Рішення

від 11.10.2012 по справі 39/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.12 р. Справа № 39/291

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Харакоза К.С.,

при помічнику судді (секретарі судового засідання) Дубовик А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства «СОНАТА-ТОРГ», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка,

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 10 251,72 гривень

За участю:

представника позивача Железняка С.В. - за довіреністю;

представник відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Приватне підприємство «СОНАТА-ТОРГ», м. Київ, звернулось господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка, про стягнення заборгованості у розмірі 10 251,72 гривень, яка складається з основного боргу в сумі 10 021,31 гривень, пені 154,41 гривень, суми втрат від інфляції 46,11 гривень, 3% річних в сумі 29,89 гривень.

24 грудня 2010 року ухвалою суду було порушено провадження по справі.

Ухвалою суду від 26 січня 2011 року провадження по справі було зупинено до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу суду від 24 січня 2011 року про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ «Логістика і сервіс».

Ухвалою суду від 06 липня 2011 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою суду від 02 серпня 2011 року провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом Донецької області справи №39/97пд за позовом ТОВ «Логістика і сервіс» до ПП «СОНАТА-ТОРГ» про визнання договору поставки №1/196-С від 26 лютого 2010 року недійсним.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 23 серпня 2012 року справу було передано на розгляд судді Харакозу К.С.

Ухвалою суду від 23 серпня 2012 року провадження по справі було поновлено у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили його зупинення. Так, рішенням господарського суду Донецької області від 12 грудня 2011 року по справі №39/97пд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка, до Приватного підприємства «СОНАТА-ТОРГ», м. Київ, про визнання договору поставки №1/196-С від 26 лютого 2010 року було відмовлено. Рішення набуло законної сили.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №1/196-С від 26 лютого 2010 року, акт звірки взаємних розрахунків за 3 квартал 2010 року, акт звірки за листопад 2010 року, акт звірки за період з 26 лютого 2010 року по 10 грудня 2010 року, видаткову накладну №СТ-000000007745 від 20 серпня 2010 року, видаткову накладну №СТ-000000008040 від 27 серпня 2010 року, видаткову накладну №СТ-000000009152 від 24 вересня 2010 року, видаткову накладну №СТ-000000009421 від 01 жовтня 2010 року, прибуткову накладну (повернення) №СТ-0002388 від 24 листопада 2010 року.

Відповідач у судові засідання 23 серпня 2012 року, 04 вересня 2012 року, 19 вересня 2012 року та 11 жовтня 2012 року не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою, визначеною у якості його місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Ухвали суду не були отримані відповідачем через закінчення терміну зберігання поштових конвертів (а.с.116, 117, 000)

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що також відповідає правовій позиції, викладеній в абз.1 п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2010 року між позивачем Приватним підприємством «СОНАТА-ТОРГ», м. Київ (Постачальник), та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Київ (Покупець), було укладено договір поставки №1-196-С (а.с.10-12), який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до п.9.1 договір вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому випадку - до моменту його остаточного виконання.

За умовами договору постачальник зобов'язався в порядку та строки, визначені цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався згідно умов цього договору приймати та оплачувати товар, найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна якого вказані в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Підписані накладні засвідчують факт передачі-приймання товару (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору товар постачається Постачальником партіями на підставі замовлень, наданих Покупцем та підтверджених (усно чи письмово) Постачальником.

Згідно з положеннями п.п.5.1-5.2 договору ціна за кожну одиницю та партію товару визначається в накладних та включає ПДВ і вартість доставки Покупцю. Загальна вартість товару, що поставляється згідно даного договору, формується виходячи з накладних, які є невід'ємною частиною та накопичувальним елементом цього договору.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками підприємства.

На виконання умов договору позивач з 01 березня 2010 року по 01 жовтня 2010 року поставляв відповідачу партії товарів, про що були складені відповідні видаткові накладні, відомості про які були внесені до акти звірок між сторонами договору (а.с.13-15).

Зокрема, згідно з видатковими накладними №СТ-000000007745 від 20 серпня 2010 року, №СТ-000000008040 від 27 серпня 2010 року, №СТ-000000009152 від 24 вересня 2010 року, №СТ-000000009421 від 01 жовтня 2010 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 12 585,52 гривень (а.с.16-19).

Видаткові накладні було підписано сторонами та засвідчено їх печатками, чим відповідно до п.1.1 договору було посвідчено факт передачі-приймання товару.

Згідно зі ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, що свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Крім того, відповідач ніяких дій, пов'язаних з витребуванням вищевказаних документів у позивача, не здійснював і доказів цього суду не надав.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно з договором зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору поставки №1-196-С від 26 лютого 2012 року.

На підставі вищевикладеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на загальну суму 12 585,54 гривень, тобто обов'язок позивача вважається виконаним відповідно до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.3 договору оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати отримання партії згідно з замовленням Покупця.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач оплату вартості отриманого товару за видатковими накладними у повному обсязі не здійснив.

Зокрема, відповідно до виписки з банківського рахунку від 20 жовтня 2010 року (а.с.20-23) 20 жовтня 2010 року відповідачем було сплачено 5000 гривень за договором поставки №1/196-С від 26 лютого 2010 року.

Відповідно до прибуткової накладної (повернення) №СТ-0002388 від 24 листопада 2010 року відповідачем було повернуто товар за видатковою накладною №СТ-000000009152 від 24 вересня 2010 року на суму 20,56 гривень (а.с.24).

Сторонами було складено акт звірки за 3 квартал 2010 року (а.с.13) та акт звірки за період з 01 листопада 2010 року по 25 листопада 2010 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 021,31 гривень (а.с.14). Дані акти звірок було підписано сторонами та засвідчено їх печатками, що також підтверджує обізнаність відповідача про наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 10 021,31 гривень.

Позивачем було також складено акт звірки за період з 26 лютого 2010 року по 10 грудня 2010 року, за яким заборгованість ТОВ «Логістика і сервіс» складає 10 021,31 гривень, проте відповідачем даний акт підписано не було (а.с.15).

Згідно зі ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Відповідач жодних доказів оплати заборгованості на суму 10 021,31 гривень суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 10 021,31 гривень підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності зі ст. 3 зазначеного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати Покупцем вартості партії товару, він зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару позивачем на підставі п.6.2 договору заявлено вимогу щодо стягнення з останнього пені в розмірі 154,41 гривень за період з моменту виникнення права вимоги до 08 грудня 2010 року з урахуванням поступового зменшення боргу.

Перевіривши пред'явлений позивачем розрахунок пені в розмірі 154,41 гривень, з огляду на порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення пені суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище норми закону позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 29,89 гривень та суми втрат від інфляції 46,11 гривень за період з моменту виникнення права вимоги до 08 грудня 2010 року.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних в сумі 29,89 гривень та суми втрат від інфляції 46,11 гривень, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства «СОНАТА-ТОРГ», м. Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка, про стягнення заборгованості за договором поставки підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду в якості державного мита в сумі 102,00 гривні та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 236,00 гривень, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «СОНАТА-ТОРГ», м. Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка, про стягнення заборгованості за договором поставки - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка, на користь Приватного підприємства «СОНАТА-ТОРГ», м. Київ, заборгованість за договором у розмірі 10 251,72 гривень, яка складається з основного боргу в сумі 10 021,31 гривень, пені 154,41 гривень, суми втрат від інфляції 46,11 гривень, 3% річних в сумі 29,89 гривень, судові витрати в сумі 338,00 гривень, а всього стягнути 10 589 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 72 копійки.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Харакоз К.С.