Рішення

від 16.10.2012 по справі 13/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

16.10.12

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

16 жовтня 2012 року № 5028/13/55/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Провіант"

14017 м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16

Відповідач 1: Публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-

консервний комбінат"

16700 м. Ічня, вул. Вишнева, 4

Відповідач 2: Публічне акціонерне товариство "Ічнянський завод сухого молока

та масла"

16700 м. Ічня, вул. Бузівка (Дзержинського), 164

Предмет спору: про визнання договору недійсним

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Дамаскіна К.В. д. б/н від 19.09.2012

від 1 відповідача: не з'явився

від 2 відповідача: Гарголь В.Є. д. 8 від 03.09.2012

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 02.10.2012 р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивачем подано позов про визнання недійсним договору № 05-01/12-1 купівлі молока від 05.01.2012 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Ічнянський завод сухого молока та масла" та Публічним акціонерним товариством "Ічнянський молочно-консервний комбінат". Позивач вважає, що сторонами в момент укладення договору порушені ст.265-266 ГК України щодо відсутності специфікації, посилається на ст.180 ГК України щодо обов'язкового визначення сторонами при укладенні договору предмет, ціну та строк дії договору, а тому в силу ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину зазначає недодержання вимог ст.203 ЦК України.

Відповідачем 1 подано заяву про визнання позову, повноважного представника в судове засідання не направив. Відповідачем 1 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника 1 відповідача.

Відповідач 2 у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, в т.ч. зазначає про відсутність доведення позивачем повноважень на втручання в господарську діяльність господарюючого суб'єкта, власником якого він є, не доводить повноваження на заявлення позову. При цьому зазначає, що акціонери можуть управляти товариством лише через участь в загальних зборах, а для вчинення інших дій акціонером мають бути надані певні повноваження законодавством або статутними документами, просить в позові відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення 1 відповідача про час і місце розгляду справи, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників 1 відповідача.

Позивачем по тексту позовної заяви заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати взаєморозрахунки за оспорюваним договором.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши в судових засіданнях повноважних представників позивача та 2-го відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Згідно виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 400471 за період з 01.06.2012 р. по 27.06.2012 р. депонент ТОВ «Провіант»емітент ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат»кількість цінних паперів 371935.

Таким чином, позивач є носієм корпоративних прав та акціонером 1-го відповідача.

05.01.2012 р. між Відкритим акціонерним товариством «Ічнянський завод сухого молока та масла», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока та масла»(витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»станом на 01.10.2012 р.) (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Ічнянський молочно-консервний комбінат»(покупець) укладено договір № 05-01/12-1 купівлі молока.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію -молоко коров'яче охолоджене, пастеризоване, згідно заявок покупця або узгодженого сторонами графіку поставок, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1.1 договору продавець зобов'язаний продавати покупцю товар за договірними цінами обумовленими специфікацією.

Стосовно визнання недійсними договорів укладених між першим відповідачем та відповідачами 2, 3 та 4, то при прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач вважає себе зацікавленою особою, оскільки, господарські правовідносини 1-го відповідача з 2-им відповідачем безпосередньо впливають на права та інтереси позивача. В додаткових поясненнях від 19.09.2012 року позивач вважає , що порушення його прав полягає в намірах 2-го відповідача стягнути з 1-го відповідача заборгованість та штрафні санкції за оспорюваним договором, а сплата штрафних санкцій потягне зменшення розміру дивідендів позивача та призведе до збитків у позивача у вигляді недотриманого доходу, вважає, що оспрюваний договір вцілому впливає на права та господарські інтереси позивача -дохід від дивідендів.

Згідно з частин 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону , а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З наведеною нормою ГК України кореспондуються положення статті 25 ЗУ «Про акціонерні товариства» ( в редакції станом 01.01.2012 року -момент укладення договору), за якою кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства ; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Відтак, чинне законодавство не надає акціонеру права захищати інтереси товариства-емітента цих акцій в судових інстанціях чи будь-яким іншим чином представляти інтереси товариства в цивільно-правових або ж господарсько-правових відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що законодавство України (статті 110 , 112 , 113 Цивільного процесуального кодексу України , стаття 28 Господарського процесуального кодексу України та інші) не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.

До того ж, Конституційний Суд України у згаданому рішенні також вказав, що у більшості випадків легітимні інтереси акціонерного товариства (стаття 41 Закону України "Про господарські товариства" ) формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього (статті 1, 23, 41, 46, 48 та інші Закону України "Про господарські товариства" , статті 1 , 21 , 28 ГПК України , стаття 110 ЦПК України ).

Відповідно до п.51 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» , Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК , якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Така ж позиція викладена і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. N 01-06/1642/2011 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за (результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Оскільки, у позивача відсутні представницькі повноваження представляти інтереси 1-го відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог, щодо визнання недійсним договору №05-01/12-1 від 05.01.2012 року , що укладені між першим та другим відповідачами слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України : доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про безпідставність обґрунтування позовних вимог приписами ст.180, 265-266 ГК України та 203,215 ЦК України щодо недотримання сторонами договору обов'язкового визначення предмету, ціни та строку дії договору, та відсутності впливу таких обґрунтувань позивача на його корпоративні права які підлягають судовому захисту.

Клопотання позивача щодо забезпечення позову, з огляду на вищевикладені висновки суду, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.1, 22,33,49,77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю

Суддя І.А.Фетисова

Повне рішення складено 18.10.2012 року

Суддя І.А.Фетисова