п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а також належне ведення касової книги, з відображенням операцій з одержання та видачі готівки, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. форми «С» № 1164/230000942300 на суму 40000,00 грн. підлягає скасуванню, а вимога позивача в цій частині задоволенню.

Доводи відповідача про те, касова книга протягом періоду з 01.07.2009 р. 30.06.2012 р. фермерським господарством не велась та для перевірки надана не була, суд відхиляє за безпідставністю, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими по справі обставинами.

Крім того, суд зазначає, що позивач разом із запереченням до акту перевірки надав податковому органу касові книги з відповідними касовими звітами, однак відповідачем їх безпідставно не враховано під час прийняття оскаржуваного рішення про нарахування штрафних санкцій.

При цьому суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлені Національним банком України, про те не встановлено відповідальності за ненадання або не пред'явлення під час перевірки касової книги чи первинних документів, що відображають операції з одержання та видачі готівки.

Відтак, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 1164/230000942300 на суму 40000,00 грн., відповідач прийняв його без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища та екологічного податку.

Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності позивача є розведення овець, кіз, коней, змішане сільське господарство, вирощування зернових та технічних культур, роздрібна торгівля з лотків та на ринках (а.с.10).

Перевіркою повноти визначення збору за забруднення навколишнього середовища за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. встановлено його заниження за розміщення відходів в сумі 2376,45 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 р. в сумі 849,70 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 1526,75 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що протягом перевіреного періоду фермерським господарством дозвіл на розміщення відходів не отримано та під час перевірки наданий не був. Згідно специфіки виробничої діяльності, під час вирощування худоби протягом року виробляється велика кількість екскрементів, сечовини та гною (4 клас небезпеки). В подальшому ці відходи вивозяться на орендовані поля в якості органічного добрива. Під час перевірки не були надані документи, які б дозволили зберігати на території господарства вищезазначені відходи протягом року.

Протягом 2 півріччя 2009 р. (з липня 2009 р. по 01.12.2009 р.) за даними обліку проводилось вирощування овець в загальній кількості 708 голів (баранів - 15 голів, вівцематок -530 голів, молодняку - 163 голів). За даними перевірки в 2 півріччі 2009 р. фермерським господарством утворено органічних відходів в кількості 25 тон (708 голів х 0.2 кг х 180 днів).

Сума заниження збору за забруднення навколишнього середовища за 2 півріччя 2009 р. з врахуванням коефіцієнтів (2006 р.- 2,373, 2007 р.-1,116, 2008 р.- 1,166, 2009 р.- 1,223) які діяли при обрахунку збору за забруднення навколишньою середовища становить 849,70 грн. (25 тонн х 0,3 грн. х 2,373 х 1,116 х 1,166 х 1,223 х 3 х 10).

Розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів за 9 місяців 2009 р. та за 2009 р. фермерським господарством не подані.

Протягом 2010 року за даними обліку проводилось вирощування овець в загальній кількості 560 голів (баранів - 16 голів, вівцематок - 521 голів, молодняку - 23 голів).

За даними перевірки в 2010 р. фермерським господарством утворено органічних відходів в кількості 40 тон (560 голів х 0,2 кг х 365 днів).

Сума заниження збору за забруднення навколишнього середовища за 2010 р. з врахуванням коефіцієнтів (2006 р.- 2,373, 2007 р. - 1,116, 2008 р.- 1,166, 2009 р.-1,223, 2010 р.- 1,123), які діяли при обрахунку збору за забруднення навколишнього середовища становить 1526,75 грн.(40 тон х 0,3 грн. х 2,373 х 1,116 х 1,166 х 1,223 х 1,123x3x10).

Розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів за 2010 р. фермерським господарством в Новоселицьку МДПІ не подавались.

Перевіркою повноти визначення екологічного збору за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. встановлено його заниження за розміщення відходів в сумі 231,60 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. в сумі 150 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 81,60 грн. Фермерським господарством дозвіл на розміщення відходів не отримано та під час перевірки наданий не був.

Протягом 2011 р. та 1 півріччя 2012 р. за даними обліку проводилось вирощування овець в загальній кількості 550 голів. За даними перевірки в 2011 р. фермерським господарством утворено органічних відходів в кількості 40 тон (550 голів х 0,2 кг х 365 днів).

Сума заниження екологічного збору за 4 квартал 2011 року становить 150 грн. (40 тонн х 1,25 грн. х 3).

Розрахунки суми екологічного збору за розміщення відходів за 2011 рік в Новоселицьку МДПІ не подавались, за даними перевірки сума збору становить - 150 грн.

За даними перевірки в І півріччі 2012 р. фермерським господарством утворено органічних відходів в кількості 20 тон (550 голів х 0,2 кг х 180 днів).

Сума заниження екологічного збору за 2 квартал 2012 р. становить 81,60 грн. (20 тон х 1,36 грн. х 3).

Розрахунки суми екологічного збору за розміщення відходів за 1-2 квартали 2012 р. в Новоселицьку МДПІ не подавалися, за даними перевірки сума збору становить - 81,60 грн.

На підставі наведених в акті розрахунків та за результатами розгляду заперечень, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів в сумі 2376,45 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 р. в сумі 849,70 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 1526,75 грн., неподання розрахунків збору за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2009 р., 2009 р., 1 квартал 2010 р., 1 півріччя 2010 р., 9 місяців 2010 р. та за 2010 р. (6 розрахунків); заниження суми екологічного збору в сумі 150,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. в сумі 150,00 грн. та прийняв 07.08.2012 р. оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 1161/230000952300 на суму 1037,50 грн., № 1162/230000962300 на суму 3990,56 грн.

В судовому засіданні представник Новоселицької МДПІ та відповідач Павелко І.О. пояснили, що розрахунки заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку проводилася із врахуванням роз'яснень наведених в Єдиній базі податкових знань ДПА України.

Зокрема, розрахунки обсягів відходів проводилися відповідачем в середніх показниках, виходячи з норм технологічного проектування для вівчарських підприємств та враховуючи стійлово-пасовищне утримання, при якому вівці протягом певного періоду в залежності від кліматичних умов та організації кормової бази утримуються в приміщеннях, а в літній час - на природних пасовищах. Так, добова норма екскрементів вівцематки становить 2,5 кг, баранів - 3 кг, ремонтного молодняку - 0,5 кг (в середньому одна вівця в рік виробляє 0,8 тон відходів з врахуванням підстілки). Крім цього, річна норма підстилки вівцематки становить 180 кг, баранів - 240 кг, ремонтного молодняку - 110 кг.

Як видно із акту перевірки, розрахунки заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку проводилися із розрахунку 0,2 кг добова кількість екскрементів, що виділяється 1 (однією) вівцею в день.

Такі розрахунки та висновки відповідача суд вважає необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПК України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Під розміщенням відходів слід розуміти зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України визначено, що об'єкт та базу оподаткування з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, зокрема обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Отже, базою оподаткування згідно наведеної статті ПК України є обсяги зберігання (розміщення) відходів у спеціально відведених місцях. Разом з тим, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 07.08.2012 р. № 1161/230000952300 та № 1162/230000962300, відповідач базою оподаткування визначив обсяги утворення відходів, а не обсяги їх зберігання (розміщення), як того вимагає ПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; спеціально відведеним місцем чи об'єктом є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Судовим розглядом встановлено, що будь-яких відведених місць для розміщення відходів позивач не мав, і відповідних дозволів для розміщення відходів не отримував.

Також судовим розглядом встановлено, що фермерське господарство ні зберіганням, ні захороненням відходів не займалося, так само як і не утримувало спеціально відведені для цього місця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» під відходами тваринного походження необхідно розуміти загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язковій утилізації, крім продуктів метаболізму (метаболізм - сукупність хімічних реакцій, що відбуваються в живих організмах), що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив (органічні добрива - добрива, що містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук. До них відносять гній, компости, торф, тирса, солома, зелене добриво, мул (сапропель)).

Отже, продукти метаболізму, що використовуються для органічних добрив в розумінні Закону України «Про відходи» не є відходами тваринного походження.

В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що утворений під час вирощування худоби гній вивозився позивачем на орендовані поля в якості органічних добрив.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки відсутні посилання на будь-яке документальне підтвердження розміру складових формули, за якою відповідач нарахував податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища та екологічного податку. Зокрема, податковим органом не наведено чим вів користувався, коли прийшов до висновку, що в середньому за день одна вівця утворює 0,2 кг екскрементів. Така, нічим не підтверджена величина, на думку суду, стала підставою для невірних висновків про утворення відходів в розмірах: за ІІ півріччя 2009 р. - 25 тон, 2010 р. - 40 тон, 2011 р. - 40 тон, за І півріччя 2012 р. 20 тон.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не був платником збору за забруднення навколишнього середовища (до 01.01.2011 р.) та не є платником екологічного податку, та відповідно, не ніс обов'язку подавати розрахунки збору та екологічного податку. Відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 07.08.2012 р. № 1161/230000952300 на суму 1037,50 грн. та № 1162/230000962300 на суму 3990,56 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Перевіркою правильності відображених у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту» встановлено їх заниження в загальній сумі 5022,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 5022,00 грн.

В акті перевірки відображено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу № 1 від 08.08.2011 р. фермерським господарством «Берестецький вівчарик» реалізовано ТОВ АПК «Розкішна» відповідно до:

- накладної №0/1 від 25.08.2011 р. 100 голів ярок (племені вівці) загальною вагою 2980 кг по ціні 35,00 грн. за 1 кг на загальну суму 104300,00 грн. (без ПДВ),

- накладної №0/2 від 06.09.2011 р. 50 голів ярок (племені вівці) загальною вагою 1644 кг по ціні 35,00 грн. за 1 кг на загальну суму 57535,00 грн. (без ПДВ) та 2 барана загальною вагою 105 кг по ціні 35,00 грн. за 1 кг на загальну суму 3675,00 грн. (без ПДВ).

Згідно договору купівлі-продажу № 2 від 08.08.2011 р. позивачем реалізовано ФГ «Хуцану» відповідно до накладної № 2 від 06.09.2011 р. 150 голів ярок (племені вівці) загальною вагою 4350 кг по ціні 35,00 грн. за 1 кг на загальну суму 152250,00 грн. (без ПДВ) та 5 баранчиків загальною вагою 210 кг по ціні 35,00 грн. за 1 кг на загальну суму 7350,00 грн. (без ПДВ).

Всього загальна суму реалізації склала 325110,00 грн. (без ПДВ).

Отже, позивач досяг операцій з постачання товарів власного виробництва більше 300000,00 грн. в вересні 2011 року, проте у встановлені законодавством терміни не подав до органу ДПС за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивач занизив податкові зобов'язання по ПДВ за жовтень 2011 р. в сумі 5022,00 грн. (325110,00 грн. - 300000,00 грн. = 25110,00 грн. х 20 % = 5022,00 грн.).

На підставі висновків акту перевірки, позивачем 07.08.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 1163/230000972300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6787,50 грн., в т.ч. за основним платежем 5022,00 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції - 1765,50 грн.

В частині нарахування податкового зобов'язання за ст.117.1 ПК України в сумі 510,00 грн. позивач не оскаржував податкове повідомлення - рішення № 1163/230000972300. З іншою частиною нарахованого податкового зобов'язання на суму 6277,50 грн. позивач не погодився та звернувся до суду із згаданим позовом.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначає ст. 209 ПК України. Так, згідно п. 209.1 цієї статті Кодексу резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Як видно із матеріалів справи, протягом періоду, що перевірявся позивач був зареєстрованим як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п. 307.1 ст. 307 ПК України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом (п. 307.2 ст. 307 ПК України).

Пунктом 183.1 ст. 183 ПК України встановлено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 ПК України).

Згідно п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач зобов'язаний був подати до Новоселицької МДПІ в строк до 10.10.2011 р. заяву про реєстрацію платником ПДВ та в листопаді 2011 р. задекларувати суму заниженого податкового зобов'язання в сумі 5022,00 грн. за жовтень 2011 р.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.08.20102 р. № 1163/230000972300 в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 6277,50 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо правомірності проведення перевірки обігу готівки.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України. Так, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 наведеної статті Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в т.ч. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Підпунктом 16.1.5 п.16.1. ст. 16 ПК України встановлено обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави ця їх надання.

Судом встановлено, що в запиті Новоселицької МДПІ від 07.05.2012 р. № 4342/10/15-007 містилося застереження про те, що в разі ненадання обґрунтованого письмового пояснення та документального підтвердження щодо здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів Новоселицькою МДПІ на підставі ст.78 Податкового Кодексу України буде ініційовано проведення позапланової перевірки. Однак письмову вимогу Новоселицької МДПІ позивачем проігноровано та відповіді на запит не надано.

Відповідно до пп.78.4 ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Оскільки на момент прийняття відповідачем рішення про проведення позапланової перевірки відповіді на письмовий запит від позивача по справі не отримано, суд вважає, що наказ № 377 від 04.07.2012 р. «Про проведення документальної позапланової перевірки» видано правомірно. Копію вказаного наказу, відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, вручено під розписку керівнику фермерського господарства «Берестецький вівчарик» Стець Дорі Іванівні (а.с. 77).

Також судом встановлено, що направлення на перевірку від 05.07.2012 р. № 104, 105 та 106 пред'явлено під розписку керівнику позивача, про що зроблений відповідний запис в направленнях (а.с. 78, 79 ,80).

Окрім того, судом встановлено, що термін проведення перевірки продовжений відповідно до наказу № 421 від 10.07.2012 р. з 11.07.2012 р. тривалістю 2 робочих днів. Копію наказу вручено позивачу, про що зроблений відповідний запис в наказі (а.с. 81).

За наведених обставин, суд вважає, що відповідачами головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби 1 рангу Банарем Едуардом Анатолійовичем та старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю, інспектором податкової служби 1 рангу Локатир Зінаїдою Іллівною дотримано обов'язкові умови, передбачені ст. ст. 77, 78 ПК України щодо організації та проведення документальної позапланової перевірки фермерського господарства «Берестецький вівчарик».

Позивач не скористався наданим йому ПК України правом щодо недопущення посадових осіб Новоселицької МДПІ до проведення перевірки та фактично допущено працівників Новоселицької МДПІ до проведення позапланової перевірки. До правоохоронних органів про визнання незаконними та протиправними дій перевіряючи щодо організації та проведення перевірки позивач не зверталось, відтак суд вважає, що відсутні підстави для визнання дій відповідачів Банара Е.А. та Локатир З.І. протиправними.

Аналогічна правова позиція стосовно фактичного допуску до проведення перевірки висловлена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З наведених підстав, не підлягає задоволенню також вимога позивача про визнання протиправними дій заступника начальника Новоселицької МДПІ у Черніввецькій області Павелко І.О. щодо затвердження 05.07.2012 р. п. 23 документальної перевірки фермерського господарства «Берестецький вівчарик».

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 755,00 грн. Оскільки позивачу частково відмовлено в задоволенні майнової та немайнової вимог, за які він сплатив судовий збір у розмірі 139,49 грн. (107,30 + 32,19 грн.), враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 615,51 грн. (755,00 грн. - 139,49 грн.).

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області.

Вказана позиція збігається із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.08.2012 р. № 1161/230000952300 на суму 1037,50 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.08.2012 р. № 1162/230000962300 на суму 3990,56 грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.08.2012 р. №1164/230000942300 на суму 40000,00 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «Берестецький вівчарик» (60333, с. Берестя, Новоселицький район, Чернівецька область, ідентифікаційний код 33376559) судовий збір в розмірі 615,51 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 15 жовтня 2012 р.

Суддя В.К. Левицький