Постанова

від 15.10.2012 по справі 12/104-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2012 року Справа № 12/104-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді -Науменко І.М., Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання -Чумак А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 27 липня 2012 року б/н;

від відповідача -Величко Д.А., довіреність від 23 грудня 2011 року №08.7-03/8806;

від третьої особи -Дядюк Є.М., довіреність від 23 лютого 2010 року №765;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2012 року у справі №12/104-09

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту "Укрсоцбанк" в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту "Укрсоцбанк", м.Кривий Ріг

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс", м.Кривий Ріг

про визнання недійсним п.5.2 іпотечного договору від 14 серпня 2007 року №991/121-І-991/091/07,

та за зустрічним позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту "Укрсоцбанк" в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс",

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2012 року у справі №12/104-09 (суддя Ліпинський О.В.) первісний позов задоволено частково; визнано недійсним п.5.2 іпотечного договору від 14 серпня 2007 року №991/121-І-991/091/07, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та АКБ соціального розвиту "Укрсоцбанк", який містить третейське застереження; стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ФОП ОСОБА_4 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита, 157 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив із невідповідності п.5.2 іпотечного договору принципам цивільного законодавства України, передбаченим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, а саме справедливості, розумності і добросовісності та обмеження конституційного права сторін на звернення за захистом прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору та зняття арешту з предмету іпотеки суд зазначив про безпідставність застосування положень ст.ст.553-559 ЦК України до правовідносин між кредитором та іпотекодавцем, який відповідає перед іпотекодержателем виключно в межах вартості предмета іпотеки. При відмові у задоволенні зустрічного позову суд, з посиланням на ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", виходив із ненадання банком доказів направлення письмових вимог на адреси боржника та іпотекодавця та недоведеності факту дотримання встановленої законодавством процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ФОП ОСОБА_4 та відповідач ПАТ "УкрСиббанк" звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_4 зазначає, що судом не прийняті до уваги додаткові обґрунтування заявлених позовних вимог та не враховано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року у справі № 8/346-09(12/106-09), яким було встановлено часткову недійсність п.3.2.4 договору кредиту щодо права кредитора на звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань в строки, передбачені у п.п.2.4, 2.5, 2.6 договору кредиту, у тому числі і за іпотечним договором №991/121-І-991/091/07, розірвання якого є предметом первісного позову за даною справою. У доповненнях до апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 зазначає про відсутність у ПАТ "УкрСиббанк" права до закінчення строку договору кредиту від 14 серпня 2007 року №991/091/07 звертати стягнення на предмет забезпечення.

ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким зустрічний позов ПАТ "УкрСиббанк" з уточненнями задовольнити у повному обсязі, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" зазначає, що третейське застереження, встановлене п.5.2 іпотечного договору, відповідає вимогам ст.5, ч.1 ст.12 Закону України "Про третейське застереження" та ст.1 ГПК України, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом та укладено за погодженням сторін іпотечного договору у відповідності до вимог законодавства. Також зазначає, що відсутність доказів направлення письмової вимоги до боржника та іпотекодаця не є перешкодою для звернення до суду та не є підставою для відмови суду у задоволенні відповідного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 відповідач ПАТ "УкрСиббанк" просить залишити її без задоволення як необґрунтовану. Зазначає про відсутність підстав для припинення іпотечного договору та вказує, що заявлені скаржником вимоги про визнання договору іпотеки припиненим та про зняття заборони на відчуження нерухомого майна не відповідають способам захисту прав суб'єктів господарювання, передбачених приписами ст.12 ГПК України та ст.16 ЦК України.

Позивач ФОП ОСОБА_4 у поданому відзиві та доповненнях проти апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" заперечує, просить відмовити у її задоволенні. Зазначає про ненадання банком доказів направлення вимоги відповідно до ч.1 ст.35 Закону про іпотеку та відсутність у банку права на звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення строку повернення кредиту -11 серпня 2017 року.

Третя особа -ТОВ "Ікарус-Сервіс" проти апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" заперечує, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Просить змінити рішення, доповнивши його резолютивну частину абзацом про визнання іпотечного договору припиненим. У поданих відзивах зазначає про недійсність п.5.2 іпотечного договору, ненастання строків повернення кредиту, передбачених п.1.1 кредитного договору, а саме 11 серпня 2017 року, неповідомлення ФОП ОСОБА_4 про збільшення процентної ставки за договором кредиту.

У зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та третьої особи розгляд справи відкладався з 01 серпня 2012 року до 26 вересня 2012 року та до 15 жовтня 2012 року.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 та задоволення апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк", виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор), правонаступником якого є відповідач -ПАТ "УкрСиббанк", та третьою особою -ТОВ "Ікарус-Сервіс" (позичальник) укладено договір кредиту №991/091/07 /а.с.37-39 т.2/, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 1000000 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в додатку №2 до цього договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 11 серпня 2017 року, на умовах, визначених цим договором.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним договором між відповідачем (іпотекодержатель) та позивачем -ФОП ОСОБА_4 (іпотекодавець) 14 серпня 2007 року укладено іпотечний договір №991/121-І-991/091/07, який посвідчений нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 4971 /а.с.5-8 т.1, а.с.42-44 т.2/.

За умовами вказаного договору іпотеки (п.1.1) іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за договором кредиту від 14 серпня 2007 року №991/091/07 та додатковими угодами до нього нежиле приміщення, загальною площею 1363,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, вартістю за погодженням сторін 1980317,82 грн.

Оспорюваним позивачем ФОП ОСОБА_4 п.5.2 іпотечного договору встановлено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем, або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту цього суду.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним третейського застереження позивач зазначив, що умови договору у вказаній частині суперечать вимогам Конституції України, оскільки обмежують його право на звернення за захистом свого права безпосередньо до суду загальної юрисдикції.

З висновком господарського суду про задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсним п.5.2 іпотечного договору погодитись не можна.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Частина 2 ст.12 ГПК України передбачає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Як встановлено ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейське застереження є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Отже, підстави для визнання недійсним п.5.2 іпотечного договору відсутні, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у вказаній частині є невірним.

Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про визнання припиненим іпотечного договору від 14 серпня 2007 року № 991/121-І-991/091/07 та зобов'язання приватного нотаріуса зняти заборону відчуження предмету іпотеки, то господарським судом правомірно обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.

В обґрунтування вимог у вказаній частині позивач, з посиланням на збільшення без його, як майнового поручителя, згоди додатковою угодою від 30 квітня 2008 року до кредитного договору процентної ставки до 14 % річних, зазначає про збільшення обсягу відповідальності боржника за основним зобов'язанням, та припинення поруки в силу ч.1 ст.559 ЦК України.

За приписами ст.ст.1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель виступає іпотекодавцем. Відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем (іпотекодавцем), оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

За вказаними обставинами господарським судом правомірно відхилено позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 в частині визнання припиненим договору іпотеки та зобов'язання зняти арешт з предмета іпотеки, як безпідставні.

Стосовно зустрічних позовних вимог АКБ соціального розвиту "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору банк надав позичальнику кредит в загальній сумі 1000000 доларів США., що підтверджується меморіальними ордерами від 16 серпня 2007 року №34-83, від 16 серпня 2007 року №КП03085908, платіжними дорученнями від 16 серпня 2007 року №2 та від 16 серпня 2007 року №3 /а.с.22-23 т.2/.

Проте, ТОВ "Ікарус-Сервіс" своїх зобов'язань за договором кредиту належним чином не виконав. Станом на 28 травня 2012 року загальна сума заборгованості позичальника за договором кредиту становить 13021592,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7514316,72 грн., по відсоткам -4171039,97 грн., а також нарахована пеня -1209247,56 грн. та інфляційні витрати -123988,35 грн., що підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості ТОВ "Ікарус-Сервіс" та ФОП ОСОБА_4 не надано.

Відповідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За змістом п.п.4.1, 4.2 договору іпотеки від 14 серпня 2007 року № 991/121-І-991/091/07 у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки, з метою задоволення своїх забезпечених іпотекою вимог.

Пунктом 4.7 договору іпотеки визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки може здійснюватися шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 3, 5 ст.33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що ТОВ "Ікарус-Сервіс" порушені зобов'язання за договором кредиту щодо погашення кредиту, сплати процентів, пені та інфляційних втрат, судова колегія вважає, що зустрічні позовні вимоги АКБ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Висновок господарського суду при відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог про недотримання банком встановленої законодавством процедури звернення стягнення на предмет іпотеки з посиланням на недодержання вимог ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" та ненадання банком доказів направлення позичальнику та іпотекодавцю письмової вимоги судова колегія визнає помилковими.

Невиконання вимог ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" про надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Отже, відсутність доказів направлення письмової вимоги не є перешкодою для звернення до суду та не може бути підставою для відмови судом у задоволенні відповідного позову.

Також судова колегія відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідачів за зустрічним позовом ТОВ "Ікарус-Сервіс" та ФОП ОСОБА_4 з посиланням на визнання рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року у справі № 8/346-09(12/106-09) частково недійсним п.3.2.4 договору кредиту від 14 серпня 2007 року № 991/091/07, про виникнення у АКБ «Укрсоцбанк» права на звернення стягнення на предмет іпотеки лише після закінчення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1. кредитного договору, а саме 11 серпня 2017 року, оскільки вказані твердження відповідачів не відповідають фактичним обставинам справи, положенням кредитного та іпотечного договорів та вимогам закону.

Факт невиконання позичальником ТОВ "Ікарус-Сервіс" зобов'язань за договором кредиту від 14 серпня 2007 року №991/091/07 та наявність і розмір заборгованості з повернення кредиту, сплати відсотків, пені, інфляційних втрат підтверджується матеріалами справи та є підставою для звернення стягнення виниклої заборгованості за рахунок предмета іпотеки відповідно до іпотечного договору від 14 серпня 2007 року № 991/121-І991/091/07.

З урахуванням вищезазначеного, рішення господарського суду, у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню в частині задоволення первісних позовних вимог та відмови у зустрічному позові з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні у повному обсязі первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати у справі в загальному розмірі 58462,50 грн. (державне мито за подання зустрічної позовної заяви -25500 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн., витрати за подання АКБ "Укрсоцбанк" апеляційної скарги -32726,50 грн.) підлягають покладенню на ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Ікарус-Сервіс".

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2012 року у справі № 12/104-09 скасувати.

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовити.

Зустрічний позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту "Укрсоцбанк" в особі Лермонтовського відділення Харківської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвиту "Укрсоцбанк" задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 14 серпня 2007 року №991/191/07 в загальній сумі 13021592,60 грн., в т.ч. 7514316,72 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 4174039,97 грн. -заборгованість по відсоткам, 1209247,56 грн. -заборгованість по пені та 123988,35 грн. -заборгованість по інфляційним витратам, звернути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 14 серпня 2007 року №991/121-І-991/091/07 та належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, а саме окремо розташовану триповерхову нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку", за ціною не нижчою 2100000 доларів США, що складає 10605000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікарус-Сервіс" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, з кожного окремо, на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судові витрати по 29231,25 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази.

Повний текст постанови складено -« 18 » жовтня 2012 р.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді І.М.Науменко

Т.Г.Стрелець