Постанова

від 16.10.2012 по справі 32/200

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 32/200 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Сіверський цегельний завод" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2012 у справі№32/200 за позовомДержавної екологічної інспекції в Донецькій області доТОВ "Сіверський цегельний завод" простягнення збитків ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2012 (судді: Сковородіна О.М., Сгара Е.В., Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2012 (судді: Москальова І.В., Будко Н.В., Манжур В.В.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Сіверський цегельний завод" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.250 ГК України, ст.ст.33,34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ч.1 ст.2, ст.43, п.5 ч.2 ст.54, п.п.5,7 ч.2 ст.105 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого законодавством про охорону атмосферного повітря, так як по-перше, акт перевірки від 01-07.02.2011 не містить у собі ніякого опису яких-небудь виявлених порушень (у ньому лише відображено стан виконання припису від 14.09.2010). По-друге, товариство вчасно подало відповідні заявки на продовження терміну дії дозволу. Заявник також вважає, що судами помилково було взято до уваги в якості належних доказів наданий позивачем розрахунок розмірів відшкодування збитків, оскільки його було проведено не на підставі даних актів перевірки, а на підставі звіту про охорону атмосферного повітря за 2010 рік, про який в актах перевірки нічого не сказано. Крім того, товариство наголошує на неможливості застосування до нього адміністративно-господарської санкції, так як строк її застосування вже минув.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

25.08-14.09.2010 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Донецькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України на ТОВ "Сіверський цегельний завод" (правонаступник ЗАТ "Будіндустрія"), про що складено відповідний акт, яким встановлено, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноваженого органу виконавчої влади. (а.с.4,5).

14.09.2010 року Державною екологічною інспекцією в Донецькій області видано припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог у сфері охорони навколишнього природного середовища (а.с.7).

В період з 01.02.2011р. по 07.02.2011р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області у присутності заступника голови правління ТОВ "Сіверський цегельний завод" було проведено позапланову перевірку щодо виконання товариством припису від 14.09.2010, про що складено відповідний акт, яким встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не отримано (а.с.6,7).

14.02.2011 року Державною екологічною інспекцією в Донецькій області видано припис щодо виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства (а.с.40,41).

Позивачем згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 №48/16064, були проведені розрахунки збитків в сумі 802634,42 грн. за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки відповідачем порушені норми природоохоронного законодавства (ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"), у зв'язку з чим, на підставі ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та з урахуванням норм Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064, позивачем обґрунтовано визначено розмір відшкодування збитків за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу ТОВ "Сіверський цегельний завод" в 2010р., а саме в сумі 802634,42 грн.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем 802634,42 грн. збитків, завданих внаслідок викиду ТОВ "Сіверський цегельний завод" забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі -Методика №639), яка набрала чинності з 01.02.2009 року.

Згідно з п.п.2.1.2,2.2 Методики №639, чинної протягом охопленого перевіркою періоду (з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами , включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст.ст.11,12,33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі -Методика), та на підставі ретельної правової оцінки дозволу №30927934 від 15.07.2003 на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.08-14.09.2010 та від 01-07.02.2011, приписів від 14.09.2010 і від 14.02.2011 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт порушення останнім законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення викидів забруднюючих речовин в період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 802634,42 грн.

Колегія також враховує, що судом встановлено та скаржником не спростовано факт невиконання припису від 14.09.2010 щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог у сфері охорони навколишнього природного середовища. Крім того, зазначений припис ніким не оскаржений та не скасований у встановленому порядку.

Разом з тим, згідно з абзацом 9 ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до п.п.4,5,6 ч.5 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру. У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови ).

Згідно з ч.6 ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Як достовірно встановлено апеляційним судом та не спростовано скаржником, до матеріалів справи відповідачем надана заява №148 від 02.12.2007р. (а.с.93), згідно якої відповідач просив Держуправління екології та природних ресурсів в Донецькій області продовжити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу №30927934 від 15.07.2003 у зв'язку з закінчення строку його дії. Доказів вручення такої заяви Держуправлінню екології та природних ресурсів в Донецькій області чи направлення поштою з визначенням конкретної дати її вручення відповідач до матеріалів справи не надав. Водночас, згідно письмової заяви Держуправління охорони навколишнього середовища в Донецькій області від 02.04.2012 (а.с.136), за даними журналу вхідної кореспонденції запит ЗАТ "Будіндустрія" від 02.12.2007 до Держуправління було зареєстровано 27.12.2007р. під номером 10283.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про ненадання відповідачем доказів надсилання заяви про продовження дії дозволу №30927934 від 15.07.2003 у встановлені законодавством строки, а саме за 30 календарних днів до закінчення терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відтак, апеляційний суд цілком правомірно не прийняв до уваги твердження відповідача про отримання ним права на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за принципом мовчазної згоди (абзац 9 ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"), згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови, якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Як правильно зазначив апеляційний суд, в даній же правовій ситуації принцип мовчазної згоди не може бути застосований, оскільки з листа Держуправління охорони навколишнього середовища в Донецькій області від 16.01.2008 №13-211 вбачається факт неподання товариством у грудні 2007 року повного пакету необхідних документів при направленні заявки від 02.12.2007 на продовження терміну дії дозволу. При цьому, доказів усунення вказаних причин та направлення повного пакету документів матеріали справи не містять та заявником не надано.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для покладання на товариство відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої викидами забруднюючих речовин в атмосферу, за умов доведеності вини відповідача у несвоєчасному отриманні відповідного дозволу, є правильним, ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.

Касаційна інстанція не приймає до уваги помилкові посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на те, що в даному випадку вже минув строк застосування адміністративно-господарських санкцій, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Проте, предметом даного спору є саме відшкодування шкоди , завданої викидами забруднюючих речовин в атмосферу без отримання відповідного дозволу, а не стягнення адміністративно-господарських санкцій, перелік яких міститься в ст.239 ГК України. Таким чином, заявником помилково ототожнюються позови про відшкодування шкоди та стягнення адміністративно-господарських санкцій, які мають різну правову природу та підлягають окремому правовому регулюванню.

Колегія також не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування підстав для звільнення від відповідальності (у вигляді відшкодування шкоди) на лист Міністерства охорони навколишнього середовища України від 30.01.2009 №1127/11/10-09, оскільки вказаний лист не має сили нормативно-правового акту, а викладені у ньому положення не спростовують вимог чинного природоохоронного законодавства України (ч.5 ст.11, ст.ст.33,34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Інші наявні заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на неправильне визначення позивачем розміру завданої шкоди, неналежну оцінку судами доказів (акти перевірки від 25.08-14.09.2010 та від 01-07.02.2011, припис від 14.09.2010, звіт про охорону атмосферного повітря за 2010 рік) та до надання переваги певним доказам (лист від 16.01.2008 №13-211, договори від 14.11.2007 та від 31.08.2010), однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2012 у справі №32/200 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Сіверський цегельний завод" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін Судді: Є.Чернов В.Цвігун