Постанова

від 18.10.2012 по справі 5011-9/333-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 5011-9/333-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиКооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.12 у справі№5011-9/333-2012 за позовомПриватного підприємства "ВВ-ЩИТ-1" доКооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" простягнення 28165,26 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Юрченко О.А. -за дов. від 01.11.11;

від відповідача:Хоменко Ю.О. -керівник.

Приватним підприємством "ВВ-ЩИТ-1" у січні 2012 року заявлений позов про стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" 28165, 26 грн, з яких: 26517, 00 грн - основної заборгованості, 345,81 грн - пені, 1113,71 грн - інфляційних, 188,74 грн -3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг наданих у серпні -вересні 2011 року за договором від 25.11.09 №01/12/09 про охорону об'єкта, що знаходиться в місті Києві на вул. Вербова,6. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525 , 526 , 625 Цивільного кодексу України . Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.12, ухваленим суддею Бондаренко Г.П., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції установив факт невиконання позивачем належної охорони майна відповідача, що визнав підставою для відмови у стягненні з останнього плати за охоронні послуги у спірний період. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 526, 530, 610, 611, 901, 906, 907, 978 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пашкіної С.А. -головуючого, Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю., постановою від 21.08.12, перевірене рішення у справі скасував та

Доповідач: Добролюбова Т.В.

прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційний суд виходив з того, що позивачем зобов'язання за договором охорони у спірний період не припинялись, тому дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку розрахуватись за надані охоронні послуги. Апеляційний суд керувався приписами статей 525, 526, 599, 610, 611, 625, 901, 907 Цивільного кодексу України. Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення - залишити в силі, як таке, що відповідає приписам чинного законодавства. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на безпідставне відхилення апеляційним судом Постанови слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в Києві про порушення кримінальної справи від 31.08.11 № 05 -24324. У судовому засіданні представник наголосив на тому, що охорона у спірний період не здійснювалась позивачем. Від Приватного підприємства "ВВ-ЩИТ-1" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.11.09 між Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" - замовником та Приватним підприємством "ВВ-ЩИТ-1" виконавцем, укладено договір охорони об'єкта №01/12/09, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт, що знаходиться на вул. Вербова, 6. Вид охорони - постова служба охорони, що здійснюється шляхом забезпечення контрольно-пропускного режиму та наглядом за об'єктом охорони, згідно інструкції охоронника. Виконавець надає послуги за договором особисто. Згідно з додатком №1 до договору вартість послуг охорони становить 19 000,00 грн на місяць. Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що оплата проводиться щомісячно з моменту підписання сторонами Акта надання послуг за звітний місяць, але в будь-якому випадку не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що слідує за звітним , без додаткового оформлення рахунку-фактури. Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний, зокрема: здійснювати контрольно-пропускний режим на територію об'єкта охорони, контролювати щоб матеріальні цінності виносились (вивозились), згідно з документами встановленого зразка; забезпечувати збереження матеріальних цінностей, що здаються під охорону; забезпечувати громадський порядок на території об'єкта охорони, захищати об'єкт від грабежу та хуліганських дій, шляхом попередження правопорушень та вжиття заходів до затримання правопорушників, з залученням працівників міліції та складання протоколу про правопорушення; надавати замовнику акт надання послуг до 5 (п'ятого) числа місяця, що слідує за звітним. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "ВВ-ЩИТ-1" про стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" 26 517, 00 грн - основного боргу, 345,81 грн - пені, 1113,71 грн - інфляційних, 188,74 грн -3% річних. Підставою позову підприємством визначено не проведення відповідачем розрахунків за надані позивачем у серпні -вересні 2011 року охоронні послуги згідно з вказаним договором. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Статтею 978 цього ж Кодексу унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Послугою є діяльність результати якої, як правило, не мають матеріального виразу, вони реалізуються та споживаються в процесі здійснення цієї діяльності, тому в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних дій . Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім , оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як убачається з матеріалів справи, сторони у договорі від 25.11.09 визначили, що факт надання послуг та прийняття їх замовником, підтверджується складанням відповідного акта про надання послуг, котрий підписується обома сторонами. Відтак, здача і приймання послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта та виникнення за таким актом прав і обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором . Судом першої інстанції на підставі повного та всебічного розгляду справи установлено, що 24.11.11 позивачем, з порушенням підпункту 3.4.9 договору щодо строків направлення актів, скеровано на адресу відповідача лист №22/11-ЛВ з наступними додатками: рахунком - фактурою №СФ-0000044 від 23.08.11, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000044 від 31.08.11, рахунком - фактурою №СФ-0000051 від 21.09.11, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000051 від 30.09.11, актом звірки взаємних розрахунків станом на 10.11.11 та вимогою про сплату заборгованості. Судом першої інстанції також установлено, що вказані акти відповідачем не підписані, і останній заперечив факт надання позивачем послуг з охорони в спірний період. Водночас, як установлено судом першої інстанції, протоколом від 23.08.11 №11 відповідач вирішив розірвати договір з ПП «ВВ-Щит-1», не підписувати акти виконання робіт і відсторонити позивача від несення охоронної служби з 24.08.11 . Не містять матеріали справи і інших належних доказів, які б свідчили про надання позивачем охоронних послуг в період з серпня до вересня 2011 року у відповідності до умов договору. Проте, скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції установленого судом першої інстанції не спростував, обмежившись посиланням на отримання відповідачем вказаних актів та відмову від їх підписання. Без установленого факту здійснення охоронних послуг постанова про задоволення позову щодо стягнення вартості таких послуг визнається помилковою. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Втім, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, що призвело до помилкового скасування законного рішення у справі, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.12 у справі №5011-9/333-2012 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.12 у справі №5011-9/333-2012 залишити в силі.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства "ВВ-ЩИТ-1" на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" 2414,25 грн судового збору за розгляд справи і 1689,47 грн судового збору за здійснення касаційного провадження. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Касаційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Райдуга" задовольнити.

Головуючий, суддя Т. Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець