Ухвала

від 26.09.2012 по справі 2а-16673/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16673/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" вересня 2012 р. м. Київ

головуючого -судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Білошапка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ СІ. Ю ЕЙ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ СІ. Ю ЕЙ" до Державної податкової інспекції в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі , чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі( у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що по справі встановлено відсутність реального характеру операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Анхель Ефект», а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення органом ДПІ винесено правомірно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем - ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт №46/07-207/34405318 від 20.06.2011 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ»(код за ЄДРПОУ 34405318) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2011».

Проведеною перевіркою встановлено відсутність поставок послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також нікчемність угод позивача з ТОВ «Анхель Ефект», та в порушення вимог п.п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 508794,00 грн. Тобто перевіркою встановлено безтоварність операцій за договорами, які укладені між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Анхель Ефект».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000610700 від 08.07.2011р., яким ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 508795,00 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 508794,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем - ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ» та ТОВ «Анхель Ефект»укладались договори на виконання робіт, підписувались відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Підприємства, з якими позивачем було укладено договори на виконання послуг (обслуговування обладнання для локальних комп'ютерних мереж, сервісного обладнання для мережі кабельного телебачення тощо) надали інформацію суду про те, що вони дійсно мали відповідні господарські взаємовідносини з ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ», яке гарантійним листом повідомляло про те, що для виконання робіт на умовах субпідряду було залучено ТОВ «Анхель Ефект».

Разом з тим, на думку колегії суддів апеляційного адміністративного суду, висновок суду першої інстанції про «безтоварність» операцій за договорами, укладеними між ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ» та ТОВ «Анхель Ефект» є вірним, оскільки в первинних документах, наданих позивачем, наявні розбіжності в частині дат укладення договорів. Так, судом встановлено, що договір між ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ» та ТОВ «Т-Плюс Калуш» №0104С2 на виконання сервісного обслуговування комп'ютерних мереж був укладений 01.03.2011р., а з акту здачі-приймання виконаних робіт №1 за березень 2011 року вбачається, що роботи виконувалися на об'єкті у місті Калуш. Разом з тим, договір між ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ» та ТОВ «Анхель Ефект» №2701С5 на виконання сервісного обслуговування комп'ютерних мереж в м.Калуш (п.1.1 договору) був укладений 27.01.2011. Із зазначеного вбачається, що субпідрядник для виконання відповідних робіт був залучений раніше, ніж у позивача виникло саме зобов'язання по виконанню таких робіт згідно договору № 0104С2 від 01.03.2011р., чого, які вірно зазначено судом, фактично бути не може.

Аналогічна ситуація має місце у договорі, укладеному між позивачем та ТОВ «Анхель Ефект»: № 2701С1 від 27.01.2011 (договір позивача із замовником від 01.02.2011 № 10201С).

З договору №1001С1 від 10.02.2011р., укладеному між позивачем та ТОВ «Анхель Ефект», як встановлено судом апеляційної інстанції, взагалі не зазначено контрагентами найменування об»єкту і місцезнаходження такого, де б мали виконуватись роботи з сервісного обслуговування обладнання кабельного телебачення. (а.с.48-50 т.1)

Також, судом першої інстанції досліджено обіг коштів по рахунках ТОВ «Анхель Ефект» та встановлено, що близько 95% операцій пов'язані з одним підприємством -ТОВ «Ювекс Трейд»(вбачається зокрема з банківських виписок ПАТ «Укркомунбанк»). Разом з тим, усі платежі, які надходили на рахунок ТОВ «Анхель Ефект»за виконані роботи в той же день перераховувалися третім особам, за винятком незначних сум. Зазначені операції виконувалися не одноразово, а постійно. Фактично, як вірно зазначено судом першої інстанції, обіг коштів по рахунку позивача свідчить як про відсутність будь-яких «розумних» витрат, яки зумовлюють відсутність доходів, так і відсутність доходів як таких, за наявності постійного руху коштів.

Із змісту ст.ст. 79, 80 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV вбачається, що господарськими товариствами, різновидом яких є товариство з обмеженою відповідальністю, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Судом першої інстанції вірно вказано, що зазначене в сукупності зумовлює відсутність господарської мети комерційної діяльності ТОВ «Анхель Ефект»та дає підстави суду вважати останнє лише «транзитним»підприємством в частині перерахування коштів.

При цьому, судом першої інстанції вірно вказано, що операції за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Анхель Ефект», виконувалися у різних містах України, та в разі їх фактичного і реального виконання в обсягах та за переліком тих робіт, що зафіксовано договорами та актами виконаних робіт, потребує наявності робочої сили з відповідною кваліфікацією та витрат на оплату праці у законодавчо встановлених розмірах, і в тому числі витрат на відрядження.

Однак, із наданих суду виписок по банківських рахунках витрат на виплату заробітної плати (у будь-якій формі із зазначенням цілей отримання готівки з поточного рахунку) чи на відрядження або інших пов'язаних із цим витрат, не вбачається, а відсутність оплати праці вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання відповідних робіт.

Не вбачається із наданих суду виписок по банківських рахунках і витрат на організаційне забезпечення діяльності ТОВ «Анхель Ефект»(на утримання офісу, на оплату послуг зв'язку, придбання інструментів - засобів для надання відповідних технічних послуг, виконання робіт, тощо).

Не є належним доказом реальності операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Анхель Ефект» і та інформація, яка надана контрагентами -замовниками відповідних робіт щодо виконання таких робіт саме ТОВ «Анхель Ефект», оскільки сам факт виконання робіт субпідрядником ними не був встановлений і підтверджений, а про це їм стало відомо лише з гарантійних листів позивача, тобто за інформацією, наданою ТОВ «ЕМ СІ. Ю ЕЙ», що ставить під сумнів правдивість такої інформації.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198 ПК України в п.198.3 вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших докстатті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщ ументів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 о це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням вищенаведеного і обставин по справі та беручи до уваги відсутність належних документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання робіт і надання послуг, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про непідтвердженість реальності проведення господарських операцій за угодами між позивачем та ТОВ «Анхель Ефект»тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ""ЕМ СІ. Ю ЕЙ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.