Постанова

від 16.10.2012 по справі 17/465

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 17/465

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року у справі №17/465 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про розірвання кредитного договору, відшкодування збитків та упущеної вигоди,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Гусаківський С.А., дов. № 149 від 07.04.2010 року.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" (далі -ТОВ "Оріяна Шіп Ярд", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі -ПАТ "Кредитпромбанк", Відповідач) про розірвання кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року, стягнення збитків та упущеної вигоди у розмірі 5034722,88 грн., моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. і витрат на послуги адвоката у розмірі 392005,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року, позов ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" було задоволено частково, а саме: розірвано в судовому порядку кредитний договір №49.8.2/25/2008-КЛТ, укладений між сторонами 08.09.2008 року та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3454696,90 грн. збитків, з яких: 1444783,90 грн. реальних збитків і 2009913,93 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди). В іншій частині позову, відмовлено.

Відповідач, у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 6, 203, 227, 331, 627, 635 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.ст. 182, 225, 343 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 35, 42 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення -про відмову в позові.

У своєму відзиві на касаційну скаргу, Позивач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Відповідача, викладених ним у касаційній скарзі, просить відмовити у задоволенні такої скарги, а прийняті судові рішення у справі -залишити без змін.

До розгляду касаційної скарги по суті, Позивачем було подано до суду касаційної інстанції письмове клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що його представник не може бути присутнім в судовому засіданні, оскільки перебуває у відрядженні, яке колегією суддів було розглянуто та відхилено, як безпідставне.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.09.2008 року між ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (Кредитор), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" було укладено кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ (далі -Кредитний договір), згідно умов якого (пункти 2.1., 2.2.) Банк надає Позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Кредити надаються для фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна".

Відповідно до змісту пункту 1.1. Кредитного договору кредит надається у національній валюті України, та/або в доларах США з повною/частковою конвертацією у гривню в межах загальної суми, еквівалентної 1390000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної Додаткової угоди до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

При цьому, пунктом 2.3. Кредитного договору також передбачалось, що підставою для надання кредитів та сплати Позичальником комісії за наданими кредитами за цим Договором є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою Сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума та валюта кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на контракт (договір, угоду, додаток, рахунок-фактуру).

Крім того, пунктом 3.3.1. Кредитного договору передбачалось, що Банк зобов'язався надавати Позичальнику кредити згідно з Додатковими угодами в межах суми, вказаної в пункті 1.1. цього Договору, за умови, що сума кредитів буде забезпечена заставою на відповідну суму.

Водночас, пунктом 3.4.11. Кредитного договору встановлювався обов'язок Позичальника, починаючи з 01.11.2008 року та протягом строку користування кредитом (ами), наданим (и) згідно з цим Договором, забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті в Банку, не менше 60% від загальної суми надходжень на поточні рахунки Позичальника, відкриті у будь-яких установах банків, за виключенням надходжень у вигляді кредитів, наданих Позичальнику Банком, надходжень, отриманих в результаті продажу іноземної валюти та надходжень з власного поточного рахунку, відкритого в іншому банку.

Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між сторонами 08.09.2008 року було укладено іпотечні договори: № 49.12/25/І 415/2008, за яким в іпотеку було передано майнові права на будівництво яхтового центру "Оріяна" (адміністративно-побутовий та спортивно-розважальний корпуси), який буде побудований в майбутньому і знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 3, заставною вартістю 2478300,00 грн. і №49.12/25/І 390/2008 від 08.09.2008 року, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: яхтовий центр "Оріяна", загальною площею 936,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул. Набережна, 3, заставною вартістю 11127748,00 грн.

На виконання умов Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 до нього від 08.09.2008 року Відповідач надав Позивачу суму кредиту (перший транш) у розмірі 300000,00 доларів США з повною конвертацією у гривню, що склало на дату надання траншу 1455240,00 грн. для здійснення ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" передоплати ТОВ "АНД" за виконання будівельних робіт згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.2008 року.

Згідно до умов фінансування будівельних робіт по завершенню будівництва яхтового центру, які визначені договором на будівництво, термін початку фінансування другого та третього етапів будівництва встановлено з 01.04.2009 року.

В подальшому, Позивачем було направлено Відповідачу письмові заявки від 23.03.2009 року і від 07.04.2009 року про надання чергового траншу кредиту у сумі 1090000,00 дол. США з метою його спрямування на фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна", згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.2009 року з підрядною будівельною організацією -ТОВ "АНД", проте вказані письмові звернення були залишені без відповіді, у зв'язку з чим, Позивач 28.09.2009р. знову звернувся до Відповідача з повторною заявкою про надання чергового траншу кредиту у сумі 1090000,00 дол. США та пропозицією про укладення додаткової угоди № 2 від 01.10.2009 року до Кредитного договору в редакції, запропонованій Позивачем.

Однак, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в порушення умов Кредитного договору, Відповідач так і не надав Позивачу другий транш кредиту у розмірі 1090000,00 дол. США.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про розірвання з Відповідачем кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року, а також стягнення з останнього збитків та упущеної вигоди у розмірі 5034722,88 грн., моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. і витрат на послуги адвоката у розмірі 392005,00 грн., з посиланням на положення ст.ст. 16, 22, 23, 526, 530, 601, 610, 611, 623, 651-653, 1054 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 216, 221, 224, 225, 229, 345 ГК України, і те, що Відповідач, в порушення умов вказаного договору, не надав йому другий транш кредитних коштів для фінансування будівництва яхтового центру, що потягло за собою заподіяння матеріальної та моральної шкоди.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 526, 610, 611, 614, 651, 652 ЦК України, ст.ст. 193, 216-218, 224 ГК України, та встановлених обставин справи про порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, посилаючись при цьому і на наявні судові рішення, зокрема, у справах №№ 13/471 і 4/290, якими встановлена протиправність дій Відповідача щодо невидачі коштів за кредитним договором № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року для фінансування будівництва об'єкту нерухомості та визнана його вина у вчиненні таких дій, і представлені Позивачем докази які, на думку суду, підтверджують, як сам факт спричинення йому матеріальної шкоди у вигляді збитків і упущеної вигоди, так і їх причинного зв'язку з протиправною поведінкою Відповідача, а також з огляду на висновки будівельно-технічної експертизи № 11885/10-42 від 10.11.2011 року щодо складу та розміру понесеної Позивачем матеріальної шкоди, та пропозицію останнього про розірвання вказаної кредитної угоди, при наявності передбачених в такому випадку законом підстав, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Кредитного договору через істотне порушення його умов з боку Відповідача та про стягнення матеріальної шкоди у заявлених Позивачем розмірах, і їх задоволення.

Щодо іншої частини вимог -про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 392005,00 грн., то суд першої інстанції, з висновками якого і у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на недоведеність належним чином, як факту заподіяння моральної шкоди Позивачу, так і співрозмірність заявленої суми витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, у зв'язку з чим, не знайшов правових підстав для задоволення цієї частини позову.

Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Також, згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно положень ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України також передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доказується кредитором.

Пунктом 4 ст. 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В той же час, статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками і вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів, цивільна відповідальність не настає.

В даному випадку, як зазначалось вище, вимогами Позивача у даній справі є розірвання кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року, стягнення з Відповідача матеріальної та моральної шкоди і витрат на послуги адвоката, в зазначених у позові розмірах, з посиланням на ст.ст. 16, 22, 23, 526, 530, 601, 610, 611, 623, 651-653, 1054 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 216, 221, 224, 225, 229, 345 ГК України, і те, що Відповідач, в порушення умов вказаного договору, не надав йому другий транш кредитних коштів для фінансування будівництва яхтового центру, що потягло за собою заподіяння відповідної шкоди.

У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що представленими матеріалами справи доведена, як протиправність дій Відповідача щодо невидачі коштів за кредитним договором № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року для фінансування будівництва об'єкту нерухомості, так і його вина у вчиненні таких дій, що потягло за собою заподіяння Позивачу матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків і упущеної вигоди, та встановлено причинний зв'язок між ними.

При цьому, як на одну з підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції вказував на факти, встановлені рішеннями господарських судів у інших справах і, зокрема, у справах №№13/471 і 4/290, які набрали законної сили -про встановлення протиправності дій ПАТ "Кредитпромбанк" щодо невидачі ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" коштів за кредитним договором № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року для фінансування будівництва об'єкту нерухомості, а також про визнання вини ПАТ "Кредитпромбанк" у вчиненні таких дій.

Крім того, місцевий господарський суд посилався і на судові рішення у справах №№ 45/74, 14/66, що набрали чинності, якими було відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсними попередніх договорів, з підстав правомірності їх укладення, тоді як саме останні, за висновками суду у даній справі, і були підставою для нарахування та стягнення матеріальної шкоди у визначеному ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" розмірі.

У зв'язку із цим, приймаючи рішення про часткове задоволення позову та, розриваючи Кредитний договір у даній справі, судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, у повній мірі та належним чином так і не проаналізував зазначених вище судових рішень і, зокрема, рішення у справі № 13/471, яке стосувалося саме спонукання ПАТ "Кредитпромбанк" до вчинення дій щодо зміни Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди до нього для можливості надання ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" чергового траншу кредиту, тоді як рішення у справі № 4/290 стосувалося стягнення на користь ПАТ "Кредитпромбанк" з ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" суми заборгованості за Кредитним договором, а не встановлення протиправності дій ПАТ "Кредитпромбанк" та заподіяння з цих причин шкоди ТОВ "Оріяна Шіп Ярд".

Щодо рішень господарських судів у справах №№ 45/74, 14/66 -про визнання недійсними попередніх договорів, з підстав правомірності їх укладення, які були підставою для нарахування ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, то господарський суд не звернув увагу і на те, що в зазначених судових рішеннях вказувалось про те, що оспорювані попередні договори не створюють для сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з укладенням в майбутньому відповідних договорів, відповідно до вимог ст. 635 ЦК України.

Незважаючи на такі висновки судів в зазначених справах, саме вказані попередні договори і стали підставою для нарахування Позивачем та стягнення судом з Відповідача відповідної суми упущеної вигоди у вигляді забезпечувальних платежів, орендної плати, штрафу, та ін. у даній справі.

Крім того, вирішуючи питання про склад та розмір понесеної Позивачем шкоди та приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з Відповідача реальних збитків та упущеної вигоди, суд першої інстанції посилався, зокрема, і на висновок будівельно-технічної експертизи № 11885/10-42 від 10.11.2011 року, яким, на думку суду, було підтверджено вартість та об'єм виконаних робіт на об'єкті будівництва, що фінансувались за Кредитним договором.

Разом з тим, місцевий господарський суд у повній мірі та належним чином не звернув увагу на те, що в зазначеному експертному висновку, поряд з вирішенням питань, які ставились перед експертом при призначенні судом такої експертизи, вказувалось і на те, що встановити в цілому за результатами обстеження повний перелік будівельних робіт, які були виконані на об'єкті яхтовий центр "Оріяна Шіп Ярд", що розташований у м. Вишгород, Вишгородського району Київській області, вул. Набережна, 3, за договором на будівництво № 22 від 24.06.2008 року та договором про виконання робіт № 15 від 30.03.2009 року, укладених між ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та ТОВ "АНД", не вбачається можливим, оскільки частину робіт та витрат включених до актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за договорами можливо перевірити тільки під час виконання робіт технічним наглядом; частина робіт є прихованими роботами і перевіряються технічним наглядом із складанням актів огляду прихованих робіт, а для їх перевірки необхідно провести розбирання (руйнування) вже виконаних робіт. Також, згідно пункту 2 вказаного висновку експертизи, для визначення об'ємів та вартості робіт, які необхідно виконати для відновлення будівництва на об'єкті яхтовий центр "Оріяна Шіп Ярд", необхідно провести спеціальні обстеження та лабораторні випробування існуючих конструкцій відповідними спеціалістами з досвідом проектування, на підставі яких розробляється відповідна проектно-кошторисна документація.

Тобто, фактично, вказаний експертний висновок не містить беззаперечних відомостей, що встановлюють об'єми та вартість виконаних робіт, та причину заподіяння шкоди, що, у свою чергу, впливає як на правильність нарахованого Позивачем розміру матеріальної шкоди, так і причинного зв'язку між такою шкодою, протиправністю дій та виною Відповідача.

З огляду на викладене, не надавши належної правової оцінки зазначеним обставинам, таке, у свою чергу, не дало можливості суду першої інстанції надати належну правову оцінку діям Відповідача, визначити його вину і встановити їх причинний зв'язок із заподіянням збитків (як і правильно визначити розмір останніх), в контексті ст.ст. 22, 611, 614 ЦК України, оскільки, відсутність хоча б одного із вказаних складових, цивільна відповідальність за заподіяння шкоди, є неможливою.

Згідно частини 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарських суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону, встановлюються такими засобами, зокрема, як письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, також належним чином не проаналізував судових рішень у господарських справах №№ 13/471, 45/74, 14/66, на що неодноразово також звертав увагу суду і Відповідач у справі, як і не перевірив належним чином доказів, якими Позивач обґрунтовував заподіяння йому збитків саме Відповідачем та їх розмір, у зв'язку з чим, припустився тих же порушень норм матеріального та процесуального права, що і суд першої інстанції.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа -її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, вирішити питання щодо залучення до участі у справі осіб, яких стосується спір у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2012 року у справі № 17/465 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Мамонтова О.М.

Круглікова К.С.