Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-2786/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року 2а-2786/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача : Гопкало О.В.,

від відповідача : не з'явився,

від третьої особи 1: не з'явився,

від третьої особи 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Маяк» до треті особиВишгородської районної державної адміністрації Київської області Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, ОСОБА_2 провизнання незаконним та скасування розпорядження, ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2011 року публічне акціонерне товариство «Завод «Маяк»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (надалі -відповідач) за участю третьої особи - Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області (надалі -третя особа 1) про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача від 20.11.2009 № 2169 «Про передачу у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 залучено до участі в адміністративній справі № 2а-2786/12/1070 ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядження від 20.11.2009 № 2169 «Про передачу у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області»прийнято відповідачем протиправно та без дотримання вимог земельного законодавства. Як вказує позивач, спірна земельна ділянка, розміром 0,10 га, передана у власність ОСОБА_2 за рахунок земель бази відпочинку «Мощун», яка належить позивачеві на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, проте згоди на відчуження даної земельної ділянки позивачем не надавалось. Водночас позивачем зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, однак технічна документація по проекту відведення землі у власність ОСОБА_2 не проходила державну експертизу, позитивний висновок державної землевпорядної організації відсутній. За таких підстав позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного розпорядження та просить скасувати його в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2012 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване розпорядження прийнято ним на виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2009 № 8/2-2543/2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, зокрема, ураховуючи проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Таким чином, при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах повноважень, наданих йому законами України і підзаконними нормативно-правовими актами.

16 жовтня 2012 року відповідач, який був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Водночас, на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням працівника, який здійснює супроводження даної справи, у іншому судовому процесі.

Суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання 16.10.2012 поважною з таких підстав. Так, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій. Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою і органом виконавчої влади, що обумовлює наявність певної штатної чисельності працівників та передбачає можливість забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні враховуючи інститут представництва, оскільки юридична особа не позбавлена права надати повноваження щодо представництва її інтересів інший особі. Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача, який супроводжує дану справу, з підстав його перебування у іншому судовому засіданні, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи.

Представники третіх осіб у судове засідання 16.10.2012 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомили.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за даної явки та на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Згідно державного акту серії Б № 084567 на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Вишгородської районної ради народних депутатів, за Київським науково-виробничим об'єднанням «Маяк»закріплено в безстрокове і безоплатне користування 11,9 га землі для будівництва бази відпочинку «Мощун». Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею в 1981 році за № 570.

Як вбачається із статуту державного підприємства Київський завод «Маяк», вказане підприємство є правонаступником Київського науково-виробничого об'єднання «Маяк». На підставі акту приймання-передачі від 06.07.1993 правонаступнику передано разом із земельною ділянкою базу відпочинку «Мощун».

У подальшому, згідно наказу Фонду державного майна України від 12.05.1996 № 40-АТ створено ВАТ «Завод «Маяк», яке є правонаступником Київського заводу «Маяк».

Судом встановлено, що у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», ВАТ «Завод «Маяк»змінило назву на ПАТ «Завод «Маяк». Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Завод «Маяк»зареєстровано, як юридична особа, 12.05.1996.

За пояснення позивача, для переоформлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії Б № 084567 відповідачем було вчинено дії щодо замовлення робіт по виготовленню технічної документації по встановленню зовнішніх меж та інвентаризації землекористування бази відпочинку «Мощун», яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У процесі переоформлення зазначеної земельної ділянки, за інформацією, наданою листом Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області від 19.04.2011 № 1104, позивачу стало відомо про той факт, що, згідно земельно-кадастрової документації, частина земель бази відпочинку «Мощун»перебуває у власності у громадян України, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

З метою отримання інформації щодо підстав передачі у власність спірної земельної ділянки, позивач звернувся з листом від 08.08.2011 № 930/909 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області з проханням надати копії розпоряджень, якими передано у власність громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельні ділянки на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Листом від 08.09.2011 № 7-25/2309 Вишгородська районна державна адміністрація Київської області направила на адресу позивача, зокрема, копію розпорядження про передачу у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Так, 20.11.2009 відповідачем було прийнято розпорядження № 2169 «Про передачу у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», яким передано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 10 га для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного розпорядження є рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2009 № 8/2-2543/2009, яким Вишгородську районну державну адміністрацію Київської області зобов'язано передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 10 га для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем розпорядженням позивач оскаржив його у судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд звертає увагу на таке.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно пункту 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначається Законом України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.199 № 586-XIV.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закон України від 09.04.199 № 586-XIV, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 6 Закону України від 09.04.199 № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Системний аналіз положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації»свідчить, що місцеві державні адміністрації при вирішенні питань у галузі земельних відносин, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Як суб'єкти владних повноважень місцеві державні адміністрації вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин шляхом прийняття відповідних розпоряджень.

Як встановлено у ході судового розгляду справи та не заперечується сторонами, 26.10.2007 відповідачем було надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для дачного будівництва за рахунок земель запасу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У подальшому відповідачем було відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту погодження відведення земельної ділянки для дачного будівництва та передачі її у власність з мотивів відсутності компетенції у райдержадміністрації щодо розпорядження земельними ділянками для дачного будівництва, які відносяться до земель рекреаційного призначення.

З наведених підстав, ОСОБА_2, звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій райдержадміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0, 10 га для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та зобов'язання відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області і передати їй у власність.

За результатами розгляду вищевказаного позову, Вишгородським районним судом Київської області прийнято рішення від 21.09.2009 № 8/2-2543/2009, яким дії Вишгородської районної державної адміністрації Київської області по відмові у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 10 га для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області визнано протиправними та зобов'язано передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 10 га для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2009 № 8/2-2543/2009, відповідачем було прийнято розпорядження від 20.11.2009 № 2169 «Про передачу у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області», яким передано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 10 га у окресленому місці.

Судом встановлено, що розгляд справи Вишгородським районними судом здійснювався за правилами цивільного судочинства.

У відповідності до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

При цьому, за приписами частини першої статті 292 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судове рішення, яке набрало законної сили, не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Як то встановлено у ході судового розгляду справи, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2009 № 8/2-2543/2009 не оскаржувалося в апеляційному порядку, тобто є таким, що набрало законної сили. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Суд звертає увагу, що набрання рішенням суду законної сили породжує правові наслідки, зокрема: вирішується спір між сторонами; рішення суду може бути виконане примусово; рішення суду є незмінним та остаточним; не допускається оспорювання в іншому процесі встановлених судом фактів і правовідносин.

Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, законна сила рішення суду - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та є його правовою дією, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в їх основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

Суд також звертає увагу, що обов'язковість виконання рішення суду гарантується встановленням відповідальності за його невиконання, зокрема, і кримінальна відповідальність.

З огляду на вказані норми права у сукупності з обставинами справи, суд дійшов висновку, що рішення суду про зобов'язання відповідача передати у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку набуло законної сили та відповідно статті 14 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян та підлягає виконанню на всій території України.

Відтак, приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідач діяв у встановленому законом порядку, оскільки на час прийняття даного розпорядження не мав підстав для відмови у наданні у власність громадянці ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Разом із тим, суд наголошує на тому, що розпорядження районної державної адміністрації про передачу у власність земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям.

Розпорядження про передачу у власність земельної ділянки як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений.

Аналогічна правова позиція розкрита в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі N 1-9/2009 у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому суд Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.11.2009 № 2169 «Про передачу у власність громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки для дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області»є правомірним і скасуванню не підлягає.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 жовтня 2012 р.