Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а-2452/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р. Справа № 117136/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Олендера І.Я.,

суддів - Матковської З.М., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА :

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 17.05.2010 року з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказані періоди, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за вказані періоди, у відповідності до заявлених вимог.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог за вказані періоди помилково застосував норми процесуального права.

Так, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 17.11.2010 року. З посиланням на ст. 99 КАС України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за період з 09.07.2007 року по 16.05.2010 року. Проте, помилково відмовив у задоволені позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 16.05.2010 року, а не залишив їх без розгляду, як цього вимагає ст.100 КАС України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2010 року в справі №2а-2452/10/0908 змінити, доповнивши резолютивну частину наступним абзацом: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 16.05.2010 року включно залишити без розгляду».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: Олендер І.Я.

Судді: Матковська З.М.

Кузьмич С.М.