Постанова

від 17.10.2012 по справі 5005/4694/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 року Справа № 5005/4694/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чимбар Л.О. - доповідача

суддів: Чохи Л.В., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Ненарочкін І.О.

представники сторін:

від позивача: Сіваков В.П. директор, паспорт АЕ 265441 від 25.07.96;

від позивача: Болотін А.Є., представник, довіреність № б/н від 18.01.12;

від відповідача: Якименко О.Г. представник, довіреність №2479 від 07.08.12;

від відповідача: Сеїній О.О. представник, довіреність №1759 від 07.06.12;

від третьої особи: Майстат О.О. представник, довіреність № 85-175 юр від 30.03.12;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012р. у справі № 5005/4694/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет", м. Кривий Ріг , Дніпропетровської області

до: управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

третя особа: відкрите акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про: визнання права власності на нежитлові приміщення площею 224 кв.м по вул. Косіора, 8 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2009р. по справі №16/23-09(8/451-07) (суддя -Загинайко Т.В.) припинено провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Центрально-міське відділення Промінвестбанку в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області". Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Рассвет" право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, вбудовані в житловий будинок А-5 по вул. Косіора, 8 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на першому поверсі, а саме: нежитлове приміщення площею 19,3 кв.м (приміщення №53); нежитлове приміщення площею 83,0 кв.м (приміщення №54); нежитлове приміщення площею 52,1 кв.м (приміщення №55); нежитлове приміщення площею 34,9 кв.м (приміщення №56).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2009 р. у справі № 16/23-09(8/451-07) залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011р. у справі №16/23-09(8/451-07) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 р. у справі № 16/23-09(8/451-07) скасовано в частині первісного позову про визнання права власності та направлено справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області; в решті рішення та постанова залишені без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассвет" у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить визнати право власності на вбудовані в житловий будинок А-5, що розташований по вул. Косіора, будинок №8 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на першому поверсі нежитлові приміщення, а саме: - приміщення №53, площею 19,3 м2; - приміщення №54, площею 83,0 м2; - приміщення №55, площею 52,10 м2; - приміщення №56, площею 34,9 м2.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012р. у справі №5005/4694/2011 (суддя -Рудовська І.А.) визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Рассвет" право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, вбудовані в житловий будинок А-5 по вул. Косіора, 8 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на першому поверсі, а саме: нежитлове приміщення площею 19,3 кв.м (приміщення №53); нежитлове приміщення площею 83,0 кв.м (приміщення №54); нежитлове приміщення площею 52,1 кв.м (приміщення №55); нежитлове приміщення площею 34,9 кв.м (приміщення №56).

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач по справі подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи , просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на те, що власником спірного майна є територіальна громада м.Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, саме вона повинна бути належним відповідачем по справі, оскільки саме власник здійснює розпорядження своїм майном відповідно до ст. 326, 319 Цивільного кодексу України. Вказує на те, що відповідач протиправно розпоряджається майном, яке належить до комунальної власності міста, незважаючи на те, що за його правовою природою договору про безоплатну передачу нежилих об'єктів та автотранспорту від 11.07.1990 №273/13, у останнього не виникає відповідне право власності.

У відзиві позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

В судовому засіданні 17.10.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь головуючого судді -доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення -скасуванню, з відмовою в задоволенні позову, з наступних підстав.

Постановляючи рішення про визнання права власності за позивачем на об'єкти нерухомого майна, вбудовані в житловий будинок А-5 по вул. Косіора, 8 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на першому поверсі, а саме: нежитлове приміщення площею 19,3 кв.м (приміщення №53); нежитлове приміщення площею 83,0 кв.м (приміщення №54); нежитлове приміщення площею 52,1 кв.м (приміщення №55); нежитлове приміщення площею 34,9 кв.м (приміщення №56), господарський суд виходив з того, що пунктом 10 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 28 квітня 1980 р. N 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" та пунктом 14 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд встановлено, що підприємства, об'єднання й організації, переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, мають право передавати (продавати) будинки і споруди самостійно.

Разом з тим, господарський суд не звернув уваги на те, що пунктом 8 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд ( із змінами і доповненнями, внесеними постановою Ради Міністрів Української РСР від 16 грудня 1987 р. N 414) встановлено, що при передачі підприємств, об'єднань, організацій і установ, а також будинків і споруд державними органами кооперативам та іншим громадським організаціям або кооперативними та іншими громадськими організаціями державним органом усе майно підприємств, об'єднань, організацій і установ, а також окремі будинки і споруди передаються за плату , якщо законодавством СРСР не встановлено інший порядок.

Пунктом 9 Положення вказано, що оплата вартості майна підприємств, об'єднань, організацій та установ, а також окремих будинків і споруд, що передаються державними органами кооперативним та іншим громадським організаціям, провадиться в річний строк з дня передачі.

Таким чином, з врахуванням викладених положень законодавства апеляційний суд приходить до висновку про те, що передача державного майна кооперативам, в тому числі і підприємствами, що переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, на час передачі майна позивачу повинна була передаватись на платній основі.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 1990 р. між Криворізьким металургійним комбінатом "Криворіжсталь" ім. В. І. Леніна в особі заступника генерального директора Козарюка Г. П. та виробничо-технічним кооперативом "Рассвет" в особі керівника Сіваков В.Ф. було укладено Договір № 273/13 "О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта".

Відповідно до п. 1 Договору, на виконання рішення виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів від 21.09.1989 р. №174/1, Криворізькому металургійному комбінату "Криворіжсталь" ім. В. І. Леніна передати, а Виробничо-технічному кооперативу "Рассвет" прийняти на свій баланс наступні об'єкти: приміщення під управління підприємства по вул. Косіора, 8 у розмірі 224 кв. м; нежитлове приміщення розміром 18х14 по вул. Косіора, 6;

Пунктами 2 та 3 Договору передбачено виробничо-технічному кооперативу "Рассвет" прийняти на свій баланс вищевказані об'єкти і техніку та узаконити об'єкти нерухомості і автотранспортну техніку як власність підприємства.

Отже, виходячи з положень укладеного між сторонами договору (п.3), позивачу слід було здійснити окремі дії, які відповідно до закону давали йому підстави набути у власність спірний об»єкт нерухомості.

ТОВ "Рассвет" не було проведено ніяких додаткових дій, як то: оплата, укладання договору купівлі-продажу, які відповідно до вимог діючого на той час законодавства давали підстави отримати спірне майно у власність.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач отримав спірне майно згідно укладеного договору не на праві власності, а безоплатно у тимчасове користування.

Постановляючи рішення про задоволення позову господарським судом не було взято до уваги, що нерухомість належить до теперішнього часу до комунальної власності міста. Позивач фактично визнавав за органами місцевої влади та управління право власності на відповідні споруди та протягом тривалого часу укладав і продовжував договори оренди спірного майна, що підтверджується наданими у матеріали справи копіями договорів оренди (оригінали яких оглянуті апеляційним судом у судовому засіданні): №7/45 від 01.04.1998 р., №7/92 від 28.03.2000 року, №7/49 від 20.03.2003 року, №7/81 від 05.07.2004 року, №7/71 від 09.09.2005 року та додатковою угодою від 16.08.2006 року.

Обставини визнання права власності за органами місцевої влади підтверджується також перепискою між сторонами, заявами директора товариства з проханнями укласти договори оренди та фактом сплати орендної плати.

З врахуванням викладених обставин справи та норм законодавства, регулюючих спірні правовідносини на час укладення договору від 11.07.1990р. №273/13, апеляційний суд приходить до висновку, що вказаним договором нерухоме було передано безоплатно у тимчасове користування, яке згодом перейшло у орендні відносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення позову як таке, що не відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, підлягає скасуванню.

В задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012р. у справі № 5005/4694/2011 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя Л.В. Чоха

Постанова виготовлена в повному обсязі 22.10.2012року.