Рішення

від 18.07.2012 по справі 13/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.12 р. Справа № 13/55

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно -промислове об'єднання „Аріста" м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 64034грн.63коп.

За участю представників сторін

від позивача: Шишкіна Л.І. (за довіреністю б/н від 02.07.2012р.)- представник;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста" м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 53220грн.04коп., пені у сумі 699507грн.00коп., інфляційних втрат в розмірі 4853грн.70коп., 3%річних в сумі 1307грн.97коп., всього 66377грн.14коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 15/5450 від 14.04.2010р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

08.06.2011р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53220грн.04коп., пеню в розмірі 4425грн.92коп., інфляційні втрати в розмірі 4853грн.70коп., 3%річних в сумі 1307грн.97коп.

Відповідач 24.06.2011р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста" м. Донецьк про визнання договору від 14.04.2010р. № 15/5450 недійсним, яка ухвалою від 25.06.2011р. була повернута без розгляду.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги № 17/950-3937 від 01.07.2011р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.06.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 05.07.2011р. зупинив провадження по справі.

Ухвалою від 13.03.2012р. поновив провадження по справі.

Ухвалою від 22.03.2012р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи № 5006/14/72пд/2012 за позовною заявою ПАТ «Енергомашспецсталь» до ТОВ «Торгівельно-промислове об'єднання «Аріста» про визнання договору поставки № 15/5450 від 14.04.2010р. неукладеним.

Ухвалою від 22.06.2012р. суд поновив провадження по справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті: судом винесено рішення від 18.04.2012р. по справі № 5006/14/72пд/2012, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору неукладеним. Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.

21.03.2012р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог через збільшення періоду нарахування 3% річних та індексу інфляції, якою просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 53220грн.04коп., пеню в сумі 2324грн.08коп., 3% річних - 2712грн.99коп. та індекс інфляції у сумі 5777грн.16коп., всього 64034грн. 63коп.

Отже, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої 21.03.2012р. заяви.

02.07.2012р. відповідач у відзиві на позовну заяву № 17/1006 від 27.06.2012р. заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що в порушення умов договору позивач не виконав свого зобов'язання щодо передачі покупцю разом з товаром передбаченого у п.6.1. договору сертифікату якості товару, що на його думку свідчить про ненастання факту поставки та відповідно обов'язку здійснити оплату продукції.

За заявою відповідача строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжувався.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 03.07.2012р., у зв'язку із знаходженням судді Макарової на лікарняному, справа № 13/55 передана на розгляд судді Захарченко Г.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 09.07.2012р. справа передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

Під час судового засідання 18.07.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Відповідач жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях, хоча був належним чином повідомлений про час судових засідань, що підтверджується повідомленнями про отримання ухвал суду.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

14.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно -промислове об'єднання „Аріста" м. Донецьк (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», Донецька обл., м. Краматорськ (покупцем) був укладений договір поставки № 15/5450, згідно з яким постачальник зобов'язується передати в установлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 1.4 договору загальна кількість поставляємого по даному договору товару складається із кількості товару, що поставляється по всім специфікаціям, оформленим до даного договору.

У відповідності з п. 5.2 договору датою поставки вважається дата його вручення покупцю з додатком пакету документів, обумовлених в п. 6.1 договору. Поставка товару без надання документів вважається не поставкою товару.

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з товаром наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну (в накладній обов'язкове посилання на отримувача товару), податкову накладну.

Відповідно до п. 9.3 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар у строки, зазначені в специфікаціях до договору, при умові отримання документів на товар, вказаних у п. 6.1 договору.

Згідно із п. 13.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р., а в частині розрахунків та зобов'язань постачальника до повного їх виконання.

Специфікацією № 1 від 14.04.2010р. до договору № 15/5450 від 14.04.2010р. сторони визначили предмет договору, а саме позивач повинен був здійснити поставку соди каустичної гранульованої, кількістю 50тн, ціною за одиницю тонни 4500грн.00коп., загальною вартістю разом з ПДВ 270000грн.00коп.

Відповідно до вимог та положень закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь». У зв'язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608386 та Довідка АБ № 378206 з ЄДРПОУ.

В позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору 16.04.2010р. виставив відповідачу для оплати партії товару рахунок № 679 від на суму 18900грн.00коп. та здійснив поставку товару на зазначену суму за накладною № 160406; 30.04.2010р. позивачем був виставлений рахунок № 788 на суму 27000грн.00коп. та цієї ж дати здійснена поставка товару за накладною № 300402; 28.05.2010р. був виставлений рахунок № 984 для оплати товару на суму 16200грн.00коп., який того ж дня був поставлений позивачем за накладною № 280509; 02.06.2010р. на підставі рахунку № 1027 від 02.06.2010р. позивачем була здійснена поставка товару загальною вартістю 27000грн.00коп. за накладною № 020605. Всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 89100грн.00коп.

Позивач стверджує, що разом з товаром відповідачу були передані всі документи, передбачені п. 6.1 договору, про що свідчать також підписані між сторонами акти приймання - передачі цих документів до кожної партії поставленого товару.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, отримавши товар за видатковими накладними № 160406 від 16.04.2010р., № 300402 від 30.04.2010р., № 280509 від 28.05.2009р., № 020605 від 02.06.2010р. оплатив його вартість лише частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 29.04.2010р. суму в розмірі 16979грн.00коп., 27.05.2010р. - 18900грн.00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених письмово у відзиві.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову (з урахуванням поданої 21.03.2012р. заяви) є вимога позивача стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 53220грн.40коп., 3% річних у сумі 2712грн.99коп., пеню в сумі 2324грн.08коп. та індекс інфляції у сумі 5777грн.16коп., підставою позову є неналежне виконанням умов договору поставки № 15/5450 від 14.04.2010р.

Договір № 15/5450 від 14.04.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем був отриманий за видатковими накладними № 160406 від 16.04.2010р., № 300402 від 30.04.2010р., № 280509 від 28.05.2009р., № 020605 від 02.06.2010р товар загальною вартістю 89100грн.00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений саме на виконання умов договору № 15/5450 від 14.04.2010р. суд робить виходячи з того, що товар, погоджений сторонами специфікацією № 1 від 14.04.2010р. до договору, що є його невід'ємною частиною, і був поставлений за видатковими накладними відповідачу; довіреностями № 808 від 15.04.2010р., № 920 від 29.04.2010р., № 1138 від 27.05.2010р. відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 15/5450 від 14.04.2010р; здійснюючі часткові оплати відповідач в призначенні платежів вказує договір № 15/5450 від 14.04.2010р. та предмет поставки - соду. Цей факт не спростований відповідачем у відзиві на позов, тобто з цього питання спір між сторонами відсутній.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 808 від 15.04.2010р., № 920 від 29.04.2010р., № 1138 від 27.05.2010р.прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.

Посилання відповідача на ненадання позивачем по спірним поставкам сертифікату якості суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, факт отримання відповідачем всіх передбачених п. 6.1 договору документів (в тому числі сертифікату якості) підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на відповідних актах приймання-передачі документів від 16.04.2010р., від 30.04.2010р., від 28.05.2010р., від 02.06.2010р., складених до кожної поставки окремо.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 15/5450 від 14.04.2010р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 9.3 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату поставленого товару в строки, зазначені в специфікаціях до договору, при умові отримання документів на товар, зазначених в п. 6.1 договору, а саме рахунку, сертифікату якості, накладної (в накладній обов'язкове посилання на отримувача товару), податкової накладної.

Відповідно до п. 3 специфікації № 1 від 14.04.2010р. до договору строки оплати - протягом 20 банківських днів після поставки товару та отримання покупцем документів, вказаних в п. 6.1 договору.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач належним чином виконав свої зобов'язання по передачі товару разом з обумовленими у п. 6.1 договору документами, в свою чергу у відповідача відповідно до п.9.3 договору та п. 3 специфікації до договору виникло зобов'язання здійснити оплату отриманого товару.

Враховуючи, що за видатковою накладною № 160406 товар разом з пакетом документів був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 16.04.2010р., то з урахуванням умов п. 9.3 договору та п. 3 специфікації до договору строк оплати вартості товару в сумі 18900грн.00коп. наступив для відповідача 14.05.2010р., а вже з 15.05.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 300402 товар разом з пакетом документів був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 30.04.2010р., отже строк оплати вартості отриманого за цією накладною товару в сумі 27000грн.00коп. наступив для відповідача 28.05.2010р., а вже з 29.05.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; строк оплати за накладною № 280509 від 28.05.2010р. на суму 16200грн.00коп. наступив для відповідача 25.06.2010р., а вже з 26.06.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання; строк оплати за накладною № 020605 від 02.06.2010р. на суму 27000грн.00коп. наступив для відповідача з 30.06.2010р., а вже з 01.07.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання зі сплати вартості отриманого товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання,

оплативши отриманий товар лише частково: 29.04.2010р. на суму 16979грн.60коп., яка була врахована позивачем в рахунок погашення накладної № 160406 від 16.04.2010р., внаслідок чого борг за цією накладною становить 1920грн.40коп.; 27.05.2010р. відповідач здійснив платіж на суму 18900грн.00коп., що був врахований позивачем в рахунок оплати вартості товару за накладною № 300402 від 30.04.2010р., борг за цією накладною становить 8100грн.00коп., інші спірні накладні залишились неоплаченими.

Таким чином, за відповідачем значиться заборгованість за отриманий за договором № 15/5450 від 14.04.2010р. товар у розмірі 53220грн.40коп.

Вказана сума боргу підтверджується матеріалами справи та довідкою за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ „Торгівельно -промислове об'єднання „Аріста" м. Донецьк станом на 03.07.2012р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 53220грн.40коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги у розмірі 53220грн.40коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2712грн.99коп., пеню в сумі 2324грн.08коп., які нараховані наростаючим підсумком наступним чином: за накладною № 160406 від 16.04.2010р. за період з 15.05.2010р. по 27.05.2010р. на суму боргу 1920грн.40коп. (з урахуванням здійсненої часткової оплати 29.04.2010р. в сумі 16979грн.60коп.); за період з 29.05.2010р. по 25.06.2010р. на суму боргу в розмірі 10020грн.40коп., що виникла по накладним № 160406 від 16.04.2010р. та № 300402 від 30.04.2010р. (з урахуванням здійсненої 27.05.2010р. часткової оплати в сумі 18900грн.00коп.); за період з 26.06.2010р. по 30.06.2010р. на суму боргу по накладними № 160406 від 16.04.2010р., № 300402 від 30.04.2010р. та № 280509 від 28.05.2010р. в розмірі 26220грн.40коп. (з урахуванням всіх попередніх оплат); пеня за період з 01.07.2010р. по 14.11.2010р. та з 01.07.20120р. по 20.03.2012р. - 3% річних на суму боргу по всім накладним в розмірі 53220грн.40коп.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 5777грн.16коп. розраховані позивачем за період з 01.07.2010р. по 29.02.2012р. на суму боргу 53220грн.40коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Позивачем при розрахунку вказаних вимог вірно визначений момент виникнення права вимоги за кожною спірною накладною.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, вважає його обґрунтованим та вірним, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", встановив, що заявлена позивачем сума 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2324грн. 08коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Сторонами у п. 10.5 договору передбачено, що при простроченні оплати поставленого товару більш ніж на 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши розрахунок в цій частині вимог суд встановив, що нарахування пені здійснюється позивачем з урахуванням вимог ст.ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вірно визначений момент настання у відповідача зобов'язання з оплати товару по кожній окремій накладній та дотримані вимоги ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення пені (в межах заявленого періоду), за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", встановив, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 2324грн.08коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлені періоди, а отже підлягає задоволенню.

Судові витрати в відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в частині обґрунтовано заявлених позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове об'єднання «Аріста», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення 64034грн. 63коп., з яких 53220грн.40коп. - сума основного боргу, 2324грн.08коп. - пеня, 5777грн.16коп. - інфляційні витрати, 2712грн.99коп. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове об'єднання «Аріста» (юридична адреса: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, будигок 39, код ЄДРПОУ 33221885) суму основного боргу в розмірі 53220грн.40коп., інфляційні нарахування в сумі 5777грн.16коп., 3% річних у розмірі 2712грн.99коп., пеню в сумі 2324грн.08коп., витрати на оплату державного мита в сумі 640грн. 34коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 18.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.