Постанова

від 15.10.2012 по справі 7/612

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 7/612

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Селіваненко В.П.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Слюсар М.О.

від відповідача: Какун Н.М., Васильєв Д.В.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р.

у справі № 7/612 Господарського суду міста Києва

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 725 850,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.08.2012р. (суддя Якименко М.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Кондес Л.О.), задоволено заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду м. Києва № 7/612 від 27.12.2011р. таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із названими ухвалою та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог заявник звертає увагу касаційної інстанції на те, що заборгованість відповідача перед позивачем не підлягала списанню, оскільки станом на 04.06.2011р. її не було відображено в бухгалтерському обліку суб'єктів списання. Крім цього, між сторонами договорів щодо списання заборгованості не укладалось, пропозицій щодо його укладення до позивача не надходило.

У запереченнях на касаційну скаргу Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго просить оскаржені ухвалу та постанову залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом правових норм, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2011р. у даній справі позов задоволений повністю, стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 624313 (шістсот двадцять чотири тисячі триста тринадцять) грн.47коп. -інфляційних збитків; 101536 (сто одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн.99коп. -3% річних; 7259 (сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн.00коп. - державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн.00коп. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного судового рішення Господарським судом міста Києва виданий наказ від 27.12.2011р. № 7/612.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до господарського суду із заявою, в якій просило визнати наказ від 27.12.2011р. № 7/612 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 624313,47грн. інфляційних збитків; 101536,99грн. -3% річних; 7259,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п.п. 4 та 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011р., яким встановлено процедуру списання основної суми заборгованості, наказом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" № 99 від 12.09.2011 р. "Про створення комісії з питань списання заборгованості" утворено комісію з питань списання заборгованості. Протоколом засідання цієї комісії від 26.12.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індексу інфляції) в сумі 725850,46 грн. списано.

На виконання п. 8 Порядку відповідач листом № 44/22.08-2733 від 29.12.2011 р. надав позивачеві інформацію про суми списаної заборгованості.

Зважаючи на вказані обставини з урахуванням положень п. 6 Порядку, відповідно до якого датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу, з посиланням на норми частин 2, 4 ст. 117 ГПК України, господарські суди дійшли висновку, що зазначена сума є списаною 26.12.2011р. (дата затвердження протоколів засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ), тому вищезгадана заява відповідача підлягає задоволенню.

Судова колегія касаційної інстанції вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, рішенням господарського суду з відповідача на користь позивача стягнуто 624313,47грн. -інфляційних збитків; 101536,99грн. -3% річних; 7259грн. -державного мита; 236грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Отже, за приписами вищенаведеної правової норми, виконавче провадження є, зокрема, примусовим виконанням рішень судів як завершальна стадія судового провадження, що складається із дій посадових осіб, що визначені даним Законом, які проводяться на підставах та у спосіб, що визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Господарським судом встановлено, що 26.07.2012р. відповідач звернувся до господарського суду від з заявою щодо визнання наказу, який видано на виконання рішення господарського суду щодо стягнення інфляційних збитків, 3% річних, державного мита, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі списанням відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

12.05.2011р. було прийнято Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", строк дії якого, відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону, до 30.06.2012р.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" встановлено: "Частину першу статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI) доповнити пунктом 14 такого змісту: "14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа".

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведеної правової норми, даною правовою нормою визначено спосіб виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, яка встановлена рішенням суду, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Оскільки викладене залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій, то оскаржені ухвала та постанова підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок неправильних дій обох сторін, новий розподіл судових витрат, як то вимагається п. 11 ч. 1 ст. 111-11 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.08.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. у справі № 7/612 скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про визнання наказу Господарського суду м. Києва №7/612 від 27.12. 2011р. таким, що не підлягає виконанню.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Селіваненко В.П.