Постанова

від 16.10.2012 по справі 57/267-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 57/267-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-Центр" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. у справі№57/267-09 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-Центр" доВиробничо-комерційної приватної фірми "Істок" за участюХарківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Харківській області прозобов'язання вчинити певні дії,

За участю прокуратури: Ходаківський М.П., посв. №000607;

представників:

- позивача: Уразгільдєєв Т.Н., дов. б/н від 21.03.2012р.;

- відповідача: не з'явилися;

- Головного управління Держкомзему у Харківській області: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-Центр" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Виробничо-комерційної приватної фірми "Істок" про визнання неправомірним визначення розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню внаслідок вилучення (викупу) земель, включене відповідачем у проекті землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності позивача зі зміною їх цільового призначення із земель категорії сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства до земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, а також про виключення розрахунку втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню внаслідок вилучення (викупу) земель, з проекту землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності позивача зі зміною їх цільового призначення із земель категорії сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства до земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2009р. у справі №57/267-09 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено у повному обсязі. Визнано неправомірним визначення розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню внаслідок вилучення (викупу) земель, включене Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок" у проект землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-Центр" зі зміною їх цільового призначення із земель категорії сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства до земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. Виключено розрахунок втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню внаслідок вилучення (викупу) земель, з проекту землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-Центр" зі зміною їх цільового призначення із земель категорії сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства до земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. Зобов'язано відповідача - ВКПФ "Істок" виключити розрахунок втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, з проекту землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-Центр" зі зміною їх цільового призначення із земель категорії сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства до земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. у справі №57/267-09 (колегія суддів у складі головуючого судді Сіверіна В.І., суддів Терещенко О.І. , Тихого П.В.) апеляційну скаргу Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2009р. у справі №57/267-09 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. у справі №57/267-09 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, позивач є власником земельних ділянок на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту з цільовим призначенням: "іншого призначення (для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку)" загальною площею 54,9530га, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки: ЯЖ № 465937, ЯЖ № 465938, зареєстрованими в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 10.06.2009р. за №№020970300004 та 020970300003, відповідно. До 10.06.2009р. вказані земельні ділянки загальною площею 54,9530га, перебували також у власності позивача з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" загальною площею 54,9530га, що підтверджується наявними у проекті землеустрою копіями державних актів на право власності на земельні ділянки: ЯД №029554, ЯД №029536, ЯД №029553, ЯД №029559, ЯД №029544, ЯД №029557, ЯД №029539, ЯД №029552, ЯД №029959, ЯД №029546, ЯД №022138, ЯД №029543, ЯД №029547, ЯД №029549, ЯД №029550, ЯД №029542, ЯД №029535, ЯД №029537, ЯД №029556, ЯД №029551, ЯД №029538, ЯД №029555, ЯД №022146, ЯД №029558, ЯД №029545, ЯД №029548, ЯД №029541, ЯД №029540, зареєстрованими в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 12.02.2008р. за №020870300012, №020870300021, №020870300011, №020870300025, №020870300026, №020870300015, №020870300018, №020870300010, №020870300023, №020870300004, №020870300002, №020870300027, №020870300005, №020870300007, №020870300008, №020870300028, №020870300022, №020870300020, №020870300014, №020870300009, №020870300019, №020870300013, №020870300024, №020870300001, №020870300003, №020870300006, №020870300016, №020870300017, відповідно. Після надання розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації №2505 від 22.08.2009р. та №3085 від 06.10.2008р. згоди на зміну цільового призначення належних позивачу земельних ділянок та дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, 01.09.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №09-1 на розроблення проекту землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, зі зміною їх цільового призначення із земель категорії сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства до земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та подальшого обслуговування індустріально-логістичного парку, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. Позивачу був переданий розроблений відповідачем проект землеустрою, за яким відповідачем, окрім інших обов'язкових елементів проекту було включено до проекту землеустрою, розрахунок втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність включення розрахунку втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва до проекту, оскільки обов'язок щодо відшкодування втрат, передбачених ст.207 Земельного кодексу України, виникає лише у випадку, коли земельні ділянки сільськогосподарського або лісогосподарського призначення вилучаються або викупаються у їх попереднього користувача або власника в порядку, встановленому Земельним кодексом України і передаються у власність або користування іншій особі зі зміною їхнього цільового призначення, тоді як підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва відсутні, оскільки на момент прийняття рішення про зміну цільового призначення земель, відповідні землі сільськогосподарського призначення вже були власністю позивача, а їхнє вилучення (викуп) для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, не відбувалося, суд першої інстацнії задовольнив заявлені позовні вимоги.

Натомість суд апеляційної інстанції переглядаючи прийняте у даній справі рішення, не погодився з таким висновком суду першої інстанції. Врахував приписи ч.1 ст.15, абзацу 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, вказав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту, передбаченим в ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, не міститься в переліках способів захисту права, визначених іншими нормами права, а також не встановлений сторонами у договорі сторін, та не спроможний привести до відновлення порушеного права, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права, що унеможливлює задоволення позову. Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 13.07.2004р. у справі №10/732. Врахував вищевикладене, вірно встановив припущення судом першої інстанції порушення вказаних норм матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно скасував прийняте у даній справі рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суду першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі визначення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, та з урахуванням її матеріалів. Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладбуд-Центр" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. у справі №57/267-09 -без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко